823?? Борислав,
вул. Володимира Великого

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у І половині ХІХ століття його 20.05.2010р. об'єднали з Тустановичами разом з присілками Волянка і Попелі, а також з Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. До 21 травня 1959р. був містом обласного підпорядкування Дрогобицької області, а від 30.12.1962 - Львівської. Нині тут проживає понад 33 тисячі мешканців.

До 1885 року місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, не мали власної святині.

Спільнота римо-католиків у Бориславі була зареєстровна 1991 року. Колишні місцеві римсько-католицькі святині (зокрема, костели cв. Варвари у Тустановичах та Христа Царя у Мражниці) віддали греко-католикам та православним. Тому у 1995-1998 роках на місці колишнього польського цвинтаря (недалеко від костелу cв. Варвари) було споруджено тимчасову дерев'яну каплицю, яку освятив 7 червня 1998 року архієпископ Мар'ян Яворський.

07400 Бровари,
вул. Черняховського,
+380 (4494) 611-24,
www: kostel-brovary.blogspot.com,
f.b.: brovarykatolik

Поселення Бровари (до 1969 року - Броварі) вперше документально згадується у 1628 році та 2 серпня 1630 року. У 1648-1667 роках було сотенним містечком. У 1802 року Бровари стали волосним центром Остерського повіту Чернігівської губернії. З весни 1923 року є районним центром (за винятком 1930-1937рр.). З 1956 року - статус міста. Нині чисельність місцевого населення перевищує 108 тисяч мешканців.

Мурована каплиця у Броварах була споруджена, ймовірно, у першому десятилітті ХХІ століття.

32660 Вільховець

Поселення Вільховець вперше письмово згадується 1403 року. Раніше було містечком, а нині є селом із населенням майже півтора тисячі мешканців.

Вперше римсько-католицька святиня у Вільховці з'явилась 1998 року у вигляді мурованої каплиці, де у вихідні дні відправляються Святі Меси та проводиться систематична катехизація. Місцева парафія була зареєстрована владою 2 листопада 1999 року. Її обслушовують оо.-вербісти (згромадження Слова Божого) із парафії св. Архангела Михаїла у Вербовці на Вінничині, а належать до неї також римо-католики із сусідніх Слобідки, Старої Гути і Тавчан.

48371 Вістря

Перша писемна згадка про Вістря датується 18 лютого 1437 року. У 80-х роках ХІХ століття село мало понад 1200 мешканців, з них менше двох сотень були римо-католиками. Нині тут проживає понад тисяча осіб. Входило до Монастириського району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду села Вістря належали до парафії св. Миколая у Коропці. У 1912 році, коли їх чисельність становила близько 260 вірних, вони власноруч у центрі села спорудили філіальну муровану каплицю, для якої земельну ділянку та будівельне каміння подарував власник сусідніх Гориглядів та місцевої каменоломні Людвик Вишневський. Цього ж року храм було освячено. 1932 року дахівку цієї каплиці замінили бляхою.

80733 Галицьке

Село Галицьке, яке до 2024 року називалось Червоним, а до 1946 року - Ляцьким, ділилось на два поселення - Велике Ляцьке і Мале Ляцьке. Уперше документально згадується 14 жовтня 1370 року. 1880 року у Ляцькому Великому проживало 848 мешканців, а у Малому - 736, на початку 1939 року - 1210 (Ляцьке Велике) і 830 (Мале). Переважна більшість населення була українцями. Нині село нараховує понад 1700 осіб.

Католики латинського обряду у Великому та Малому Ляцькому спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах. У схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи від 1862 року, у Малому Ляцькому подаються дві каплиці, одна з яких містилась у палаці, а другою була споруджена на початку 20-х років ХІХст. на високій горі поряд із селом усипальниця місцевих власників Стшембошів. В них звершували нерегулярні богослужіння.

80442 Горпин

Перша письмова згадка про Горпин датується 1352 роком, є також згадки у 1442, 1448, 1483 і 1497 роках. У XIX і ХХ століттях село було власністю львівських бенедиктинок. У 80-х роках ХІХ століття у Горпині проживало близько півтисячі греко- і 430 римо-католиків, нині його населення - понад 580 осіб. Входив до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року - до Львівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Желехові. 1895 року, коли їх чисельність перевищила 540 вірних, власники Горпина львівські бенедиктинки розпочали підготовку до будівництва філіальної мурованої святині, яке завершили 1899 року. 1903 року храм було освячено.

11563 Гулянка,
вул. Гришка, 36

Село Гулянка вважається заснованим 1873 року, проте вже на карті «Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов» позначалось як «Буд. Гулянка», а 1906 року тут проживало 545 мешканців, нині ж - майже 1100 осіб. Село входить, як і раніше, до Коростенського району.

Католики латинського обряду села Гулянка у дореволюційні часи не мали своєї святині, і лише після падіння радянської влади створили свою спільноту та облаштували каплицю у звичайному сільському будинку. Цю пристосовану каплицю 13 липня 2008 року освятив єпископ Київсько-Житомирський Ян Пурвінський. Тоді ж і було започатковано парафію та призначено першого настоятеля.

23532 Деребчин,
вул. Гагаріна, 1а,
+380 (4344) 283-70

Вперше про село Деревчин, яке згодом стало називатись Деребчин, згадується у документах XVII століття. Нині у селі проживає близько 2200 мешканців.

Римо-католики Деребчина, які становили десь третину його населення, раніше свого храму не мали, а відвідували парафіяльний костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. З 1989 року місцеві віряни докладали зусиль, щоб добитись дозволу на побудову костелу. У квітні 1990 року територію під спорудження святині було впорядковано, встановлено на ній шестиметровий хрест, який разом із земельною ділянкою освятив єпископ із Стальової Волі у Польщі. Перша Служба Божа тут відбулась вже на Пасху 15 квітня, відправив її о. Станіслав Шуляк. До настання зими збудували парафіяльний дім, залишалися у ньому лише внутрішні роботи. І перша Свята Меса у цьому будинку відбулася напередодні Різдва Христового 1991 року.

47708 Довжанка

Перша письмова згадка про Довжанку, яка тоді називалась Довга Долина, датується 1464 роком, згадується також 1473 року та 29 березня 1501 року. У 80-х роках ХVIIIст. мала назву Долчанка, а пізніше - Должанка. 1880 року тут проживало 1284 мешканців, у тому числі 900 греко- і 347 римо-католиків, 1890 року - 1659, 1931 року - 1912, нині у селі мешкає понад тисяча осіб.

Римо-католики Довжанки спочатку належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі, яка послуговувалась колишнім домініканським костелом св. Вікентія Ферарського, хоча метричні записи 1784-1874рр. свідчать, що частина вірян села спочатку належала також до парафії Воздвиження Святого Хреста у Козлові. Коли їх чисельність перевищила п'ять з половиною сотень вірних, вони 1903 року завдяки зусиллям призначеного 1902 року тернопільського настоятеля о. Болеслава Твардовського (майбутнього архієпископа Львівського) збудували філіальну муровану каплицю, яку цього ж року було освячено теж під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги.

11200 Ємільчине,
вул. Миру, 69,
+380 (4149) 212-82,
f.b.: 719002846723064

Межирічка вперше згадується письмово 1585 роком. Від 1812 року містечко належало Федору Уварову, який перейменував його на Емільчин(о) на честь доньки Емілії. З 1923 року - районний центр, 1944 року перейменоване на Ємільчине, з 1957 року - селище (міського типу), 2020 року перейшло до Звягельського району. 1906 року тут проживало 1835 мешканців, нині - близько 6600 осіб.

Католики латинського обряду Емільчина належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього у Звягелі. У схематизмі Луцько-Житомирської дієцезії 1830-1831 років є згадка про якусь емільчинську каплицю у складі цієї парафії, проте вже, принаймні, 1852 року вона відсутня. У 1908-1909 роках коштом місцевих вірних у містечку завдяки зусиллям звягельського настоятеля о. Владислава Ляховича збудували мурований храм.