45750 Сенкевичівка
Сенкевичівка постала 1924 року на місці поселення Будки Губинські, заснованого наприкінці XVIII століття, коли місцевий землевласник Сенкевич продав свої землі колоністам (чехам, полякам та німцям). До 1959 року Сенкевичівка була райцентром, потім перебувала у складі Горохівського району, а від 2020 року входить до Луцького. Від 2024 року є селищем, в якому проживає близько 1200 мешканців.
У першому детальному схематизмі Луцької дієцезії (1931 року), в якому почали вказуватись належні парафіям населені пункти, Сенкевичівка взагалі відсутня. І лише наступного, 1932 року її подано у складі парафії св. Матвія, Апостола у Несвічі, що було повторено у схематизмах 1933 і 1934 років. Тоді ж, у 1933-1934 роках у селі коштом місцевих вірян збудували велику дерев'яну каплицю.
30000 Славута,
вул. Ярослава Мудрого, 3
У 1633 році було видано привілей на заснування на «новозаславських ґрунтах» на основі маґдебурзького права нового містечка, яке отримало назву Славутин. 1754 року король Август III Фрідріх повторно надав містечку маґдебурзьке право. У 1866р. Славута стала центром волості. 1870 року тут проживало 3259 мешканців, 1905 року - близько 8000,осіб. 1923 року Славута була районним центром, 1979 року стала містом обласного підпорядкування, а від 2020 року входить до Шепетівського району. Нині місто має понад 35 тисяч мешканців.
Старе католицьке (польське) кладовищі у Славуті, започатковане на початку ХІХ століття, нині є об’єктом історії місцевого значення. Дата спорудження цвинтарної каплиці парафії св. Дороти на ньому не відома, проте збудована вона була не пізніше 1876 року, коли згадується у схематизмі Луцько-Житомирської дієцезії. І, ймовірно, завдяки родині Сангушків, оскільки без їх участі мало що у місті відбувалось.
23500 Шаргород
У 80-х роках XIVст. тут постало поселення Княжа Лука, яке з 1497 року називали Карачевою Пустинею (за ім'ям першого її власника). 1585 року черговий власник князь Ян Замойський одержав від короля грамоту на спорудження замку, який разом з навколишнім поселенням назвали Шаргородом на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. 26 січня 1588 року Шаргород отримав магдебурзьке право. 1893 року містечко мало понад три тисячі мешканців, 1905 року - 5720, нині тут проживає майже сім тисяч осіб. Було центром повіту, 1923 року стало райцентром, 1985 року - містом, а 2020 року Шаргород увійшов до Тульчинського району.
Перший католицький цвинтар у Шаргороді, розташований біля костелу св. Флоріана, 1829 року містив дерев'яну дзвіницю з трьома дзвонами. Але, швидше за все, на ньому вже не хоронили, оскільки наприкінці XVIII - на початку XIX століть на східному передмісті в районі річки Ковбасної вже були закладені нові кладовища, як православне, так і католицьке.
23417 Снітків,
вул. Жовтнева, 9
W źródłach Śnitków znany jest od XVI wieku, w 1720 roku otrzymał prawo magdeburskie. Pod koniec XVIIIw. był jednym z najbogatszych miasteczek Podola. Pod koniec XIX wieku mieszkało tu prawie trzy tysiące mieszkańców, obecnie – niecałe 700.
Wiadomości o pierwszym drewnianym kościele w Śnitkowie datowane są połową XVIII wieku. W latach 1768-1774 został on zamieniony nową drewnianą świątynią. W latach 1845-1857 zbudowano nowy murowany kościół. W latach sowieckich świątynia została przebudowana na dom kultury i do dnia dzisiejszego nie oddano ją katolikom.
81352 Тамановичі
Вперше село Тамановичі згадується у документах XVI століття. Нині проживає тут лише близько двох сотень мешканців. Входило до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.
Римо-католики Таманович належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Гусакові. У середині XVIII століття в селі згадується приватна каплиця, проте пізніше її не стало. 1879 року місцевий власник Казимир Дрогойовський збудував на церковному цвинтарі муровану каплицю-усипальницю, яку 31 травня 1880 року освятив мостиський декан та гусаківський настоятель о. Фелікс Грохольський. Каплиця отримала титул св. Казимира та з дозволу фундатора використовувалась для публічних богослужінь.
460?? Тернопіль,
вул. Микулинецька
Тернопіль (до 9 серпня 1944 року - Тарнополь) заснував у 1540 році Ян Тарнавський на землях поблизу давньоукраїнського укріплення Сопільче (Топільче). 1548 року місто отримало магдебурзьке право. У 1772-1810 і 1815-1867 роках Тернопіль був центром округи, потім - повіту, у 1921-1939рр. був столицею воєводства, з грудня 1939 року є обласним центром. 1880 року тут проживало 25819 мешканців, у тому числі 7929 поляків і 6037 українців, нині місто нараховує понад 220 тисяч осіб.
У 1861-1865 роках з ініціативи монастирського фуртіана о.-єзуїта Каетана Маркевича у Тернополі на закладеному ще 1840 року Микулинецькому цвинтарі було споруджено неоготичну муровану каплицю, яка спочатку мала стати єзуїтською усипальницею, проте майже відразу ж була передана місцевій парафії Матері Божої Неустанної Допомоги. Її спроектував та збудував тернопільський інженер Ян Закревський, якому належить також проект костелу Різдва св. Йоана Хрестителя в Галущинцях.
09804 Тетіїв,
вул. Януша Острозького, 18а
За часів Київської Русі тут було місто Тимошня, від 1514 року поселення відоме як Тетіїв, яке 1606 року отримало магдебурзьке право. Під час Хмельниччини Тетіїв був сотенним містечком, від 1800 року - волосним. У 1853 році тут проживало 4488 мешканців, на початку 1921 року - тільки 5975 (майже вдвічі менше, ніж у 1916 року), нині ж - понад 12600. 1968 року Тетіїв віднесено до категорії міст. Був райцентром, а 2020 року увійшов до Білоцерківського району.
У Тетієві на цвинтарі поруч із спорудженим у 1802-1804 роках костелом Успіння Пресвятої Діви Марії заснованої у 70-х роках XVIII століття парафії було збудовано 1805 року у формах античної святині муровану каплицю-усипальницю заможної родини землевласників на Тетіївщини (і не тільки) Свейковських.