823?? Борислав,
вул. Володимира Великого

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у ІІ половині ХІХст. Борислав. об'єднали з Тустановичами (з присілкамии Волянка і Попелі), Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. 1880 року тут проживало 15500 мешканців, у тому числі 28% українців і 10% поляків, 1931 року - 41000 (48% поляків і 23% українців), нині - понад 32 тисячі осіб.

У 1885 році місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, збудували дерев'яну каплицю у Волянці, яку 1902 року замінив мурований костел св. Варвари. Ця святиня стала осередком несистематизованої парафіяльної експозитури, яку формально затвердили лише 1920 року, а 1928 року піднесли до рангу самостійної парафії. В 30-х роках бориславська парафія отримала філіальні костели Христа Царя (Мражниця) та Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі (Губичі).

32462 Броварі

У 1960 році села Гниляки і Пожарницю об'єднали в одне село Пожарницю, а через сім років Пожарницю приєднали до Броварів. Село Пожарниця (Пожаринці) відоме, принаймні, від 1868 року, у 1893р. тут проживало 244 мешканців, 1905 року - 290. Гниляки 1893 року мали 42 селян, 1905 року - 98, а Броварів як самостійного населеного пункту 1905 року ще не існувало (вони були присілком села Дерев'яне). Нині в об'єднаному селі Броварі мешкає понад дві сотні осіб.

Католики латинського обряду, принаймні, Пожарниці та, очевидно, і навколишніх сіл раніше належали до парафії Відвідин Пресвятої Діви Марії у Китайгороді. І тоді своєї святині вони не мали.

07400 Бровари,
вул. Черняховського,
+380 (4494) 611-24,
www: kostel-brovary.blogspot.com,
f.b.: brovarykatolik

Поселення Бровари (до 1969 року - Броварі) вперше документально згадується у 1628 році та 2 серпня 1630 року. У 1648-1667 роках було сотенним містечком. У 1802 року Бровари стали волосним центром Остерського повіту Чернігівської губернії. З весни 1923 року є районним центром (за винятком 1930-1937рр.). З 1956 року - статус міста. Нині чисельність місцевого населення перевищує 108 тисяч мешканців.

Мурована каплиця у Броварах була споруджена, ймовірно, у першому десятилітті ХХІ століття.

6800? Чорноморськ,
вул. Середня, 67,
+380 (48) 682-50-92

Наприкінці XVIII - на початку XIX століть на цих теренах виникло поселення, яке назвали Буговими Хуторами. 1927 року його перейменували в Іллічевське. З початком у 1956 році будівництва торговельного порту поселення суттєво розрослося і 12 квітня 1973 року отримало статус міста (обласного підпорядкування). У січні 2016р. Верховна Рада перейменувала місто на Чорноморськ. Населення - понад 59 тисяч мешканців.

Першу Святу Месу в Іллічевську відправив о.-салезіанин Казимир Шиделко у вересні 1992 року у приватному будинку однієї з парафіянок. У жовтні 1993 року місцева спільнота отримала будинок, в якому було облаштовано каплицю. А в серпні 1995 року парафію офіційно зареєстрували під титулом св. Яна Боско. У період з 2005 року по 2008 рік за настоятеля о. Даріуша Джевецького було збудовано храм із ... пінопласту. Костел освятив єпископ Броніслав Бернацький 21 червня 2008 року.

23532 Деребчин,
вул. Гагаріна?, 1а,
+380 (4344) 283-70

Село Деревчин, яке згодом стало називатись Деребчин, існувало, принаймні, із XV століття та згадується у документах наступних століть. 1880 року воно нараховувало приблизно півтори тисячі мешканців, 1893 року - 1817, 1905 року - 2360, нині сел має близько 2200 осіб. До 2020 року входило до Шаргородського району.

Католики латинського обряду Деребчина, які становили приблизно половину населення села, раніше належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. І свого храму вони не мали. Тоді і аж до 90-х років ХХст. їм доводилось долати понад десяток кілометрів на шляху до парафіяльної святині.

47708 Довжанка

Перша письмова згадка про Довжанку, яка тоді називалась Довга Долина, датується 1464 роком, згадується також 1473 року та 29 березня 1501 року. У 80-х роках ХVIIIст. мала назву Долчанка, а пізніше - Должанка. 1880 року тут проживало 1284 мешканців, у тому числі 900 греко- і 347 римо-католиків, 1890 року - 1659, 1931 року - 1912, нині у селі мешкає понад тисяча осіб.

Римо-католики Довжанки спочатку належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі, яка послуговувалась колишнім домініканським костелом св. Вікентія Ферарського, хоча метричні записи 1784-1874рр. свідчать, що частина вірян села спочатку належала також до парафії Воздвиження Святого Хреста у Козлові. Коли їх чисельність перевищила п'ять з половиною сотень вірних, вони 1903 року завдяки зусиллям призначеного 1902 року тернопільського настоятеля о. Болеслава Твардовського (майбутнього архієпископа Львівського) збудували філіальну муровану каплицю, яку цього ж року було освячено теж під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги.

11563 Гулянка,
вул. Гришка, 36

Село Гулянка вважається заснованим 1873 року, проте вже на карті «Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов» позначалось як «Буд. Гулянка», а 1906 року тут проживало 545 мешканців, нині ж - майже 1100 осіб. Село входить, як і раніше, до Коростенського району.

Католики латинського обряду села Гулянка у дореволюційні часи не мали своєї святині, і лише після падіння радянської влади створили свою спільноту та облаштували каплицю у звичайному сільському будинку. Цю пристосовану каплицю 13 липня 2008 року освятив єпископ Київсько-Житомирський Ян Пурвінський. Тоді ж і було започатковано парафію та призначено першого настоятеля.

80733 Галицьке

Село Галицьке, яке до 2024 року називалось Червоним, а до 1946 року - Ляцьким, ділилось на два поселення - Велике Ляцьке і Мале Ляцьке. Уперше документально згадується 14 жовтня 1370 року. 1880 року у Ляцькому Великому проживало 848 мешканців, а у Малому - 736, на початку 1939 року - 1210 (Ляцьке Велике) і 830 (Мале). Переважна більшість населення була українцями. Нині село нараховує понад 1700 осіб.

Католики латинського обряду у Великому та Малому Ляцькому спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах. У схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи від 1862 року, у Малому Ляцькому подаються дві каплиці, одна з яких містилась у палаці, а другою була споруджена на початку 20-х років ХІХст. на високій горі поряд із селом усипальниця місцевих власників Стшембошів. В них звершували нерегулярні богослужіння.

80442 Горпин

Перша письмова згадка про Горпин датується 1352 роком, є також згадки у 1442, 1448, 1483 і 1497 роках. У XIX і ХХ століттях село було власністю львівських бенедиктинок. У 80-х роках ХІХ століття у Горпині проживало близько півтисячі греко- і 430 римо-католиків, нині його населення - понад 580 осіб. Входив до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року - до Львівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Желехові. 1895 року, коли їх чисельність перевищила 540 вірних, власники Горпина львівські бенедиктинки розпочали підготовку до будівництва філіальної мурованої святині, яке завершили 1899 року. 1903 року храм було освячено.

32462 Іванківці,
вул. Центральна 40-В

Перша документальна згадка про Іванківці датується 1653 роком, проте поселення є значно старішим. 1880 року мало 620 мешканців, нині ж тут проживає понад 750 осіб. Входило до Дунаєвицького району, проте від 2020 року належить Кам'янець-Подільському.

Місцеві католики латинського обряду до більшовицького перевороту належали до парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях та своєї святині не мали. У 1994 році в Іванківцях було зареєстровано римсько-католицьку громаду, якою став опікуватись настоятель парафії св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії у Підлісному Мукареві о. Йосиф Чоп.