24100 Чернівці

Перша письмова згадка про поселення датується 5 травня 1393 року, згадується також 1432 року як значне. Називалось Черняхівці, Черніївці, Черніїв, а пізніше - Чернівці. У лругій половині XVI століття було Скіндерполем за прізвищем тодішнього власника, а від початку наступного вважалось містечком. Наприкінці ХІХ століття тут проживало 2750 мешканців, нині - понад 2600 осіб. Із 1961 року є селищем міського типу. Було райцентром, а 2020 року увійшло до Могилів-Подільському району.

На колишньому католицькому кладовищі у Чернівцях власник маєтку у сусідній Саїнці Северин Маньковський перед своєю смертю 1828 року збудував каплицю-усипальницю, яка в усіх схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії аж до 1914 року подається як цвинтарна парафії св. Миколая, єп. мч.. Інколи в джерелах цю каплицю помилково ототожнюють з іншою, збудованою православними та освяченою 1868 року під титулом св. Марії Магдалини.

48500 Чортків,
вул. Володимира Великого

Чортків вперше письмово згадується 1427 року як Чартковіце. 1522 року поселення отримало дерев'яний замок та магдебурзьке право, підтверджене 1560 року. Від 1867 року місто є центром повіту, з радянських часів - районним центром. Населення - майже 29 тисяч мешканців.

У 1902 році домініканці, які від початку XVII століття опікувались в Чорткові парафією св. Станіслава, збудували на міському кладовищі каплицю-усипальницю для тих ченців, котрі завершували у Чорткові не тільки своє служіння, але й земне життя. До ІІ світової війни тут були поховані о. Ігнатій Кілімовіч (1902р.), брати Матеуш Косьцулек (1912р.) і Яцек Твардохлєб (1916р.), отці Томаш Косьор (1918р.) і Манас Бєнік (1925р.), а також брати Шимон Яніковський (1929р.), Марек Якубік (1934р.) і Клеменс Вєрний (1935р.).

32200 Деражня

Деражня вперше документально згадується 1431 року, є також згадки у 1469 і 1485 роках. Магдебурзьке право отримала 1614 року. Містечко було центром волості. 1893 року у ньому проживало 2448 мешканців, 1905 року - 4499, нині - менше 10 тисяч осіб. 1924 року стала селищем міського типу, а 1987 року - містом. Була райцентром, проте 2020 року увійшла до Хмельницького району.

Після знищення першого (дерев'яного) костелу у Деражні, спорудженого у 60-х років XVIIст., збудували у 30-х роках наступного століття інший дерев'яний храм св. Анни, який прослужив до середини XIX століття. Його замінив у 40-х роках мурований костел св. Анни, проте на початку 30-х років ХХ століття цю святиню зруйнувала радянська влада.

81645 Держів

Уперше Держів писемно згадано 1470 року як Дуржиці. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть тут проживало від 9 до 11 сотень мешканців, більшість яких була українцями (вони складали більшість навіть серед місцевих римо-католиків). 1939 року кількість селян збільшилась до 1600 осіб, нині ж їх майже півтори тисячі. Входило до Миколаївського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Католики латинського обряду Держева належали до кармелітської парафії Пресвятої Трійці у Роздолі. У 60-х роках ХІХ століття на кладовищі села була споруджена мурована каплиця-усипальниця родини Вноровських, де інколи звершувались публічні богослужіння. І лише через три десятки років, у 1895-1897 роках у селі збудували власний мурований костел бл. Яна з Дуклі. 1907 року у Держеві постала парафіяльна експозитура, яка 1923 року стала самостійною парафією.

82042 Добромиль

Засноване у ХІІст. дворянином Вишем перемишльських давньоукраїнських князів поселення Вишина пізніше отримало назву Гущак і стало частиною Добромиля, який у документах вперше згадується 23 листопада 1374 року. У 1497р. король Ян Ольбрахт визнав Добромиль містечком, а 28 червня 1566 року король Сигізмунд II Август надав йому магдебурзьке право. У 1857р. у Добромилі проживало 2572 мешканців, у тому числі 400 українців і 252 поляків, у 1890р. - 3244 жителів, зокрема 808 поляків і 394 українців, 1939 року - 6000, у тому числі 2050 поляків, 1400 українців і 50 німців, нині - понад 4100 осіб. У 1876р. Добромиль став центром повіту, у 1940-1962рр. був райцентром, потім входив до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського.

У 90-х роках XIX століття за розпорядженням австрійської влади цвинтар при костелі Преображення Господнього у Добромилі перенесли за межі міста ліворуч від дороги в напрямку Нижанковичів. Ймовірно, що невдовзі там на пагорбі було збудовано парафіяльну цвинтарну каплицю, проте вперше у схематизмах Перемишльської дієцезії вона згадується 1855 роком (у більш ранніх схематизмах каплиці взагалі не подавались).

82100 Дрогобич,
вул. Трускавецька

У Хст. тут існувало поселення Бич, яке наприкінці ХІст. зруйнували половці. Уцілілі мешканці утворили поруч 'другий Бич', що і дало назву місту (вважається заснованим 1091 року). Наприкінці XIVст. згадується як Другабець, є згадки також у 1387, 1390 і 1392 роках. У 1422р. Дрогобич отримав магдебурзьке право, підтверджене у 1460 і 1506 роках. Від 1840р. був осередком повіту, від 1939р. - обласним центром, від 1959р. є райцентром. 1869 року тут проживало 18880 мешканців, у тому числі 28.7% українців і 23.2% поляків, 1921 року - 34756, 1939 року - 40600, нині - понад 73 тисяч осіб.

У 1790 році у Дрогобичі заснували міське кладовище по вулиці Трускавецькій (колишня Грюнвальдська), на якому хоронили вірян парафії св. Варфоломія та інших (воно лише на чотири роки молодше від знаменитого Личаківського у Львові). Вхідна брама містить напис на латині «Нехай тлінне зодягнеться в нетлінне», а зверху - жіночу скульптуру у римському одязі при хресті.

81470 Дубляни

Дубляни вперше згадуються у джерелах 1425 роком, а пізніше - у 1439 та 1441 роках. У 1940-1941 та 1944-1959 роках навіть були районним ценром. Статус селища міського типу - з 1957 року. Населення - понад 1700 мешканців.

У XV столітті тут спорудили перший дерев'яний костел та заснували парафію, проте 1624 року святиню знищили татари. У 1637 році було освячено новий мурований храм, а 1737 року - наступний мурований костел св. Миколая, який 1898 року було розширено та відновлено. У 194?-1985 роках костел закрили (склад), а потім висадили у повітря.

22014 Держанівка,
вул. Калініна

Невеличке село Держанівка, в якому нині проживає менше двох сотень мешканців, вже існувало, принаймні, на початку XIX століття.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Йони в Куманівцях (нині - св. Роха). 1827 року у Держанівці постала мурована цвинтарна каплиця, якою нині як своєю парафіяльною святинею послуговуються місцеві католики латинського обряду, а також віряни із сусідніх сіл Терешпіль, Софіївка, Сулківка та Хутір Український. А обслуговують їх дієцезіальні священники із парафії Пресвятої Трійці у Хмільнику.

48755 Дзвинячка

Село Дзвинячка відоме з II половини XVI століття. У радянські часи (з 1964 року по 18.03.1991р.) називалось Комунарівкою. Населення - понад тисяча мешканців.

Для римо-католиків Дзвинячки, які до початку XX століття належали до парафії св. Генріха у Мельниці(-Подільській), відправлялись Меси в дворовій каплиці власників села Кеншицьких-Козебродських. З 1883 року на їх запрошення у Дзвінячці проживав після заслання в Росію у якості дворового капелана архієпископ Варшавський Зиґмунт Щенсни-Фелінський, беатифікований 2002 року та канонізований 2009 року.

Після смерті у 1895 році архієпископа Зигмунта поховали в усипальниці Кеншицьких-Козебродських, спорудженій 1871 року. І лише 1920 року його перевезли до Варшави та 14 квітня 1921 року урочисто перепоховали у крипті Варшавського кафедрального костелу.

81500 Городок,
вул. Підгір'я

Вперше у джерелах давньоруський Городок згадується 1213 роком, хоча заснований був значно раніше, є також згадки у 1219 та 1227 роках. Тоді його внутрішня частина (дитинець), як свідчать археологічні дослідження, була потужною мурованою фортецею, навколо якої розташовувалось передмістя. У 1389 році королівське місто Городок отримало магдебурзьке право. У 1387-1434рр. великий князь литовський і король польський Владислав II Ягайло часто його відвідував та тривалий час тут мешкав, де й помер 1 червня 1434 року. Місто було осередком староства, від 1867 року - повіту, а від 1939 року - району, проте від 2020 року входить до Львівського району. Від 1906 року по ІІ світову війну називалось Городок Ягелонський. Населення - понад 16 тисяч мешканців.

На теренах парафії Воздвиження Святого Хреста у Городку у XVIII - XIX століттях існувала каплиця св. Варвари на старому цвинтарі, коли ж хоронити стали на цвинтарі новому, то там теж збудували цвинтарну муровану каплицю, яка отримала титул св. Розалії.