823?? Борислав,
вул. Володимира Великого

Борислав вперше згадується у документах від 19 березня 1387 року. Завдяки швидкому росту видобутку нафти у ІІ половині ХІХст. Борислав. об'єднали з Тустановичами (з присілкамии Волянка і Попелі), Губичами, Мражницею і Банею Котовською в одне поселення, яке 26.07.1933р. отримало міські права. 1880 року тут проживало 15500 мешканців, у тому числі 28% українців і 10% поляків, 1931 року - 41000 (48% поляків і 23% українців), нині - понад 32 тисячі осіб.

У 1885 році місцеві римо-католики, які належали до парафії cв. Ап. Варфоломія у Дрогобичі, збудували дерев'яну каплицю у Волянці, яку 1902 року замінив мурований костел св. Варвари. Ця святиня стала осередком несистематизованої парафіяльної експозитури, яку формально затвердили лише 1920 року, а 1928 року піднесли до рангу самостійної парафії. В 30-х роках бориславська парафія отримала філіальні костели Христа Царя (Мражниця) та Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі (Губичі).

07400 Бровари,
вул. Черняховського,
+380 (4494) 611-24,
www: kostel-brovary.blogspot.com,
f.b.: brovarykatolik

Поселення Бровари (до 1969 року - Броварі) вперше документально згадується у 1628 році та 2 серпня 1630 року. У 1648-1667 роках було сотенним містечком. У 1802 року Бровари стали волосним центром Остерського повіту Чернігівської губернії. З весни 1923 року є районним центром (за винятком 1930-1937рр.). З 1956 року - статус міста. Нині чисельність місцевого населення перевищує 108 тисяч мешканців.

Мурована каплиця у Броварах була споруджена, ймовірно, у першому десятилітті ХХІ століття.

6800? Чорноморськ,
вул. Середня, 67,
+380 (48) 682-50-92

Наприкінці XVIII - на початку XIX століть на цих теренах виникло поселення, яке назвали Буговими Хуторами. 1927 року його перейменували в Іллічевське. З початком у 1956 році будівництва торговельного порту поселення суттєво розрослося і 12 квітня 1973 року отримало статус міста (обласного підпорядкування). У січні 2016р. Верховна Рада перейменувала місто на Чорноморськ. Населення - понад 59 тисяч мешканців.

Першу Святу Месу в Іллічевську відправив о.-салезіанин Казимир Шиделко у вересні 1992 року у приватному будинку однієї з парафіянок. У жовтні 1993 року місцева спільнота отримала будинок, в якому було облаштовано каплицю. А в серпні 1995 року парафію офіційно зареєстрували під титулом св. Яна Боско. У період з 2005 року по 2008 рік за настоятеля о. Даріуша Джевецького було збудовано храм із ... пінопласту. Костел освятив єпископ Броніслав Бернацький 21 червня 2008 року.

23532 Деребчин,
вул. Гагаріна, 1а,
+380 (4344) 283-70

Вперше про село Деревчин, яке згодом стало називатись Деребчин, згадується у документах XVII століття. Нині у селі проживає близько 2200 мешканців.

Римо-католики Деребчина, які становили десь третину його населення, раніше свого храму не мали, а відвідували парафіяльний костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. З 1989 року місцеві віряни докладали зусиль, щоб добитись дозволу на побудову костелу. У квітні 1990 року територію під спорудження святині було впорядковано, встановлено на ній шестиметровий хрест, який разом із земельною ділянкою освятив єпископ із Стальової Волі у Польщі. Перша Служба Божа тут відбулась вже на Пасху 15 квітня, відправив її о. Станіслав Шуляк. До настання зими збудували парафіяльний дім, залишалися у ньому лише внутрішні роботи. І перша Свята Меса у цьому будинку відбулася напередодні Різдва Христового 1991 року.

47708 Довжанка

Перша письмова згадка про Довжанку, яка тоді називалась Довга Долина, датується 1464 роком, згадується також 1473 року та 29 березня 1501 року. У 80-х роках ХVIIIст. мала назву Долчанка, а пізніше - Должанка. 1880 року тут проживало 1284 мешканців, у тому числі 900 греко- і 347 римо-католиків, 1890 року - 1659, 1931 року - 1912, нині у селі мешкає понад тисяча осіб.

Римо-католики Довжанки спочатку належали до парафії Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі, яка послуговувалась колишнім домініканським костелом св. Вікентія Ферарського, хоча метричні записи 1784-1874рр. свідчать, що частина вірян села спочатку належала також до парафії Воздвиження Святого Хреста у Козлові. Коли їх чисельність перевищила п'ять з половиною сотень вірних, вони 1903 року завдяки зусиллям призначеного 1902 року тернопільського настоятеля о. Болеслава Твардовського (майбутнього архієпископа Львівського) збудували філіальну муровану каплицю, яку цього ж року було освячено теж під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги.

11563 Гулянка,
вул. Гришка, 36

Село Гулянка вважається заснованим 1873 року, проте вже на карті «Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов» позначалось як «Буд. Гулянка», а 1906 року тут проживало 545 мешканців, нині ж - майже 1100 осіб. Село входить, як і раніше, до Коростенського району.

Католики латинського обряду села Гулянка у дореволюційні часи не мали своєї святині, і лише після падіння радянської влади створили свою спільноту та облаштували каплицю у звичайному сільському будинку. Цю пристосовану каплицю 13 липня 2008 року освятив єпископ Київсько-Житомирський Ян Пурвінський. Тоді ж і було започатковано парафію та призначено першого настоятеля.

80733 Галицьке

Село Галицьке, яке до 2024 року називалось Червоним, а до 1946 року - Ляцьким, ділилось на два поселення - Велике Ляцьке і Мале Ляцьке. Уперше документально згадується 14 жовтня 1370 року. 1880 року у Ляцькому Великому проживало 848 мешканців, а у Малому - 736, на початку 1939 року - 1210 (Ляцьке Велике) і 830 (Мале). Переважна більшість населення була українцями. Нині село нараховує понад 1700 осіб.

Католики латинського обряду у Великому та Малому Ляцькому спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах. У схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи від 1862 року, у Малому Ляцькому подаються дві каплиці, одна з яких містилась у палаці, а другою була споруджена на початку 20-х років ХІХст. на високій горі поряд із селом усипальниця місцевих власників Стшембошів. В них звершували нерегулярні богослужіння.

80442 Горпин

Перша письмова згадка про Горпин датується 1352 роком, є також згадки у 1442, 1448, 1483 і 1497 роках. У XIX і ХХ століттях село було власністю львівських бенедиктинок. У 80-х роках ХІХ століття у Горпині проживало близько півтисячі греко- і 430 римо-католиків, нині його населення - понад 580 осіб. Входив до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року - до Львівського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Желехові. 1895 року, коли їх чисельність перевищила 540 вірних, власники Горпина львівські бенедиктинки розпочали підготовку до будівництва філіальної мурованої святині, яке завершили 1899 року. 1903 року храм було освячено.

32462 Іванківці,
вул. Центральна 40-В

Перша документальна згадка про Іванківці датується 1653 роком, проте поселення є значно старішим. 1880 року мало 620 мешканців, нині ж тут проживає понад 750 осіб. Входило до Дунаєвицького району, проте від 2020 року належить Кам'янець-Подільському.

Місцеві католики латинського обряду до більшовицького перевороту належали до парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях та своєї святині не мали. У 1994 році в Іванківцях було зареєстровано римсько-католицьку громаду, якою став опікуватись настоятель парафії св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії у Підлісному Мукареві о. Йосиф Чоп.

76000 Івано-Франківськ,
вул. Гординського, 20

Засноване Андрієм Потоцьким на теренах відомого із 1437 року села Заболоття поселення Станіславів (на честь св. Станіслава) уперше згадується 8 травня 1662 року, коли воно отримало магдебурзьке право, підтверджене 14 серпня 1663 року. В австрійські часи місто називалось Станіслав, який 1867 року став повітовим центром, а від 1918 року - знову Станіславовом. Був також столицею воєводства. У 1924р. приєднали Княгинин та інші села. Із 1939 року є обласним центром, від 1962р. називається Івано-Франківськом. У 1801 році тут проживало 5402 мешканців, 1857 року - 11682, 1880 року - 18626, 1900 року - близько 30 тисяч, 1910 року - 33328, 1921 року - 52500, 1931 року - 59960, 1939 року - 71218, а нині - понад 238 тисяч осіб.

Гімназійний костел Матері Божої Неустанної Допомоги («Аве Марія») постав у Станіславі в період 1903-1908 років (у джерелах зустрічаються дати 1903, 1904 чи 1905 років, які стосуються завершення певних етапів його будівництва). Схематизми Львівської архідієцезії датують цей храм та його освячення під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги 1905 роком, проте подають лише із 1907 року (про повне закінчення спорудження костелу повідомив 1908 року «Кур'єр Станіславський»).