IWANO-FRANKOWE (Janów). Kościół p.w. Trójcy Przenajświętszej (1741 - 1761). Sanktuarium Matki Bożej Królowej Pokoju (2017). Lwowski obw., Jaworowski r-n

81070 Івано-Франкове,
вул. Яворівська, 11,
+380 (3259) 231-77,
f.b.: kosciol.janow.lwowski

У 1611 році Іван Свошовський, який походив з древнього руського роду, перебував на службі короля та залишився православним до кінця життя, отримав королівський дозвіл на заснування міста на землях села Залісся, відомого у документах з 1370 року. Магдебурзьке право Янова було підтверджене у 1634 та 1649 роках. Місто стало осередком староства. Від 1940 року є районним центром, 1945 року було змінено назву на Івано-Франкове. Населення - понад 6400 мешканців.

У 1611 році село Залісся вже мало свій дерев'яний костел, а парафію тут було засновано 8 серпня 1614 року коштом І. Свошовського. У 1648 році дерев'яний храм знищили козаки Б. Хмельницького, 1670 року його відбудували. У 1702 році костел, який складався з мурованої частини та дерев'яного нефу, грунтовно відремонтував о. В. Перович. 1724 року було добудовано передсінок.

IWANÓW (Janów). Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny (1780). Winnicki obw., Chmielnicki r-n

22432 Іванів,
вул. Гагаріна, 17

Іванів, який нині є селом, до 1946 року був містом Янів. У 1410 році Адам Мишка розпочав будувати в Янові великий обороний замок, проте першою писемною згадкою про Янів вважається 1537 рік. 1578 року поселення отримало магдебурзьке право. Проживає тут понад 4600 мешканців.

У 1780 році в Іванові було споруджено сучасні муровані костел (у стилі бароко) та монастир для оо.-францисканців (бернардинів) на кошти Соломії Холоневської. 1832 року після ліквідації царською владою францисканського монастиря храм став парафіяльним. У 1841 році костел освятив єпископ Францішек Мацкевич.

IZMAIŁ. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny (184? - 185?). Odesski obw., Izmaiłski r-n

68600 Ізмаїл,
вул.Комсомольська, 43,
+380 (4841) 210-74

Ізмаїл стоїть на місці, де у IV–V сторіччях знаходилась грецька колонія Антиофілас, а потім виникло поселення «Сміл», яке у середньовіччі генуезькі купці називали «Сініл». Після XVI століття територію захопили турки і на цьому місці постала фортеця «Ішмаел» (можливо, що турки просто пристосували до своєї мови назву «Сміл»). Після відступу турків у 1812 році вона отримала статус міста і назву Тучков (назву Ізмаїл повернули у 40-х роках XIX сторіччя). З 1944 року був центром області, а від 1956 року є районним центром, в якому нині проживає майже 72 тисячі мешканців.

Після отримання у 1825 році дозволу на спорудження костелу римо-католики Ізмаїла збудували 1826 року через недостатність коштів лише невелику каплицю, яка вже 1840 року стала руїною. І тільки наприкінці 40-х - на початку 50-х років постав нарешті сучасний мурований храм. У 1915 році костел заново було відбудовано після пожежі. До революції парафію, як нараховувала 2215 вірних, обслуговував о. Йоан Хондру, а храм продовжував працювати і далі, оскільки Ізмаїл увійшов до складу Румунії.

JABŁONÓW. Dawny kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny (1683 - 174?). Iwano-Frankiwski obw., Kosowski r-n

78621 Яблунів

У 1593 році король Сігізмунд ІІІ Ваза дозволив Станіславу Влодеку заснувати на землях села Стопчатова містечко, яке 1602 року отримало магдебурзьке право та було назване Влодковом. Проте наступні власники містечка Яблоновські у 1630-1640рр. перейменували його за своїм прізвищем на Яблунів. У 1940 році став селищем міського типу та райцентром, але 1962 року увійшов до Косівського району. Нині тут проживає понад дві тисячі мешканців.

Перша римсько-католицька святиня (звісно, дерев'яна) мала постати у містечку Влодків у першій половині XVIIст. після його заснування, а у першій половині наступного століття (за деякими даними, навіть раніше - 1683 року) її замінив черговий дерев'яний костел, що підтверджується як датованими сороковими роками цього століття предметами оснащення, так і документом 1760 року відновлення/заснування парафії.

JAGIELNICA. Kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny (1842). Tarnopolski obw., Czortkowski r-n

48542 Ягільниця

Вперше Ягільниця (Ягельниця, Ягольниця) згадується у 40-х роках XV століття, а на початку наступного століття поселення вже було містом, проте 1940 року стала селом. Її населення нині - близько 1200 мешканців.

У 1473 році в Ягільниці було засновано парафію на теренах Кам'янецької дієцезії коштом Зигмунта Ягельницького. У II половині XVIIIст. - I половині XIXст. парафія перейшла до складу Львівської архідієцезії. Споруджений у стилі бароко коштом родини Лянцкоронських сучасний мурований костел освячено 1842 року. У 1899 році храм реставровано. У міжвоєнний період парафія налічувала понад 4 тисячі вірних та охоплювала кілька сусідніх сіл.

JAŁOWICZE. Dawny kościół p.w. Ofiarowania Najświętszej Maryi Panny (1716). Rówieński obw., Dubnenski r-n

35112 Яловичі

Вважається, що у XII столітті тут був фермський двір князя Луцького Ярослава Ізяславовича, який жив у Ярославичах. Але перші документальні згадки про село датуються лише 1545 та 1564 роками. Нині у Яловичах, що раніше належали до Млинівського району, а від 2020 року - до Дубнівського, проживає дві сотні мешканців.

Перший (дерев'яний) костел в Яловичах постав у 60-х роках XVII століття за кошти власника села Самуеля Ісайковського та був переданий оо.-домініканцям, які приблизно тоді ж збудували для себе мурований монастир, використавши будівельні матеріали із частково зруйнованого місцевого замку. 1716 року завдяки Владиславу Кшишковському та коштам парафіян старий храм замінили новим, мурованим. Його консекрував 1820 року єпископ-помічник Луцько-Житомирський Ян Підгороденський. Аж до 1851 року парафія обслуговувалась домініканцями, а опісля перейшла до дієцезіального духовенства (монастир став парафіяльним будинком).

JAŁTA. Kościół p.w. Niepokalanego Poczęcia Najświętszej Maryi Panny (1898 - 1906). Krym, autonomiczna republika, miasta

98635 Ялта,
вул. Пушкінська, 25,
+380 (654) 230-035, 316-396

Перша згадка про Ялту (Джаліту) в арабських джерелах датується 1154 роком, хоча, за легендою, її заснували греки приблизно у І столітті. Статус міста - з 1837 року, з 1838 року - центр повіту, з 1930 року - районний центр. Населення - понад 78 тисяч мешканців.

Наприкінці 80-х років ХІХ століття чисельність ялтинської парафії досягла півтисячі вірних, молитовний будинок по вулиці Почтовій вже не міг їх помістити. Тому парафіяни придбали земельну ділянку під новий храм на бульварі Пушкіна, проте до 1898 року довелось чекати дозволу влади на будівництво костелу. Спорудження цього неоготичного храму у Ялті коштом переважно парафіян за проектом архітектора Миколи Краснова тривало до 1906 року, проте через недостатність коштів недобудували вежу. 15 квітня 1906 року єпископ Тираспільський Йосиф Кесслер освятив храм. До революції 575 ялтинських римо-католиків обслуговував настоятель о. Емануїл Штанг.