7800? Тлумач

Ще у ХІІст. тут виникло поселення Товмач, назва якого польською мовою перейшла у Тлумач. Вперше письмово згадується 1213 року, пізніше - у 1370 і 1403 роках. 1448 року отримало магдебурзьке право, а містечком вважалось від 1436 року. У 1775 році тут проживало 860 мешканців, 1786 року - 1014, у 90-х роках ХІХст. - більше п'яти тисяч, у тому числі понад 1800 греко- і понад 1300 римо-католиків, 1921 року - 5788, з них 1951 римо- 1821 греко-католиків, нині - більше 8700 осіб. У 1867-1939 роках Тлумач був центром повіту, від 1940 року - райцентром, а 2020 року увійшов до Івано-Франківського району.

У 1485 році у Тлумачі заснували парафію св. Анни. Вона почергово мала не менше чотирьох дерев'яних костелів, останній з яких, споруджений 1721 року, у 1876 році перенесли до Вікнян, оскільки у місті нарешті збудували мурований храм. У другій половині ХІХст. у Тлумачі облаштували новий цвинтар, а не пізніше 1884 року коштом Йосифа Заппе на ньому постала мурована калиця, в якій (пере)поховали померлу ще 1881 року його дружину Катерину.

48100 Теребовля

Pierwsze wspomnienie o książęcym grodzie Trembowli datowane jest 1093 rokiem. Раніше Було столицею Теребовельського білохорватського, а потім і руського князівств. Prawo Magdeburskie miasto otrzymało w 1389 roku у складі Королівства Польського, od 1434 roku – centrum starostwa, centrum powiatu i rejonu (od 1940r.). Від 2020 року входить до Тернопільського району. Dziś miasto ma ponad 13,500 mieszkańców.

Наприкінці XIV століття у Теребовлі постав дерев'яний костел, а 1423 року засновано парафію і споруджено новий дерев'яний храм. У 1784 році через поганий стан чергової парафіяльної дерев'яної святині богослужіння перенесли до костелу кармелітів. Старий парафіяльний храм згорів на початку XIXст., а з 90-х років цього століття внаслідок аварійності кармелітського храму богослужіння здійснювались у греко-католицькій церкві.

81572 Тулиголове

Поселення Тулиголове відоме, принаймні, із 1418 року. В наступні століття відбулась істотна зміна етнічного складу його населення на користь поляків, проте 1945 року більшість селян польського етнічного походження було вивезено до Польщі. Нині тут проживає близько півтори тисячі мешканців. Належало воно раніше до Городоцького району, а тепер - до Львівського.

Сучасний мурований костел св. Дороти у Тулиголовах, який нині є греко-католицькою церквою Покрови Пресвятої Богородиці, постав на початку XVII століття та був консекрований 1858 року. У другій половині ХІХ століття поселення перейшло у власніть до родини Балів (принаймні, один з них, Станіслав Яків Баль народився тут вже 1 травня 1870 року). А муровану каплицю-усипальницю на місцевому кладовищі ця родина збудувала не пізніше 1882 року, оскільки саме тоді у ній було поховано Йосифа Баля, а пізніше - ще шестеро осіб.

44731 Устилуг,
вул. Олени Хохол, 1

Вперше поселення згадується в літописі 1150 роком. Називалось також Устилогов, Усцилуг. Назву Ружямполь, яка так і не прижилась, отримало 23 жовтня 1758 року разом із міськими правами. Статус міста та районного центру - із січня 1940 року, проте 1956 року Устилуг перестав бути райцентром. Населяє його лише трохи більше двох тисяч мешканців.

Колишній парафіяльний костел Пресвятого Імені Ісуса капуцинського костельно-монастирського комплексу радянська влада розібрала 1960 року (разом із монастирем). Проте збереглась каплиця на кладовищі, споруджена 1810 року, в якій у радянські часи було облаштовано магазин.

80217 Новий Витків

Перша згадка про Витків датується 1455 роком, згадується також у 1469 року. Пізніше поселення розділилось річкою на Витків Новий і Старий, який після ІІсв. війни став частиною Нового. Наприкінці XVIIIст. Новий Витків вже був містечком. 1880 року у Новому Виткові проживало 2014 мешканців, у тому числі 1690 українців, 263 поляків і 21 німців, 1886 року у Старому Виткові - 766 (549 українців, 211 поляків і 6 німців), нині - понад 1200 осіб. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

У 1777 році в крипті костелу Пресвятої Трійці у Новому Виткові поховали рештки трагічно загиблої 1771 року з вини родини Потоцьких Ґертруди Коморовської, а потім також ї її батьків (Якова - 1781 року, Антоніну - 1791 року), які після 1772 року відсудили Новий Витків та інші маєтності у Потоцьких. У 1906 році крипту відкрили, знайшовши в ній три труни.

31335 Волиця

Przyjęte jest, że niewielka wieś Wolica, która liczy mniej niż 500 mieszkańców, została założona w 1610 roku.

Miejscowi katolicy należeli do parafii św. Anny ojców jezuitów w Chmielnickim na Hreczanach. W latach 1997-1998 w Wolicy na cmentarzu kosztem parafian zbudowano murowaną kaplicę. Dnia 7 grudnia 2008 roku biskup pomocniczy Kamieniecko- Podolski Jan Niemiec poświęcił ołtarz tej kaplicy.

90300 Виноградів

Виноградів, який до 1946 року називався Севлюш (Сивлюш), вперше згадується в 1262 році, коли король Іштван V надав містечку статус вільного королівського міста. Цей привілей підтвердили королі Андрій III 1294 року та Роберт Карло у 1319 та 1329 роках. Сама ж назва «Севлюш» з'явилася у XV столітті, що в перекладі з угорської означає «виноградний». Нині Виноградів є районним центром. Населення - понад 25 тисяч мешканців.

За відсутності документальних свідчень про час спорудження цієї цвинтарної каплиці залишається віднести її будівництво до кінця XIX - початку ХХ століть. 1949 року її передали на баланс Виноградівської міської ради. У 1959-1989 роках каплиця служила парафіяльною святинею, оскільки інші виноградівські храми (зокрема, костели Вознесіння Ісуса Христа та св. Йоана Капістранського радянська влада закрила та використовувала за іншим призначенням).