48751 Мельниця-Подільська

Мельниця вперше писемно згадується початком XII століття, а далі - у 1362 і 1493 роках. 1767 року отримала магдебурзьке право. У XVIIIст. її частина, яку досі називають Мазурівкою, була заселена поляками. У 1772-1867рр. місто було центром повіту. У 1900р. тут проживало 3921 мешканців, 1910 року - 4162, 1921 року - 3739, 1931 року - 4611, нині - близько три з половиною тисяч осіб. У 1940-1962рр. була райцентром, від 1960 року - селищем (міського типу), а тепер є селом, яке входило до Борщівського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду Мельниці 1851 року виділились із, ймовірно, парафії у Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому в парафіяльну експозитуру, яка 1861 року стала самостійною парафією із новоспорудженим місцевими власниками Дунін-Борковськими костелом св. Генріха, сповідника.

48563 Милівці

Перша згадка в документах про Милівці датується 1424 роком, згадуються вони також у 1442 році та 1535 року, коли тут вже була церква. На початку XVIIст. отримали статус містечка, який пізніше втратили. У 80-х роках XIX століття у селі проживало понад дев'ять сотень мешканців, переважну більшість яких становили українці, а станом на 2018 рік село має близько шести сотень осіб.

Милівецькі католики латинського обряду спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці. В середині ХІХ століття їх було приблизно вісім десятків, а на початку 60-х років цього століття, коли у селі постала цвинтарна каплиця, - майже півтори сотні вірян.

4830? Монастириська

Спочатку поселення називалось Підгородне, потім - Монастирище. Вперше у документах згадується у 1433 та 1437 роках, з 1454 року відоме як місто з магдебурзьким правом. У 1773-1782рр. було центром дистрикту Галицького циркулу Королівства Галичини та Володимирії. У 80-х роках ХІХ століття мало майже три з половиною тисячі мешканців, у тому числі 1741 римо- та 408 греко-католиків. З 1940 року (за винятком 1962-1966рр.) Монастириська були райцентром, а нині з населенням близько п'яти з половиною тисяч осіб входять до Чортківського району.

Міський цвинтар було закладено, швидше за все, на початку XIX століття (принаймні, найстаріша могила датується тут 1833 роком). 1828 року родина Потоцьких, яким належали Монастириська від 1630 року по 1844 рік, збудувала на ньому свою каплицю-усипальницю в такому ж класичному стилі, як і споруджений раніше палац. Ця дата вказана в книзі 'Miasto kresowe Monasterzyska. Cmentarz katolicki' уродженця Монастириськ Збігнєва Жиромського (Вроцлав, 2013). Правда, місцеві краєзнавці вважають, що каплиці вже 400 років.

8130? Мостиська

За непідтвердженими даними, перша писемна згадка про поселення є в Галицько-Волинському літописі з 1244 року, проте більш ймовірною першою згадкою в документах є інша дата - 1392 рік. 1404 року Мостиська отримали магдебурзьке право, підтверджене у 1491 році, а 1434 року стало центром староства. З 1867 року місто було повітовим осередком, а з 1940 року - районним центром (нині належить до Яворівського району). Населення - понад 9 тисяч мешканців.

Мурована каплиця на старому цвинтарі у Мостиськах була споруджена 1893 року коштом місцевих парафіян. Це невелика скромна будівля з необароковими архітектурними елементами. Заслуговують уваги кам'яні скульптури святих Луки та Марка зверху на фасаді, виготовлені у другій половині XVIII століття. Не відомо, коли і звідки вони тут опинились.

78013 Нижнів

Нижнів у документах вперше згадується 4 лютого 1437 року, є також письмові згадки у 1441 і 1474 роках, а 1508 року подається як місто (надане магдебурзьке право?). Містечком був до Ісв. війни. 1921 року тут проживало 4742 мешканців, 1939 року - 4930 (переважна більшість - українці), нині - майже дві тисячі осіб. Село входило до Тлумацького району, а 2020 року стало частиною Івано-Франківського.

Храм костельно-монастирського комплексу паулінів у Нижневі після ремонту консекрували 1842 року під титулом св. Станіслава єп. мч., а будівлі монастиря у 1881-1883 роках перебудували на дитячий навчальний заклад згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії з каплицею. 1899 року черниці придбали земельну ділянку для спорудження своєї каплиці-усипальниці.

80544 Новосілки

Перша документальна згадка про село Новосілки, як і сусідніє село Лісок (Ліско), датується 1476 роком. Новосілки відомі тим, що 1843 року тут поховали основоположника нової української літератури в Галичині та місцевого греко-католицького пароха о. Маркіяна Шашкевича. У другій половині XIX століття це село, щоб відрізнити від інших чисельних Новосілок, стали називати (за назвою сусіднього села) Новосілки Лісецькі (Ліскі). 1880 року Новосілки мали 997 мешканців, з яких 173 були римо-католиками, нині ж тут проживає понад півтисячі осіб. Село входило до Буського району, а від 2020 року - до Золочівського.

Католики латинського обряду Новосілок належали до парафії Святого Хреста у Новому Милятині і своєї святині не мали аж до 30-х років ХХ століття. Саме тоді за чисельності вірян майже дві з половиною сотні осіб в Новосілках було споруджено філіальну муровану каплицю на кладовищі.

78060 Обертин

Уперше Обертин (Подмертин) у джерелах згадується у 1384 та 1416 роках, потім - 1437, 1438, 1440, 1456, 1472, 1490, 1492 року. У 1553 році отримав магдебурзьке право, змінивши назву на Ніголтів, яка вживалась менше століття. 1746 року було підтверджено магдебурзьке право. У 1940-1962 роках Обертин був центром району, потім належав до Тлумацького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського. Нині - селище міського типу з населенням понад 3100 мешканців.

Римо-католики Обертина спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Жукові, від 1757 року - до новоутвореної місцевої католицької парафії вірменського обряду, яка 14 червня 1785 року перейшла до Львівської латинської архідієцезії. Переосвячений дерев'яний костел отримав титул св. Апостола і Євангеліста Матвія та простояв до 1889 року, коли розпочали будівництво мурованого храму, який консекрували 1905 року.

24320 Ободівка

Поселення існувало вже у XV - XVI століттях під назвою Бадівка, яку замінили на Ободівка. У першій чверті XVII століття було великим містечком, проте пізніше занепало. 1812 року знову отримало право називатись містечком. У 1924-1941 роках Ободівка - райцентр, а потім увійшла до Тростянецького району (нині - у Гайсинському). Проживає у селі близько трьох з половиною тисяч мешканців.

У XIX столітті будівництво культових споруд жорстко регламентувалось царською владою. Особливо це стосувалось католицьких святинь та ще й у період, який наставав після повстань у колишній Речіпосполитій, поглинутій Російською імперією. Оскільки в Ободівці вже був парафіяльний костел св. Архангела Михаїла, споруджений ще 1822 року, то узгодження будівництва тут каплиць-усипальниць давалось легше.

24320 Ободівка

Поселення існувало вже у XV - XVI століттях під назвою Бадівка, яку замінили на Ободівка. У першій чверті XVII століття було великим містечком, проте пізніше занепало. 1812 року знову отримало право називатись містечком. У 1924-1941 роках Ободівка - райцентр, а потім увійшла до Тростянецького району (нині - у Гайсинському). Проживає у селі близько трьох з половиною тисяч мешканців.

В Ободівці вже був парафіяльний костел св. Архангела Михаїла, споруджений Собанськими ще 1822 року, проте з якихось причин ця родина не стала ним послуговуватись для захоронення своїх померлих, а, ймовірно, у 40-х - 50-х роках XIXст. збудувала для цього на місцевому католицькому кладовищі каплицю-усипальницю (недалеко від каплиці-усипальниці Бжозовських).

78125 Вікно

Село Вікно документально відоме із 1453 року, згадується також у 1485р., а 1591 року вважалось містечком, проте втратило цей статус у XVII столітті. 1880 року тут проживало 1278 греко- і 76 римо-католиків, нині - понад 1300 осіб. Зі середини XVIIIст. селом володіла родина Ценських, а після смерті Тадеуша було у власності його сина - майбутнього таємного єпископа Яна Ценського, який тут господарював у 1929-1933 роках до поступлення в семінарію. Входило до Городенківського району, а від 2020 року - до Коломийського.

Вікнянські католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городенці. У 1857 році, коли у селі його власник Удальрик Ценський збудував на місцевому цвинтарі та освятив родинну муровану каплицю-усипальницю, яка півстоліття служила громадською, їх було 117 вірян.