77161 Блюдники

Вперше письмово Блюдники згадуються 1412 року як містечко, в якому проживала шляхта. Наступні згадки - у 1413, 1415, 1435, 1438, 1447 і 1478 роках. Від 1623 року були власністю францисканського монастиря Святого Хреста у Галичі (ймовірно, аж до його ліквідації австрійською владою). 1880 року тут проживало 1049 жителів, у тому числі 913 греко- і 33 римо-католиків, 1939 року - 1630, з них 1490 українців-греко-католиків, 60 поляків і 40 українців-римо-католиків, нині ж - понад 700 осіб. Село входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Войнилові. Власники Блюдників в парку поблизу свого палацу збудували приватну муровану каплицю, яка містила скульптуру св. Онуфрія. Ця святиня вперше згадується у схематизмі Львівської архідієцезії у 1876 році, хоча споруджена була значно раніше, можливо навіть наприкінці XVIII століття.

7720? Болехів

Болехівські землі відомі ще з 1238-1239рр., проте датою першої письмової згадки про поселення вважають 1371 рік. Згадується також 1476 року, цього століття називався Болеховом Волоським. У 1603р. отримав магдебурзьке право. У 80-х роках XVIIIст. до міста прибули німецькі колоністи. Тоді тут проживало понад три тисячі мешканців, через століття - близько 3700, 1939 року - 11700, у тому числі 4700 українців-греко-католиків, 1400 поляків, 1000 українців-латинників і 700 німців. У 1944-1964рр. Болехів був райцентром, потім увійшов до Долинського району, а 1993 року став містом обласного підпорядкування, яке нині нараховує понад 10 тисяч осіб.

Деякі джерела припускають існування в Болехові римсько-католицької святині у часи, що передували XVI століттю, проте достовірну інформацію містять лише заповіт від 11 січня 1607 року місцевого власника Миколая Гедзинського, яким він фундував тут парафію Успіння Пресвятої Діви Марії та вказав на вже існуючий дерев'яний костел Святого Хреста, а також синодальний статут 1593 року із згадкою про храм Святого Хреста.

81721 Бориничі

Перша письмова згадка про Бориничі датується 1412 роком, є також згадка 20 жовтня 1466 року. 1880 року тут проживало 763 мешканців, у тому числі 626 греко- і 60-70 римо-католиків, 1931 року - 1572, 270 з яких були римо-католиками, нині - майже вісім сотень осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року є частиною Стрийського.

Нечисленні католики латинського обряду Бориничів належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у сусідніх Берездівцях. 1873 року черговий власник села Володимир Борковський збудував тут палац. У нижній частині його вежі було облаштовано каплицю, яка містила привезений Володимиром Борковським із Італії образ Матері Божої з Дитятком.

48526 Босири

Село Босири постало ще до 1720 року, коли вперше документально згадується. У 80-х роках ХІХст. тут проживало близько півтисячі мешканців, переважна більшість яких була українцями, у першому десятилітті наступного століття - понад вісім сотень, 1921 року - 681, 1931 року - 745, нині - лише приблизно сотня осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Нечисленні католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалі (нині - Скала-Подільська). Їх кількість протягом другої половини ХІХст. збільшилась від чотирьох десятків до семи десятків. У першому десятилітті ХХст. вони перейшли до парафіяльної експозитури у Лосячі, яка 1909 року стала самостійною парафією св. Антонія Падуанського.

59030 Буденець

Перша згадка про поселення на лівій притоці Малого Серету Будей датується у молдавському літописі 18 жовтня 1435 року. Нині село складається із кількох хуторів, і проживає у ньому понад 1300 селян.

Місцеві римо-католики, чисельність яких раніше не перевищувала півсотні осіб, належали до парафії св. Анни у Сторожинці. Їм доводилось долати з десяток кілометрів до парафіяльного костелу. У 1891 році у Буденці було споруджено муровану філіальну неоготичну каплицю Успіння Пресвятої Діви Марії коштом Марії де Петріні, але там лише один раз на рік, в урочистість Успіння Пресвятої Діви Марії відправлались Святі Меси.

34250 Будки-Сновидовицькі

Будки-Сновидовицькі вважаються заснованим 1542 року. Після І світової війни у цьому прикордонному селі проживали переважно поляки, яких після ІІ світової війни переселили на західні землі Польщі. Нині його населенння складає менше трьох сотень мешканців. Село входило до Рокитнянського району, а від 2020 року є частиною Сарненського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному, про що свідчать усі схематизми Луцької дієцезії, починаючи від 1931 року, коли вони стали подавати населені пункти парафій. А своя святиня у селі постала на початку 30-х років.

48561 Васильків

Село вважається заснованим 1710 року. У 1880 році тут проживало 676 мешканців (645 українців, 27 поляків і 4 німців), 1900 року - 770, 1910 року - 790, 1921 року - 704, 1931 - 717, а станом на 2018 рік Васильків мав 246 осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Місцеві католики латинського обряду села належали до парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Сидорові. Їх чисельність впродовж другої половини ХІХ століття завдяки українцям-латинникам збільшилась від 120 вірян до майже двох сотень, а перед І світовою війною перевищила 220 осіб. Своєї святині вони не мали.

48351 Велеснів

Вперше у документах це село згадується у 70-х роках XIV століття, наступна писемна згадка - 13 січня 1444 року як Wyelicznyew. А ще є згадки у 1454 та 1468 роках. Етнічний склад населення Велеснева: 1880 рік - 461 українець, 146 поляків, 6 євреїв; 1939 рік - 630 українців, 275 поляків, 15 євреїв. Нині у селі майже сім сотень мешканців. Належало воно до Монастириського району, а тепер увійшло до Чортківського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші, а після створення 1925 року парафії cв. Антонія Падуанського у Пужниках увійшли до неї та відвідували там місцевий костел. І лише тоді, у середині 20-х років у Велесневі було заплановано спорудження власної святині (за типовим проектом, отриманим із Львівської курії).

47724 Велика Березовиця

Перші письмові згадки про Велику Березовицю датуються 1458 та 1474 роками. У 1880 році село налічувало 1489 мешканців, з них 1386 українців, 79 поляків і 24 євреїв. 6 липня 1957 року Велика Березовиця отримала статус селища міського типу. Нині тут проживає майже 8400 осіб.

Римо-католики села спочатку належали до парафії св. Вацлава у Баворові. 1899 року, коли їх чисельність майже сягнула півтори сотні, вони своїм коштом збудували філіальну муровану каплицю та освятили її під титулом Пресвятої Діви Марії. 1907 року католики латинського обряду Великої Березовиці перейшли до парафії св. Адальберта (Войтеха) у Буцневі

48162 Великий Говилів

Великий Говилів вперше документально згадується 1564 роком, згодом - 1648 року. До І світової війни понад 40 відсотків його населення були поляками, нині у ньому проживає майже 1200 осіб. Село входило до Теребовлянського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Римсько-католицька громада села належала до парафії св. Йосифа Каласанського у Хоросткові. В середині ХІХ століття її чисельність становила півтисячі вірних, а наприкінці цього століття - майже вісім сотень. На початку першого десятиліття ХХ століття у Великому Говилові коштом місцевого власника Станіслава Семенського-Левицького (з ініціативи його дружини) збудували філіальну муровану каплицю.