78300 Снятин,
вул. Воєводи Констянтина, 48,
Снятин вперше згадується у літописі 1158 роком, у 1398 році став садибою староства, а 1448 року отримав магдебурзьке право. У 1751-1788 роках був садибою Баківської дієцезії, а в 1867-1939 роках - повітовим центром. 1880 року тут проживало майже 11 тисяч мешканців, з них маже дві тисячі були римо-католиками. У радянські часи став центром району, а від 2020 року належить до Коломийського району. Нині чисельність населення міста - близько десяти тисяч осіб.
У 1888 році настоятель парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Снятині о. Томаш Станьковський запросив до міста феліціанок, доручивши їм опікуватись дитячим закладом. Для цього завдяки пожертві Модести Загурської ним було придбано неподалік від парафіяльного костелу будівлі нечинних цісарських казарм. І вже 4 жовтня цього ж року там відбулось освячення чернечого дому, а наступного феліціанки відкрили дім для сиріт, який фінансував о. Каетан Каетанович вірменського обряду.
23417 Снітків,
вул. Жовтнева, 9
W źródłach Śnitków znany jest od XVI wieku, w 1720 roku otrzymał prawo magdeburskie. Pod koniec XVIIIw. był jednym z najbogatszych miasteczek Podola. Pod koniec XIX wieku mieszkało tu prawie trzy tysiące mieszkańców, obecnie – niecałe 700.
Wiadomości o pierwszym drewnianym kościele w Śnitkowie datowane są połową XVIII wieku. W latach 1768-1774 został on zamieniony nową drewnianą świątynią. W latach 1845-1857 zbudowano nowy murowany kościół. W latach sowieckich świątynia została przebudowana na dom kultury i do dnia dzisiejszego nie oddano ją katolikom.
23417 Снітків
W źródłach Śnitków znany jest od XVI wieku, w 1720 roku otrzymał prawo magdeburskie. Pod koniec XVIIIw. był jednym z najbogatszych miasteczek Podola. Pod koniec XIX wieku mieszkało tu prawie trzy tysiące mieszkańców, obecnie – niecałe 700.
Od połowy XVIII wieku istniał w Śnitkowie drewniany kościół fundowany w 1748 roku przez Różę Lipską z Dzieduszyckich. W 1774 roku właściciel Śnitkowa Rafał Dzierżek zakończył budowę kolejnego drewnianego kościoła, którą w 1768 roku rozpoczął jego ojciec. Z czasem kościół stał się nieprzydatny i został rozebrany.
906?? Свидовці
Таємниче поселення Свидовці, яке є невеличким присілком неподалік Ясіні і, вочевидь, знахиться поблизу гірського хребта Свидовець, не вдалось знайти на жодній із доступних паперових чи електронних карт, відсутня також будь-яка інформація про нього. Найближчі парафії знаходяться у Рахові та Ясіні.
Miejscowi katolicy należeli do parafii św. Jana Nepomucena w Rachowie. W 1902 roku w Świdowcach kosztem parafian zbudowano murowaną kaplicę filialną, stanem na 2013 rok była ona odnowiona i dobudowana.
80074 Свірж
Свірж згадується у XIVст. як власність боярина Гліба Дядковича, а вперше у документах - 24 квітня 1422 року, є також згадки у 1427, 1443-1448, 1449 (відбулось розмежування між містом і селом) і 1456 роках. 1880 року містечко мало 1981 мешканців (1038 українців, 784 поляків і 159 німців), 1939 року - 3021, у тому числі 1850 поляків і 817 українців, нині село нараховує менше восьми сотень осіб. Входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.
Парафію та перший (дерев'яний) костел у Свіржі, якими опікувались домініканці, фундували 31 січня 1484 року місцеві власники брати Мартин і Андрій Свірзькі. Фінансово-матеріальне забезпечення парафії збільшив 1538 року Андрій Свірський.
48271 Жабинці
В документах Жабинці вперше згадуються 1443 року як Старий Ярослав. У 1504р. його знищила орда, але вцілілі мешканці відновили поселення під назвою Новий Ярослав, який пізніше став просто Ярославом. Лише від 1592 року село почало називатись Жабинці. Його власники сприяли переселенню сюди польських селян. 1890 року тут проживало 612 осіб, у тому числі 539 українців і 130 поляків, нині - понад півтисячі. У повоєнний час поляки виїхали до Польщі, а в Жабинцях оселились українці з Польщі. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.
Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. Коли їх чисельність перевищила сотню осіб, у Жабинцях 1862 року коштом власника села Леонарда Городиського завершили, в основному, спорудження філіального мурованого костелу та того ж року освятили його.
45737 Журавники
Вперше село Журавники згадується у документах 1570 року. Його власник Станіслав Друшкевич заснував тут містечко, яке 23 березня 1684 року отримало магдебурзьке право та назву Друшкополь, що пізніше перейшла на Дружкопіль. 1921 року воно нараховувало понад 1100 мешканців, переважна більшість яких була євреями. Їх під час ІІсв. війни знищили німецькі окупанти. В радянські часи колишнє містечко стало частиною Журавників. Нині тут проживає понад вісім сотень осіб. Село входило до Горохівського району, а від 2020 року - до Луцького.
У 1692 року власник містечка запросив сюди францисканців, для яких було споруджено дерев'яні костел та монастир на честь Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії та св. Станіслава. Згодом завдяки Войцеху Жищевському дерев'яний храм замінили мурованим, який 1779 року консекрував єпископ Баківський Домінік Карвосецький (францисканець, міністр Руської провінції ордену у 1772-1774рр.). Після добудови цей костел 1789 року містив шість вівтарів.