13334 Осиково
Село Осиково заснували 1900 року, у радянські часи воно називалось Осикове, проте 2010 року селу повернули стару назву з 'о' наприкінці. Чисельність його населення - понад сім сотень мешканців.
Місцеві римо-католики, які з відродженням церковного життя послуговувались каплицею у приватному будинку, нині завершують спорудження власного мурованого храму, яке розпочали ще у першому десятиріччі цього тисячоліття.
47523 Підвисоке
Перша документальна згадка про Підвисоке - 30 січня 1447 року, згадується також у 1524 і 1558 роках. 6 березня 1595 року отримало магдебурзьке право, підтверджене 31 грудня 1626 року (називалось також Високе). Потім містечко занепало і наприкінці XVIIст. знову стало селом. 1870 року тут проживало 314 мешканців, 1880 року - 331, у тому числі 175 римо-католиків, нині - близько 270 осіб. Село входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.
У 1618 році місцевий власник Ян Висоцький фундував у Підвисокому парафію, тоді ж чи трохи раніше постав також перший (дерев'яний) костел під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії. 1716 року занотовано, що вбогу парафію, яка не мала настоятеля, а лише - вікарія, передадуть під опіку препозита бережанського шпиталю.
80670 Підкамінь
Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).
У 1616 році золочівський війт Ян Богуш після оздоровлення у Підкамені збудував тут дерев'яну каплицю Стоп Матері Божої на місці, де ще у XVI столітті об'являлась Матір Божа з Дитятком, залишивши сліди своїх стоп на камені. Святиня окрім цієї реліквії мала копію образу Матері Божої Болонської.
12225 Потіївка
Село вважається заснованим у 80-х роках XVIст. (є згадка 7 вересня 1614 року), спочатку називалося Ложниці. У документах XVII-XVIII століть зустрічаються дві назви - Вереміївка і Потіївка, проте від XIXст. називають лише Потіївкою. У 80-х роках тут проживало близько 570 мешканців, на початку ХХст. - вже тисяча, нині - понад 1700 осіб. У 1922-1959рр. Потіївка була райцентром, потім входила до Радомишльського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.
Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Діви Марії у Горбулові на Житомирщині. На початку ХХ століття їх чисельність досягла трьох сотень осіб, проте своєї святині вони не мали.
81473 Ралівка
Село Ралівка, яке до 1939 року називалось Радловичі, вважається заснованим 1375 року, княжим посадником Раділовичем. Проживає тут нині понад 4 тисячі мешканців.
Вперше місцевий оборонний костел згадується у XVI столітті (у ньому під час татарської навали ховались селяни).
Римо-католики села, чисельність яких становила понад півтисячі 1913 року та майже вісім сотень у 1933 році, належали до парафії Мучеництва св. Йоана Хрестителя у Самборі. На початку ХХ століття у Ралівці коштом місцевих власників Баранських збудували мурований філіальний костел на місті старого храму. У радянські часи святиню замкнули (склад хімдобрив), а наприкінці 80-х років планували її повністю знищити, проте мешканці села не дали владі це зробити. Повернули костел вірним 1992 року, після чого храм було відремонтовано.
47520 Рогачин
Сучасне село Рогачин, утворене колишніми містечком, селом і гутою, вперше у документах згадується приблизно 1578 роком. 1857 року тут проживало 772 мешканців, 1880 року - 956, у тому числі 462 греко- і 405 римо-католиків, нині - понад вісім сотень. Гута, додатково заселена у міжвоєнний період поляками, які працювали на склозаводі братів Шляхетків, згоріла 24 березня 1944р. під час бою між польською та українськими боївками. Село входило до Бережанського району, а від 2020 року - до Тернопільського.
Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Матері Божої Сніжної в Нараєві. На початку 20-х років, коли їх чисельність перевищила сім сотень вірних, завдяки нараївському настоятелю о. Ігнатію Лазаревичу в Рогачині розпочалась підготовка до спорудження філіальної святині.
32034 Сатанів,
вул. Заводська, 24,
+380 (3851) 423-35
Сатанів відомий в історичних документах з 1404 року, хоча також наводять і 1385 рік. 1641 року отримав магдебурзьке право. Був селом, містечком, містом, знову містечком, а 1938 року за ним закріпився статус селища міського типу. З кінця 1920-х по 1959 роки був районним центром, потім увійшов до Городоцького району, а від 2020 року - у Хмельницькому. Нині його населення - майже 2400 мешканців.
У 1581-1592 роках у Сатанові коштом його власників Костків було споруджено перший дерев'яний костел під титулом Пресвятої Трійці. Пізніше звели мурований костел у готичному стилі. Мурований будинок настоятеля почали будувати 1782 року на кошти князя Чарторийського, а завершили будівництво - коштом княгині Любомирської. У 1817 році спорудили також будинок вікарія коштом о. Яна Вибодовського. На подвір'ї справа від храму стояла дзвіниця, а на схід від нього - колона із скульптурою Матері Божої.