31551 Майдан-Вербецький

Майдан-Вербецький вважається заснованим 1620 року. Ниі у цьому селі проживає три сотні мешканців.

Римсько-католицьку святиню у селі було споруджено наприкінці першого десятиліття XXI століття завдяки зусиллям настоятеля о. Адама Пшивуського з парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Летичеві, котрий звів цей храм із майже зруйнованої недобудови. 13 листопада 2010 року єпископ Кам'янець-Подільський Леон Дубравський OFM консекрував новозбудований костел.

31337 Мацьківці

Село Мацьківці відоме під назвами Macrkocze (1383р.), Mashowce (1668р.), Mackowce (1784р.), Мацьковці (1789р.), Мацевці (1805р.), Myszkowce (1820р.), Мацковці (1862р.) та Майковці (1898р.). Значну частину його населення, чисельність якого становить близько тисячі мешканців, складають українці польського етнічного походження, чиї предки-мазури оселились тут ще у XVII-XVIII століттях.

У 1801 році у Мацьківцях було споруджено костел, проте 1936 року його зруйнувала радянська влада. Недалеко від місцевого цвинтаря, у північно-східній частині села знаходилась придорожня капличка, яку знищили 1937 року. У 1995-1998 роках з ініціативи та під керівництвом Франциска Бялобжицького на цвинтарі збудували мурований костел, який консекрував єпископ Ян Ольшанський MIC. 2007 року поруч із храмом спорудили парафіяльний будинок. Мацьківцями опікувались оо.-єзуїти (товариство Ісуса) з парафії св. Анни у Хмельницькому на Гречанах, поки 8 вересня 2010 року тут не постала самостійна парафія, яку стали обслуговувати францисканці конвентуальні. У 2010-2012 роках у Мацьківцях працював настоятелем майбутній єпископ о. Едвард Кава OFM Conv. В парафії служать сестри-служебниці Святого Духа.

30533 Новоселиця,
вул. Леніна, 31а,
f.b.: 111720237005676

Перша згадка про село Новоселицю, яке складалося з трьох дворів, датується 1583 роком. Нині село складається з трьох частин: Великої Новоселиці, Малої Новоселиці та Червоної Новоселиці, які ще в першій половині XX століття були окремими селами.

До 1917 року тут була каплиця, яку за радянської влади зруйнували. І лише у першій половині 90-х років минулого століття тут завдяки зусиллям о. Станіслава Широкорадюка OFM (майбутнього єпископа) на земельній ділянці, подарованій Церкві 1993 року парафіянкою Марією Капустою, споруджено свій храм. 1995 року єпископ Станіслав Широкорадюк його консекрував. 13 червня 2015 року владика Станіслав освятив також каплицю на місцевому цвинтарі.

65104 Одеса,
вул. Довга, 120,
+380 (482) 45-95-42,
f.b.: 1160910130588973, 604753963195065

Перша згадка про замок-порт Кацюбіїв, який у різні часи називали також Кацюбий, Качибей, Коцюбїїв, Хаджибей, Гаджибей, Аджибей, датується 1415 роком. 27 травня (7 червня) 1794 року Катерина II підписала рескрипт про влаштування в Хаджибеї військової гавані і пристані для купецьких суден. Одеса як нова назва Хаджибея вперше з'явилася у документі 1795 року. Завдяки вдалому географічному розташуванню Одеса швидко перетворилася з невеликого поселення в торговельний, промисловий і науковий центр європейського значення. В її розвиток внесли дуже вагомий вклад імігранти-католики з Європи. Нині місто є обласним центром з населенням понад мільйон мешканців.

Римсько-католицька спільнота Таірова (одного з наймолодших одеських спальних житлових масивів) організувалась 2002 року. Перша Свята Меса тут була відправлена 26 вересня 2002 року в орендованому приміщенні. А через два роки, 24 вересня 2004 року було засновано парафію Фатімської Матері Божої, опікуватись якої доручили оо.-паллотинам (товариство Католицького Апостольства). 2005 року було придбано квартиру по вул. Академіка Корольова, після ремонту тут постали каплиця і помешкання для священника. 13 жовтня 2005 року єпископ Броніслав Бернацький освятив цю каплицю.

66300 Подільськ,
вул. Гетьманська, 27

Поселення Бірзула вперше згадується 1779 року в турецьких документах. У 1895р. стало центром волості, 1923 року - райцентром та селищем (міського типу). У 1928-1929рр. Бірзула була столицею Молдавської АРСР у складі України, 1938 року їй присвоїли статус міста. У 1935р. її перейменували на Котовськ, а 2016 року - на Подільськ. У 1888р. тут проживало лише 395 мешканців, 1897 року - 2307, 1923 року - 8803, нині - близько 40 тисяч осіб.

Католики латинського обряду Бірзули належали до розгалуженої парафії св. Станіслава єп. мч. у Балті. Не маючи своєї святині, змушені були долати два з половиною десятки кілометрів на богослужіння до парафіяльного костелу.

23542 Політанки,
вул. Миру, 2

Політанки вперше у письмових джерелах згадуються як Політанка у 1596 році. Село позначене як Politan на карті Гільома де Боплана, складеній 1640 року. У 80-х роках ХІХ століття мало близько тисячі мешканців, 1893 року - 1764, 1905 року - 1993, а нині - менше восьми сотень осіб. Входило до Шаргородського району, а від 2020 року є частиною Жмеринського.

Місцеві католики латинського обряду села належали до парафії св. Флоріана у Шаргороді та раніше не мали своєї святині. 1990 року у Політанках під опікою шаргородського настоятеля о. Зенона Туровського OFM розпочали будівництво філіального мурованого костелу, наріжний камінь якого цього ж року освятив єпископ Едуард Бялоґловскі із Перемишля у Польщі.

8041? Руда-Сілецька

До ІІ світової війни села Руда Сілецька та Руда були одним селом, яке називалось Руда (перша згадка у джерелах про це село згадується у 1550 році). Населення Руди-Сілецької нині складає понад триста мешканців.

Місцева римсько-католицька спільнота належала до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам'янці-Бузькій. У 1903 році, коли кількість католиків латинського обряду в селі перевищала півтисячі, було споруджено муровану філіальну каплицю. 16 вересня 1909 року її освятили. Із 40-х років ХХ століття по 1993 рік святиню було закрито.

58025 Чернівці,
вул. Івана Підкови, 10,
+380 (372) 56-14-37,
f.b.: 757028404664469

Чернівці (Черн) відомі з ХІІст., коли буковинські землі були частиною Галицького та Галицько-Волинського князівств. Пізніше згадуються 8 жовтня 1408 року, а також у 1456, 1457 і 1488 (як місто і центр повіту) роках. В Австрійській імперії 1776 року стали знову містом, з 1787 року були центром циркулу Галицької провінції, а зі середини XIXст. - столицею Буковинської провінції. У 1784р. тут разом із передмістям проживало близько 3200 мешканців, 1857 року - 21588, у тому числі 12290 німців, 4800 румунів, 3500 українців і 810 поляків, 1900 року - 67622, 1914 року - 120000, 1930 року - 150000, 1940 року - 180000, нині - понад 260 тисяч осіб. Із 1940р. Чернівці є обласним центром.

Садгора вважається заснованою 1770 року, 1801 року отримала статус торгового містечка. У 1774р. тут проживала лише сотня мешканців, 1869 року - 6009, 1880 року - 5019, 1910 року - 4600. У 1949р. стала селищем міського типу, була райцентром, а нині є частиною Чернівців.

Після входження у 1774 року Буковини до складу Австрійської імперії понад сотня садгорських римо-католиків послуговувалась каплицею, облаштованою ними у залишеній турками дерев'яній будівлі. Богослужіння для них проводив австрійський військовий капелан.