47621 Мала Плавуча

Мала Плавуча вперше згадується 1615 року у документі єпископа-помічника Львівського Томаша Піравського, що стосується придбання місцевого маєтку архієпископом Львівським Яном Замойським. Село було власністю львівських архієпископів аж до ХХ століття. 1880 року тут проживало 1913 мешканців, 1900 року - 1035, 1939 року – 1320, а нині - майже півтисячі осіб. Село входило до Козівського району, а від 2020 року - в межах Тернопільського.

Ще 1783 року у Малій Плавучій планували заснувати капеланію, але безуспішно, проте, ймовірно, що вже тоді тут була якась каплиця. Від 1852 року римо-католики села належали до парафіяльної в Будилові, яка пізніше стала самостійною парафією Матері Божої Святого Скапулярію. Філіальний мурований костел у Малій Плавучій спорудили 1905 року коштом вірних місцевих та з інших населених пунктів.

81300 Мостиська,
Богдана Хмельницького, 5

За непідтвердженими даними, перша писемна згадка про поселення є в Галицько-Волинському літописі з 1244 року, проте більш ймовірною першою згадкою в документах є інша дата - 1392 рік. 1404 року Мостиська отримали магдебурзьке право, підтверджене у 1491 році, а 1434 року стало центром староства. З 1867 року місто було повітовим осередком, а з 1940 року - районним центром (нині належить до Яворівського району). Населення - понад 9 тисяч мешканців.

У XVI столітті у Мостиськах було споруджено мурований костел оо.-домініканів, монастир яких заснували ще за короля Владислава Ягайла. 1705 року святиню реконструювали. 20.12.1788р. австрійська влада ліквідувала монастир, а храм закрила (сіносховище). 1880 року викуплений костел було освячено як філіальний мостиської парафії. У 1881 році святиню віддали оо.-редемтористам. 1888 року було завершено ремонт костелу. У 1900-1901 роках храм розбудували за проектом Й. Яроліма (добудували бічні нефи, вежу тощо); Ю. Кручковський здійснив розпис інтер'єру святині. 25 березня 1902 року костел консекрував єпископ Йосиф Пельчар.

23400 Муровані Курилівці,
вул. Жовтнева, 72 ,
+380 (4356) 241-58, 219-48

Датою заснування містечка прийнято вважати 1492-1493 роки, коли перший поселенець козак Чурило спорудив на лівому березі річки Жван перше житло. Відтоді це поселення називалось Чурилівцями, проте пізніше його назва переросла в Курилівці. У 1775р. селище отримало право на два ярмарка, а 1861 року стало центром Мурованокурилецької волості Ушицького повіту. Нині є селищем міського типу і районним центром з населенням понад 5800 мешканців.

Завдяки зусиллям о. Юрія Нагорного місцеву парафію було зареєстровано 23 травня 1994 року, а будівництво костелу розпочалося у жовтні цього ж року. Спочатку був побудований нижній храм, який освятив єпископ Ян Ольшанський. Потім зусиллями о. Станіслава Піщека завершили спорудження всього костелу.

13013 Нивна,
вул. Центральна, 45

Село відоме під назвою Слобода Нивна, принаймні, від 1782 року. 1795 року тут проживало 48 мешканців, 1906 року - 541, більшість яких були етнічними поляками, 1925 року - 437, а нині - близько двох сотень осіб. Село входило до Романівського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду Нивни, принаймні, від 1782 року належали до парафії Знайдення Хреста Господнього у Чуднові, а 1911 року увійшли до новоутвореної парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Романові, проте своєї святині не мали.

81142 Нижня Білка

Село Нижня Білка, яке до 1946 року називалось Білка Королівська, відоме у джерелах від 21 листопада 1405 року. 1939 року тут проживало 1160 мешканців, 97 відсотків яких були поляками. 1945 року поляків перевезли до Польщі, а звідти поселили українців. Сьогодні чисельність населення - близько півтисячі селян. Село входило до Пустомитівського району, а тепер - до Львівського.

Спочатку місцеві римо-католики також, як і в Білці Шляхетській, належали до парафії св. Миколая у Вижнянах, але після створення 1441 року парафії св. Войтеха у Білці Шляхетській, увійшли до неї та вже постійно перебували у її складі. І лише 1912 року у Білці Королівській завдяки зусиллям настоятеля о. Адама Хентшеля постала філіальна мурована святиня з єдиним вівтарем, в якому містився образ Матері Божої Неустанної Допомоги.

48012 Новосілка

Новосілка утворена 1421 року шляхом злиття кількох сусідніх сіл. У 1784-1787 роках поруч із нею німецькі колоністи заснували колонію Бекерсдорф. У 70-х роках ХІХ століття тут проживало 610 мешканців-німців, а 1939 року - близько 600 (490 німців, 60 поляків та 40 українців). Наприкінці міжвоєнного періоду село перейменували на Бекерів. 1940 року близько 480 німців виїхало до Німеччини, а їх будинки пізніше заселили українці, депортовані з Польщі. Бекерів приєднали до Нововсілки, в якій нині живе 1100 осіб. Входила до Підгаєцького району, а від 2020 року - До Тернопільського.

Католики латинського обряду Бекерсдорфа та Новосілки належали до парафії Пресвятої Трійці у Підгайцях. За непідтвердженими даними, вже 1831 року в Бекерсдорфі було споруджено філіальну каплицю, проте в схематизмах Львівської архідієцезії вона згадується лише від 1862 року (богослужіння у ній підгаєцькі душпастирі звершували нерегулярно, лише іноді).

47861 Остап'є

Перша згадка про Остап'є датується 1560 роком, згадується також у 1581 році. 1870 року тут проживало 176б мешканців, 1880 року - 2188, у тому числі 1065 греко- і 730 римо-католиків, 1921 року - 2706, 1939 року - приблизно 2900, більшість яких була поляками, нині - майже 1800 осіб. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. Коли їх чисельність перевищила 1200 вірних, 1899 року в Остап'єму їх коштом та завдяки дотації Львівської курії розпочали спорудження філіального мурованого костелу. Будівельними матеріалами забезпечив місцевий власник Вацлав Залеський. Влітку цього ж року заклали наріжний камінь майбутнього храму, а в жовтні вже був готовий його фундамент.