ОСИКОВО. Костел Матері Божої Остробрамської (200? - 201?). Житомирська обл., Бердичівський р-н

13334 Осиково

Село Осиково заснували 1900 року, у радянські часи воно називалось Осикове, проте 2010 року селу повернули стару назву з 'о' наприкінці. Чисельність його населення - понад сім сотень мешканців.

Місцеві римо-католики, які з відродженням церковного життя послуговувались каплицею у приватному будинку, нині завершують спорудження власного мурованого храму, яке розпочали ще у першому десятиріччі цього тисячоліття.

ПІДВИСОКЕ. Колишній костел Імені Пресвятої Діви Марії (1928 - 1930). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47523 Підвисоке

Перша документальна згадка про Підвисоке - 30 січня 1447 року, згадується також у 1524 і 1558 роках. 6 березня 1595 року отримало магдебурзьке право, підтверджене 31 грудня 1626 року (називалось також Високе). Потім містечко занепало і наприкінці XVIIст. знову стало селом. 1870 року тут проживало 314 мешканців, 1880 року - 331, у тому числі 175 римо-католиків, нині - близько 270 осіб. Село входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

У 1618 році місцевий власник Ян Висоцький фундував у Підвисокому парафію, тоді ж чи трохи раніше постав також перший (дерев'яний) костел під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії. 1716 року занотовано, що вбогу парафію, яка не мала настоятеля, а лише - вікарія, передадуть під опіку препозита бережанського шпиталю.

ПІДКАМІНЬ. Колишня каплиця Стоп Матері Божої (1739 - 1741). Львівська обл., Золочівський р-н

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

У 1616 році золочівський війт Ян Богуш після оздоровлення у Підкамені збудував тут дерев'яну каплицю Стоп Матері Божої на місці, де ще у XVI столітті об'являлась Матір Божа з Дитятком, залишивши сліди своїх стоп на камені. Святиня окрім цієї реліквії мала копію образу Матері Божої Болонської.

ПОТІЇВКА. Каплиця Матері Божої Ангельської (1996). Житомирська обл., Житомирський р-н

12225 Потіївка

Село вважається заснованим у 80-х роках XVIст. (є згадка 7 вересня 1614 року), спочатку називалося Ложниці. У документах XVII-XVIII століть зустрічаються дві назви - Вереміївка і Потіївка, проте від XIXст. називають лише Потіївкою. У 80-х роках тут проживало близько 570 мешканців, на початку ХХст. - вже тисяча, нині - понад 1700 осіб. У 1922-1959рр. Потіївка була райцентром, потім входила до Радомишльського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Діви Марії у Горбулові на Житомирщині. На початку ХХ століття їх чисельність досягла трьох сотень осіб, проте своєї святині вони не мали.

РАЛІВКА (Радловичі). Костел Матері Божої Лурдської (190?). Львівська обл., Самбірський р-н

81473 Ралівка

Село Ралівка, яке до 1939 року називалось Радловичі, вважається заснованим 1375 року, княжим посадником Раділовичем. Проживає тут нині понад 4 тисячі мешканців.

Вперше місцевий оборонний костел згадується у XVI столітті (у ньому під час татарської навали ховались селяни).

Римо-католики села, чисельність яких становила понад півтисячі 1913 року та майже вісім сотень у 1933 році, належали до парафії Мучеництва св. Йоана Хрестителя у Самборі. На початку ХХ століття у Ралівці коштом місцевих власників Баранських збудували мурований філіальний костел на місті старого храму. У радянські часи святиню замкнули (склад хімдобрив), а наприкінці 80-х років планували її повністю знищити, проте мешканці села не дали владі це зробити. Повернули костел вірним 1992 року, після чого храм було відремонтовано.

РОГАЧИН. Колишня каплиця Матері Божої з гори Кармель (Матері Божої Святого Скапулярію) (1924 - 1930). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47520 Рогачин

Сучасне село Рогачин, утворене колишніми містечком, селом і гутою, вперше у документах згадується приблизно 1578 роком. 1857 року тут проживало 772 мешканців, 1880 року - 956, у тому числі 462 греко- і 405 римо-католиків, нині - понад вісім сотень. Гута, додатково заселена у міжвоєнний період поляками, які працювали на склозаводі братів Шляхетків, згоріла 24 березня 1944р. під час бою між польською та українськими боївками. Село входило до Бережанського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Матері Божої Сніжної в Нараєві. На початку 20-х років, коли їх чисельність перевищила сім сотень вірних, завдяки нараївському настоятелю о. Ігнатію Лазаревичу в Рогачині розпочалась підготовка до спорудження філіальної святині.

САТАНІВ. Костел Пресвятої Діви Марії Матері Церкви (1990 - 1994). Хмельницька обл., Хмельницький р-н

32034 Сатанів,
вул. Заводська, 24,
+380 (3851) 423-35

Сатанів відомий в історичних документах з 1404 року, хоча також наводять і 1385 рік. 1641 року отримав магдебурзьке право. Був селом, містечком, містом, знову містечком, а 1938 року за ним закріпився статус селища міського типу. З кінця 1920-х по 1959 роки був районним центром, потім увійшов до Городоцького району, а від 2020 року - у Хмельницькому. Нині його населення - майже 2400 мешканців.

У 1581-1592 роках у Сатанові коштом його власників Костків було споруджено перший дерев'яний костел під титулом Пресвятої Трійці. Пізніше звели мурований костел у готичному стилі. Мурований будинок настоятеля почали будувати 1782 року на кошти князя Чарторийського, а завершили будівництво - коштом княгині Любомирської. У 1817 році спорудили також будинок вікарія коштом о. Яна Вибодовського. На подвір'ї справа від храму стояла дзвіниця, а на схід від нього - колона із скульптурою Матері Божої.