82150 Вороблевичі

Відоме, принаймні, із XVI століття село Липовець у радянські часи стало південною частиною села Вороблевичі. Станом на 1 січня 1939 року у Липовці проживало 880 мешканців, з них 800 українців (310 греко-католиків та 490 римо-католиків), решта - поляки та євреї. Нині у Вороблевичах разом із Липовцем живе майже 2 тисячі селян.

Римо-католики Липовця належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Рихтичах. Коштом землевласника Яна Тарновського із Вороблевич у Липовці збудували 1904 року невеличкий дерев'яний костел та заснували 1911 року тимчасову парафію, яка стала постійною аж 1936 року.

23252 Вороновиця,
вул. Леніна

Вороновиця належала знаменитій шляхетській русинській родині Вороновичів г. Кміта або пізніше Кмітів і називалась Вороновим Городищем, а перша згадка про Вороновицю зустрічається у писемних джерелах за 1391 рік. У 1748 році король Августа III надав їй статус міста. Із 1956 року є селищем міського типу. Населення - понад 6 тисяч мешканців.

У 1770-1777 роках власник Вороновиці Франц Ксаверій Горохольськкий збудував на місці старого панського маєтку великий палац в стилі раннього класицизму за проектом німецького архітектора Лоренца Гедона, а 1793 року у центрі поселення його ж коштом розпочалося спорудження та облаштування сучасного мурованого костелу. У 1838 році цей храм освятив єпископ Францішек Мацкевич.

78595 Ворохта

Високогірне селище Ворохта, яке входило до Яремчого, а нині - до Надвірнянського району, заснував 1568 року Василь Янюк. У 1598 році цю місцину назвали Ворохта (за іменем дезертира з польської армії Михаїла Ворохти, котрий там поселився і прославився як талановитий ткач). З кінця XIX століття Ворохта розвивається як спортивно-туристичний центр, виділилась із складу Микуличина 1927 року. Сьогодні є одним з основних центрів туризму Івано-Франківської області. Нині у цьому селищі міського типу проживає понад 4200 мешканців.

Ворохта входила до складу парафії св. Франциска у Делятині. Наприкінці XIXст. тут за проектом проф. Юліуша Белтовського зі Львова було споруджено дерев'яний Будинок священиків, у якому знаходилась каплиця для відпочиваючих та проживаючих постійно римо-католиків.

81453 Воютичі

Село Воютичі відоме у документах з 1427 року. Нині проживає тут понад дві тисячі селян.

У 70-х роках XV століття вперше згадується місцева парафія. Відомо, що 1626 року було консекровано дерев'яний костел з мурованим захристієм, споруджений коштом Я. Дрогоєвського.

У 1714-1719 роках збудували та освятили сучасний мурований храм (фундатори - Я. Стадницький та Й. Мнішек), оскільки попередній під кінець XVII століття розсипався. 8 жовтня 1743 року єпископ Вацлав Сераковський консекрував святиню під титулом св. Катерини Олександрійської. 1896 року до костелу (за пресбітерієм) добудували каплицю-мавзолей родини Тхужинських.

13610 Вчорайше

Вперше у документах Вчорайше згадується 1471 року, є також згадка у 1584 році. Ймовірно, що називалось також Китайгородом чи навіть Скитайгородом. Принаймні, від 1683 року і далі вважалось містечком. У 1863р. у ньому проживало 2446 мешканців, у тому числі 46 римо-католиків, 1897 року - 3324, 1926 року - 3777, 1939 року - 3826, 2001 року - близько 1300 осіб. У 1925-1931 і 1935-1957 Вчорайше було райцентром, потім увійшло до Ружинського району, а від 2020 року - до Бердичівського.

Невеликий мурований костел у Вчорайшому збудував 1822 року його власник Каспер Івановський без дозволу царської влади. Освятив храм 1835 року о. Боруховський, а дозвіл отримали лише 1842 року. Парафію тут було засновано, ймовірно, у другій половині 40-х років (принаймні, 1843 року її ще не було).

23202 Гавришівка,
вул. Задворного

Село Телепеньки, розташоване неподалік Вінниці, у радянські часи приєднали до Гавришівки, яка вважається заснованою 1790 року. Проте поселення значно старіше, бо, наприклад, ще у 1650-1653 роках козаки Івана Богуна збудували у Гавришівці дерев'яну церкву. Нині у селі проживає понад 1700 мешканців.

Вважається, що перша місцева каплиця була споруджена у Телепеньках на римсько-католицькому кладовищі ще 1748 року, і обслуговували її до 80-х років XIX століття францисканці-капуцини з Вінниці. Спорудження ж сучасного мурованого храму у селі датують 1914 роком. У 30-х роках його закрила радянська влада, а приміщення храму, який мав чудову акустику, передали під клуб. 1938 року з костелу вивезли орган. У першій половині 60-х років клуб отримав інше приміщення, а храм стали використовувати як млин.

31226 Гайдайки,
вул. Миру, 2а

На початку 60 років XIX століття тут, на безлюдній території першими поселилась родина Гайдай. Гайдай проводив виміри земельних наділів для селян, які прибували на місце нового поселення з навколишніх сіл. Це і стало основою населеного пункту Гайдайки. У 1968 році до Гайдайок увійшло поселення Червоне. У Гайдайках раніше переважали мешканці польського етнічного походження, тоді як у Червоному мещкали переважно українці. Нині тут проживає лише трохи більше трьох сотень селян.

Будівництво місцевого мурованого костелу проводилось у 1989-1992 роках зусиллями о. Яна Білецького та Ганни Пачковської. 12 грудня 1992 року єпископ Ян Ольшанський MIC освятив цей храм.