90200 Берегово,
вул. Берчені, 31

Місто Лампертаза (Lamperthaza) було засноване 1063 року принцом Лампертом, молодшим сином угорського короля Бели І. 1247 році для відбудови міста після руйнування військами хана Батия король Бела IV запросив німецьких переселенців із Саксонії. У 1271 року місто стало центром комітату Берег, у 1342 році отримало статус вільного королівського міста, а 1396 року Березький комітат з центром у Лампертсасі був подарований подільському князеві Феодору Корятовичу. 1504-го вперше з'являється назва Берегсас (Beregszasz). 1946 року отримало статус міста та центру округи, від 1953 року - районний центр. Населення нині - майже 24 тисячі мешканців.

Буча нині є частиною міста, а до 1967 року була окремим селом, перша згадка про яке датується 1321 роком. Відома була як Bucsu, Bulcsu, Nagybucsu і складалась з двох поселень - Булчу і Нодьболчу (тобто, Великий Булчу).

Перший костел у Булчу, яке нині є частиною міста, існував вже у 1327 році. Місцеве католицьке релігійне життя, зруйноване реформацією 1689 року, відновилось на початку XIX століття.

09700 Богуслав

Перша згадка про поселення Богуславль в літописі датується 1195 роком. 1240 року воно було зруйноване татаро-монголами, проте пізніше відновлене як фортеця. У 1591 році Богуслав став центром староства, а 1620 року отримав магдебурзьке право. З 1648 року - сотенне місто Білоцерківського полку, а з 1685 року - центр полку, який було ліквідовано царською владою у 1711-1712рр. З 1796 року Богуслав був центром повіту Київської губернії, а 1837 року став заштатним містом Канівського повіту. У 1846 році переведений у розряд містечок. У 1919-1923 роках знову був повітовим центром, а з 1923 року є районним центром. Статус міста отримав у 1938 році. Чисельність населення - понад 16 тисяч мешканців.

Перший дерев’яний костел під титулом Зіслання Святого Духа у Богуславі збудували біля базарної площі у центрі міста 1789 року коштом Францішка Жевуського (правда, за непідтвердженою інформацією католицька святиня існувала тут ще 1654 року). Але 30 серпня 1817 року храм згорів під час пожежі, яка охопила центральну частину міста.

08151 Боярка,
вул. Покровська, 62

Біля городища Будаївка часів Київської Русі розрослося село Будаївка, яке вперше в документах згадується початком XVI століття. Тривалий час власником села була Києво-Печерська лавра. З будівництвом у 60-х роках XIXст. залізниці Київ- Фастів біля Будаївки 1870 року виникла залізнична станція, яку назвали іменем сусіднього села Боярки, перейменованого пізніше на Тарасівку. Біля цієї станції виросло дачне селище, яке невдовзі злилося із Будаївкою. З 1921 по 1923 роки Будаївка була волосним центром, у 1923-1930 роках - центром району. Статус міста Боярка отримала 30 грудня 1956 року, коли були об'єднані в єдине місто Боярка, Будаївка, Нова Тарасівка та селище Газовиків. Нині тут проживає понад 35 тисяч мешканців.

Каплиця у Боярці була облаштована у звичайному будинку не пізніше початку 2000-х років.

12605 Брусилів

Перша літописна згадка про Вздвижень (Здвижень-город, Здвиженськ) на річці Здвиж датується 1097 роком, наступна - у 1151 році. У XIVст. Здвижень згадується як град з укріпленим детинцем, а назва Брусилів вперше у документах зустрічається у 1543 році. У 1585 році поселення отримало магдебурзьке право. У козацькі часи Брусилів був сотенним містечком, у 1797 році став волостним центром. У радянські часи до 1962 року був районним центром. У 1979р. Брусилів здобув статус селища міського типу, а 1990 року знову став центром району. Проживає тут близько п'яти тисяч мешканців.

Муровані костел та капуцинський монастир при ньому збудовано коштом власника Брусилова Фелікса Чацького у 80-х роках XVIII століття. Він також придбав для храму два тіла святих мучеників Феодора та Ілюміната, з яких перше з каплею мученицької крові урочисто доставили до Брусилова 22 червня 1789 року. Помер Фелікс Чацький 2 червня 1790 року і був похований в склепі костелу. На той час вже існувала парафія, до якої, окрім самого Брусилова, входило ще 27 сусідніх сіл (близько півтори тисячі вірян).

12605 Брусилів

Перша літописна згадка про Вздвижень (Здвижень-город, Здвиженськ) на річці Здвиж датується 1097 роком, наступна - у 1151 році. У XIVст. Здвижень згадується як град з укріпленим детинцем, а назва Брусилів вперше у документах зустрічається у 1543 році. У 1585 році поселення отримало магдебурзьке право. У козацькі часи Брусилів був сотенним містечком, у 1797 році став волостним центром. У радянські часи до 1962 року був районним центром. У 1979р. Брусилів здобув статус селища міського типу, а 1990 року знову став центром району. Проживає тут близько п'яти тисяч мешканців.

Колишній капуцинський костел Зіслання Святого Духа, споруджений коштом власника Брусилова Фелікса Чацького у 80-х роках XVIII століття, був знищений радянською владою 1976 року. Місцеві римо-католики збудували 2017 року пристосовану каплицю, яку 23 грудня освятив єпископ Віталій Кривицький під титулом Святого Духа.

21029 Вінниця,
вул. Келецька,
вул. Стельмаха, 43/19,
+380 (432) 43-82-83

Отаманську Вінницю вважають заснованою на згарищі одного з руських градів уличів і тиверців не пізніше 1352 року. Місто, яке отримало магдебурзьке право 1640 року, було центром повіту Брацлавського воєводства (з 1565р.), центром Брацлавського воєводства (з 1598р.), сотенним містом Кальницького полку (з 1648р.) та полковим містом (у 1653-1667рр.) Гетьманської держави, губернським (з 1793р.), а потім повітовим центром, з 1914 року центром Подільської губернії, з 1923 році центром округу, а з 1931 року є обласним центром. Населення - понад 370 тисяч мешканців.

Назву цьому вінницькому мікрорайону дала річка Вишенька, яка є правою притокою Південного Бугу і тривалий час слугувала природною південно-західною межею міста. Забудували його у 1960-1990 роках. Місцеву парафію, яка є наймолодшою у Вінниці, зареєстрували 3 лютого 2003 року. Цього ж року завдяки зусиллям о. Станіслава Кшишковського тут спорудили пристосовану каплицю, яку 7 вересня освятив єпископ Леон Дубравський.

80720 Глиняни,
вул. св. Миколая, 34,
+380 (3265) 515-86

Глиняни вперше згадуються у документах 1379 роком, є згадки також у 1380, 1381 і 1395 роках. 1397 року отримали магдебурзьке право, підтверджене 1425 року. 1857 року тут проживало 3155 мешканців, 1880 року - 3965, у тому числі 1794 греко- і 463 римо-католиків, 1921 року - 4255, з них 1965 українців і 719 поляків, 1939 року - 4563, у тому числі 1573 українців і 1121 поляків, нині - понад три тисячі осіб. У 1939-1962 роках були райцентром, потім увійшли до Золочівського району, а від 2020 року - у Львівському.

Парафію у Глинянах засновано 2 жовтня 1397 року коштом короля Владислава Ягайла та збудовано перший (дерев'яний) костел, який освятив архієпископ Галицький Яків Стрепа. Черговий дерев'яний храм було знищено нападниками на зламі другого і третього десятиліть XVII століття, але його швидко відновили.