СЮРТЕ (Струмівка). Костел Воздвиження Святого Хреста (135?). Закарпатська обл., Ужгородський р-н

89432 Сюрте,
вул. П. Шандора, 80

Перша письмова згадка про село Сюрте ('Strite', 'Strute') відноситься до 1332 року. У 1948 по 1995 роках називалось Струмівка. Нині тут проживає майже 1900 мешканців.

Місцева парафія постала у XIV столітті. Ймовірно, що тоді ж і було споруджено готичний мурований костел, який у часи реформації католики втратили. Повернули його аж 1718 року, проте 1730 року святиню довелось відбудовувати. 1761 роком датується ще одна перебудова костелу в Сюрте. У XIX столітті перед західною стіною храму звели чотирикутну вежу. На північному фасаді нави збереглося рельєфне білокам'яне зображення, датоване XV століттям.

ТАВРІЙСЬК. Костел Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії (2000). Херсонська обл., Каховський р-н

74989 Таврійськ,
вул. Чкалова, 26а,
+380 (552) 498-288,
f.b.: kosteltavriysk

Місто Таврійськ утворене 2 березня 1983 року на місці компактно разташованих поселень 'Плодове', 'Східне' і 'Залізнодорожників' міста Нова Каховка, будівництво яких було пов'язане із спорудженням Каховської гідроелектростанції. Населення - понад десять тисяч мешканців.

На початку 90-х років ХХ століття таврійськими римо-католиками опікувався майбутній єпископ о. Леон Малий, котрий спочатку доїжджав сюди зі Львова, а згодом став настоятелем парафії Пресвятого Серця Ісуса Христа у Херсоні. Місцеву спільноту, утворену завдяки Марцеліні Глобич, було зареєстровано 1992 року, богослужіння здійснювались на квартирі ініціаторки.

ТАДАНІ. Костел Відвідин Пресвятої Діви Марії і св. Теклі (1734). Львівська обл., Львівський р-н

80450 Тадані

Тадані відомі у документах з 1440 року, є згадка також у 1448, 1451, 1453 і 1454 роках. Якийсь час були містом, остаточно втративши цей статус у XIX столітті. 1880 року тут проживало 821 мешканців, у тому числі 589 українців і 222 поляків, нині село нараховує чотири з половиною сотні осіб. Входило до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Парафія у Таданях, заснована 29 червня 1610 року коштом Станіслава Рогальського, 1615 року отримала також десятину з доходів по селу Горпин. Приблизно у ті ж часи було споруджено перший дерев'яний костел під титулом свв. Петра і Павла. Після того, як 1686 року вдалось через суд відстояти права парафії на фундацію Рогальського, збудували наступний дерев'яний храм.

ТАЙКУРИ. Колишній костел св. Лаврентія (Вавжиньца) (1710). Рівненська обл., Рівненський р-н

35351 Тайкури

Перша згадка про Тайкури датується 1528 роком. 3 квітня 1614 року поселення отримало магдебурзьке право. У радянські часи містечко Тайкури стало невеликим селом з півтисячним населенням.

Бароковий костел, який у містечку постав 1710 року коштом його чергового власника Лаврентія Пепловського, мав бути родинною усипальницею (до речі, його син Ян Павло у 1731р. також фундував у Тайкурах греко-католицьку Свято-Покровську церкву, яку із входженням Волині в Російську імперію зробили православною). Храм св. Лаврентія консекрував 1727 року єпископ Стефан Рупневський. Правда, за іншою інформацією первинний костел у Тайкурах збудували ще у другому десятилітті XVII століття, і після завданих військовими діями у другій половині цього століття руйнувань його було відновлено саме 1710 року.

ТАЛЬНЕ. Костел св. Анни (1827 - 185?). Черкаська обл., Звенигородський р-н

20400 Тальне,
вул. Самойлова, 22,

Вперше письмово Тальне згадується у 40-х роках XVII століття, а після 1664 року вважається містом. 1797 року було містечком, в якому проживало 1287 мешканців, на початку 60-х років наступного століття - майже 5300 осіб, у тому числі близько 250 римо-католиків. У 1866 році Тальне стало центром волості. З 1923 року було районний центр, з 1926 року - селищем міського типу, 1964 року отримало статус міста, в якому нині проживає майже 13 тисяч мешканців. Від 2020 року входить до Звенигородського району.

Спочатку католики латинського обряду містечка належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Умані. В джерелах будівництво мурованого костелу в Тальному часто датують 1702 роком - датою на бічній стіні храму. Якщо під час відновлення у 1992 році 'напівзруйнованої' святині цю дату реставрували вірно, то виходить, що 1702 року постала лише каплиця, і на її фасаді увіковічнено час спорудження. А вже пізніше каплицю добудували, внаслідок чого колишній фасад став бічною стіною. Втім, таке припущення потребує наявності хоча б одного підтверджуючого документа.

ТАМАНОВИЧІ. Костел Пресвятого Серця Господа Ісуса (1894 - 1895). Львівська обл., Яворівський р-н

81352 Тамановичі

Вперше село Тамановичі згадується у документах XVI століття. Нині проживає тут лише близько двох сотень мешканців. Входило до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

Римо-католики села належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Гусакові. У XVIII столітті Тамановичі мали приватну каплицю, яка згадується, принаймні, у 1743 та 1753 роках. У 1879-1880 роках Дрогойовські, власностю яких село було аж до ІІ світової війни, збудували муровану каплицю-усипальницю св. Казимира, дозволивши використовувати її для богослужінь. У 1886 році коштом тих же Дрогойовський за проектом будівничого М. Заянчковського з Перемишля спорудили парафіяльний будинок, а 1887 року у Тамановичах було утворено парафіяльну експозитуру.

ТАРАЩА. Колишній костел св. Марії Магдалини (1886 - 189?). Київська обл., Білоцерківський р-н

09500 Тараща,
вул. Шевченка, 52,
+380 (4466) 511-18, 532-20

У 1611 році король Сигізмунд III віддав урочище Тараща у володіння боярина Лісевича, зобов'язавши його бути на військовій службі при старостві (це і є перша згадка у документах про поселення, яке тоді було невеликим хутором). Його подальший розвиток пов'язують з іменем полковника Антонія Бліндовського, якому 1709 року король Август II віддав Таращу. У 1722 році їй було надано статус містечка, а 1791 року вона отримала магдебурзьке право. 22 листопада 1800 року Тараща стала центром повіту. У радянський час статус міста їй надано 1957 року. Є районним центром з населенням майже 11 тисяч мешканців.

У середині XIX століття у Таращі були католицькими лише близько півсотні родин, але навіть така маленька громада прагнула мати своє власне приміщення для богослужіння. Вже 1856 року місцеві католики намагались створити так званий рухомий престол, біля якого можна було б проводити богослужіння. Для цього потрібно було отримати дозвіл від Православної Церкви, який і надав таращанський протоієрей Пахалович за умови, що у місті не буде свого священника, а богослужіння проводитиме один із священників села Ківшовата, де костел існував з 1812 року.