80033 Тартаків

Тартаків відомий у документах з 1415 та 1426 років. 1685 року отримав міські привілеї. Нині у селі проживає приблизно півтори тисячі мешканців.

У 1487 році у Тартакові було споруджено дерев'яний костел та засновано парафію коштом Тщінських. У 1603 році збудували сучасний мурований храм у романському стилі на кошти також Тщінських. 5 березня 1777 року єпископ Холмський Антоній Окенцький проголосив костел санктуарієм Матері Божої Тартаківської на честь чудотворного образу першої половини ХVII століття, переданого в храм Потоцькими. 1794 року цей костел освятив єпископ К. Кіцький. У 1871-1872 роках тут працював вікарієм майбутній святий о. Зигмунт Гораздовський. У 1899 році відбулась реконсекрація святині (можливо, після ремонту). Після ІІсв. війни чудотворну ікону вивезли до Польщі.

81330 Твіржа

Твіржа вперше згадується у джерелах 1572 роком. 1880 року у селі проживало 827 мешканців (650 поляків і 177 українців), з яких 546 були римо- і 261 греко-католиками, нині ж тут мешкає понад шість сотень осіб. Село входило до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

Римсько-католицька громада села належала до парафії Матері Божої Святого Скапулярію у Стоянцях. На зламі першого і другого десятиліть ХХ століття, коли чисельність вірян у Твіржі збільшилась до дев'яти сотень, тут було збудовано філіальний неоготичний мурований костел, який освятили 9 липня 1911 року.

8940? Ужгород,
вул. Заньковецької

У IX столітті місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (чи Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. 1849 року Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944 року місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

На зустрічі єпископів Антала Майнека OFM та Мілана Шашіка CM з провінціалом ордену Братів Менших о. Антоніном OFM 13 червня 2005 року було досягнуто домовленість про душпастирську працю францисканців у латинському та візантійському обрядах у районі Сторожниця Ужгорода. 18 червня 2005 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович у співслужінні цих двох владик освятив хрест і наріжний камінь на місці будівництва майбутніх костелу і монастиря.

6620? Шахтарськ,
вул. 60 років Жовтня, 13

У 1764 році на теренах нинішнього міста Шахтарськ виникла слобода Олексієво-Орлівка, 1784 року - селище Вільхівське. На початку ХХ століття московський купець А. Катик почав тут спорудження шахт - так виникло шахтарське поселення Катик, яке з часом стало селищем міського типу. 20 серпня 1953 року Олексієво-Орлівку, Катик та Вільхівське об'єднали у місто, яке одержало назву Шахтарськ. Нині у ньому проживає понад 49 тисяч мешканців.

Відродження римсько-католицького церковного життя у Шахтарську пов'язано із сім'єю Рєпіних. У 1990-1992 роках завдяки їм у Шахтарськ та інші міста Донбаса приїзджали оо.-францисканці із костелу св. Флоріана у Шаргороді на Вінничині, звідки походить ця родина. У 1992 році у Донецьку почав працювати о. Ярослав Гіжицький, котрий протягом чотирьох років регулярно відвідував Шахтарськ, відправляючи Святі Меси у Рєпіних дома. Потім церковне життя у Шахтарську завмерло.

35112 Яловичі

Вважається, що у XIIст. тут був фермський двір князя Луцького Ярослава Ізяславовича, який жив у Ярославичах. Але перша документальна згадка про село датується лише 1545 роком, згадується також у 1564, 1565, 1569, 1570 і 1577 роках. 1900 року у селі проживало 190 мешканців, нині воно має дві сотні осіб. Належало до Млинівського району, а від 2020 року є частиною Дубнівського.

Перший (дерев'яний) костел в Яловичах постав у 50-х роках XVII століття за кошти власника села Самуеля Долмата Ісайковського та 1658 року був ним переданий оо.-домініканцям разом із майновою пожертвою для монастиря. Цю фундацію затвердив сейм 1667 року. Пізніше ченці збудували для себе мурований монастир, використавши будівельні матеріали із частково зруйнованого місцевого замку.