48107 Острівець

Перша документальна згадка про Острівець датується 1471 роком, а в 1575-1609 роках поселення вважалось містом. 1880 року нараховувало понад 660 мешканців (лише 180 римо-католиків). Село входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії у Теребовлі. Спочтку богослужіння для них без жодних проблем проводили в греко-католицькій церкві у сусідньому селі Застіночне. Але 21 вересня 1891 року освяченням подарованої власником сільського маєтку Фейвелом Соммерстейном земельної ділянки (чи наріжного каменю?) в Острівці з ініціативи теребовельського настоятеля о. Яна Калиневича розпочали будівництво філіального мурованого храму, який освятили 9 червня 1893 року. Меси відправляли тут кожної другої неділі та у свята.

Островки

Вважається, що село Островки (Островок) заснували у XVII столітті переселенці із Мазовії, які протягом наступних століть ревно зберігали свою етнічну та релігійну самобутність. 1906 року тут проживало 481 мешканців, на початку ІІ світової війни - 664, проте після нападу вояків УПА село перестало існувати, його терени перетворились на поля, луки і ліси.

У 1720 році в Островках збудували перший дерев'яний костел cв. Андрія Апостола коштом Ізабелли Канської. Проте одна Ізабелла Канська померла вдовою у Волі Островецькій аж 1847 року, можливо фундаторкою була якась інша Ізабелла Канська, що жила майже на століття раніше.

35800 Острог,
вул. князів Острозьких, 4A,
+380 (3654) 226-42, 230-38,
www: wolaniecom.parafia.info.pl

Острог вперше згадується в Іпатівському літописі 1100 роком, є також документальні згадки у 1322, 1340, 1386 і 1396 роках та пізніше. 29 липня 1528 року отримав магдебурзьке право, яке було підтверджене (чи відновлене) 1795 року. 1835 року містечко мало 3300 мешканців, 1861 року - 8926, 1882 року - 7717, у тому числі лише дві тисячі християн, нині ж тут проживає понад 15 тисяч осіб. Острог був райцентром, а 2020 року увійшов до Рівненського району, від 1995 року є містом обласного значення.

Первісний костел в Острозі, споруджений для домініканців у 1440-1442 роках коштом місцевого власника князя Федора Острозького, який до кінця життя залишився православним, спалили татари 1443 року (за іншою інформацією, на католицький храм тоді перебудували православну церкву). Татарські напади продовжувались і далі, тому у 1452 році домініканці покинули Острог, і храм у другій половині XV та першій половині XVI століть не відновлювався, залишаючись руїною.

35800 Острог

Острог вперше згадується в Іпатівському літописі 1100 роком, є також документальні згадки у 1322, 1340, 1386 і 1396 роках та пізніше. 29 липня 1528 року отримав магдебурзьке право, яке було підтверджене (чи відновлене) 1795 року. 1835 року містечко мало 3300 мешканців, 1861 року - 8926, 1882 року - 7717, у тому числі лише дві тисячі християн, нині ж тут проживає понад 15 тисяч осіб. Острог був райцентром, а 2020 року увійшов до Рівненського району, від 1995 року є містом обласного значення.

У 1624 і 1625 роках власниця Острога Анна Алоїза Острозька (у шлюбі Ходкевич) пожертвувала єзуїтам значне майно (майже два десятки сіл), а також земельну ділянку в місті і будівельні матеріали під будівництво костелу та колегіуму. 5 травня 1626 року було освячено наріжний камінь храму св. Ігнатія Лойоли і св. Франциска Ксав'єра.

35800 Острог,
Семінарська, 2

Острог вперше згадується в Іпатівському літописі 1100 роком, є також документальні згадки у 1322, 1340, 1386 і 1396 роках та пізніше. 29 липня 1528 року отримав магдебурзьке право, яке було підтверджене (чи відновлене) 1795 року. 1835 року містечко мало 3300 мешканців, 1861 року - 8926, 1882 року - 7717, у тому числі лише дві тисячі християн, нині ж тут проживає понад 15 тисяч осіб. Острог був райцентром, а 2020 року увійшов до Рівненського району, від 1995 року є містом обласного значення.

3 квітня 1750 року місцевий землевласник Януш Сангушко пожертвував капуцинам земельну ділянку в Острозі під костельно-монастирський комплекс та землі поза містом. Спорудженням займався Самуель Лубківський, і спочатку він збудував невеличкі дерев'яні монастир і каплицю, а вже потім приступив до спорудження мурованих споруд за проектом придворного архітектора Сангушків Павла Фонтани. Проте вдалось йому збудувати лише монастир та розпочати спорудження святині.

78223 Отинія

Перша згадка про поселення Отинія сягає ХІІІст., на початку XVIIст. воно згадується як міське під назвами Балабанівка (належало Балабану гербу Корчак) і Корчаків, проте вже 1613 року знову вживається стара назва. 1753 року містечко отримало магдебурзьке право. 1870 року тут проживало 3132 мешканців, 1880 року - 3743, 1913 року - близько 5000, у тому числі 1500 українців, 1000 поляків та 500 чехів і німців, 1931 року - 4777, з них майже тисяча була поляками, нині - менше п'яти з половиною тисяч осіб. У 1940 році Отинія стала селищем міського типу і до 1962 року була райцентром.

Парафію в Отинії фундував 1669 року її власник Андрій Потоцький, на його кошти збудували перший дерев'яний костел, який отримав титул св. Софії. Черговий дерев'яний храм замість спаленого татарами постав 1702 року завдяки Йосифу Потоцькому, молодшому сину Андрія. 1718 року святиня отримала написаний Казимиром Ладонським із Жукова образ Коронації Матері Божої, який з часом стали вшановувати як чудотворний. У 1764 році костел мав 4 вівтарі (головний 1757 року із вже згаданою іконою та бічні св. Софії, св. Тадея і св. Теклі), а також дзвіницю 1755 року.

78223 Отинія,
вул. Стефаника, 8,
f.b.: 195471145039223

Перша згадка про поселення Отинія сягає ХІІІст., на початку XVIIст. воно згадується як міське під назвами Балабанівка (належало Балабану гербу Корчак) і Корчаків, проте вже 1613 року знову вживається стара назва. 1753 року містечко отримало магдебурзьке право. 1870 року тут проживало 3132 мешканців, 1880 року - 3743, 1913 року - близько 5000, у тому числі 1500 українців, 1000 поляків та 500 чехів і німців, 1931 року - 4777, з них майже тисяча була поляками, нині - менше п'яти з половиною тисяч осіб. У 1940 році Отинія стала селищем міського типу і до 1962 року була райцентром.

Парафію в Отинії фундував 1669 року її власник Андрій Потоцький та збудував перший дерев'яний костел св. Софії. Черговий дерев'яний храм замість спаленого татарами постав 1702 року завдяки Йосифу Потоцькому. 1718 року святиня отримала образ Коронації Матері Божої, який стали вшановувати як чудотворний. У 1766р. старий храм замінив новий дерев'яний, його консекрували 1775 року під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії.

57500 Очаків,
вул. пос. Западний 9/3,
+380 (515) 43-78-90

За Київської Русі і у часи Литовсько-Руського князівства місто називалося Дашів, 1480 року його захопили кримські татари. Літом 1492 року кримський хан (цар) Менглі-Гірей у листі своєму васалу великому князю московському Івану III повідомляв про намір побудувати місто на Дніпрі і просив для цього грошей, які і отримав. А місто було споруджено на місці Дашева. Спочатку воно називалась Кара-Кермен та Узу-Кале, але пізніше, коли татари підпали під владу Турції, отримало назву на турецький лад Ачі-Кале (Ачє-Кале), яка з часом трансформувалась в Очаків. У 1792 році на місці зруйнованої турецької фортеці було закладено портове місто Очаків, яке стало губернським центром земель на північ від морського узбережжя між річками Південний Буг і Дністер. Нині - районний центр з населенням понад 14 тисяч мешканців.

Нечисленні місцеві римо-католики належали до парафії св. Йосифа у Миколаєві та своєї власної святині не мали. З 1996 року сюди стали доїжджати миколаївські священики, один з яких придбав в Очакові ділянку з незавершеним приватним будинком (за 300 метрів від моря), щоб облаштувати у ньому каплицю та реколекційно-відпочинковий центр. У вересні 2007 року католики латинського обряду Очакова отримали постійного настоятеля, котрий і завершив парафіяльне будівництво. 26 серпня 2010 року в храмі вперше святкували престольне свято, яке очолив єпископ Броніслав Бернацький. 23 серпня 2015 року єпископ Броніслав освятив цей костел, а 27 серпня 2016 року здійснив його консекрацію.

45342 Павлівка

Перша письмова згадка про Порицьк датується 1405 роком, згадується також у 1407 і 1418-1419 роках. У 1870 році в містечку проживало 583 мешканців, на початку ХХст. - 2369, нинішнє село Павлівка, утворене 1951 року злиттям села Павлівка та вцілілої частини Порицька, має понад вісім сотень осіб. Входило до Іваницького району, а від 2020 року є частиною Володимирського.

Перший (дерев'яний) костел у Порицьку 'Słownik geograficzny Królestwa Polskiego' та схематизми Луцько-Житомирської дієцезії датують 1405 роком. Інколи, помилково прочитавши текст у 'Słowniku', його спорудження приписують Феліксу (Щенсному) Чацькому, який народився 1723 року, а його родина стала власником Порицька лише 1694 року. Черговий дерев'яний храм Пресвятої Трійці постав у 40-х роках XVIIст. коштом Андрія Загоровського, який отримав Порицьк як посаг за дружиною Єленою (із Конєцпольських).

51400 Павлоград,
вул. Пролетарська, 29,
+380 (5632) 629-10,
f.b.: 100032151918238

На початку 1770 року відставний запорожець, військовий старшина Матвій Хижняк збудував зимівник, від якого пішли Матвіївські хутори, а далі слобода Матвіївка. Невдовзі Матвіївці надали ранг державної військової слободи, яка одержала назву Луганська. 1784 року слободу Луганську перейменували на повітове місто Павлоград - центр Катеринославського намісництва. Нині - місто обласного значення, центр району. Населення - понад 105 тисяч мешканців.

Римо-католики Павлограла до революції належали до парафії св. Йосифа у Катеринославську (Дніпрі). У 1896-1899 роках тут спорудили муровану філіальну каплицю (нинішній костел) коштом натаріуса Карла Гебда. Після революції святиню було закрито (вона працювала у роки війни, під час окупації Павлограда). Храм використовували як складське приміщення та магазин.