47723 Драганівка

Поселення існувало ще, принаймні, наприкінці XV століття як королівська власність, проте було спустошене під час козацько-польської війни у середині XVII століття. Тому пізніше сюди переселили поляків із Мазурії. Перша писемна згадка про це село як Драганівку чи Траганівку датується 1708 роком, є також згадка 1729 року. У 80-х роках ХІХст. тут проживало понад 1400 мешканців, з них близько 1200 римо-католиків, а 1914 року - майже 2200 (римо-католиків понад півтори тисячі), нині ж село нараховує понад дев'ять сотень осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові. 1851 року віряни Драганівки та сусідніх Почапинець зібрали початкові кошти на будівництво костелу (земельну ділянку пожертвувала родина місцевих власників Соболевських). Ще до спорудження храму, у 1852 році у Драганівці коштом місцевої влади та Соболевських було утворено капеланію, до якої увійшли також Почапинці. Будівництвом храму, присченого спочатку Відвіданню Єлизавети Пресвятою Дівою Марією, опікувався настасівський вікарій о. Мартин Малявський.

82100 Дрогобич,
Козловського, 57

У Х столітті тут інувало поселення Бич, яке наприкінці ХІ століття зруйнували половці. Уцілілі його мешканці заснували поруч 'інший, другий Бич', що і дало назву місту. У 1422 році Дрогобич отримав магдебурзьке право, потім був осередком повіту та староства. У 1939-1959 роках був обласним центром, нині - районний центр. У ньому проживає нині понад 76 тисяч мешканців.

У 1914 році з ініціативи настоятеля дрогобицької парафії св. Варфоломія о. Яна Шалайки за проектом міського будівничого Францішка Єллонка розпочали будівництво костелу, яке перервала війна. 1922 року коштом Раймунда Яроша старі мури розібрали та спорудили нові висотою близько 3 метрів, після чого будівництво знову припинилось. А продовжилось лише 1930 року завдяки фінансовій допомозі місцевих підприємств. І протягом трьох років під керівництвом інженера Владислава Клісецького було, в основному завершене.

48023 Завалів

Згадка про Завалів є в літописах Західної Словенії VIII століття, а у вітчизняних земельних реєстрах вперше згадується 1310 року (в інших документах - у 1395 і 1438 роках). Від 1552р. вважається містом, хоча магдебурзьке право отримав лише у 20-х роках XVIIIст., проте вже 1773 року втратив міські права, залишаючись містечком. У 1850р. тут проживало 1285 осіб, 1890 року - 1326, у тому числі 698 українців і 616 поляків, з них 711 були греко- і 217 римо-католиками, 1939 року – 1190, нині ж - менше півтисячі. Село входило до Підгаєцького району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Від 1677 року відомо про існування в Завалові замкової каплиці під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії. Принаймні, від 1765 року Завалів належав до парафії св. Марії Магдалини у Кукільниках (нині - Івано-Франківщина), а потім - до парафії св. Яна Непомуцького у Марковій. Богослужіння в каплиці звершували у західному та східному обрядах латинські капелани та місцеві василіани. У 1766р. каплиця мала три вівтарі - головний з образом Матері Божої Ченстоховської та бічні із іконами Матері Божої. Під час Ісв. війни замок разом із каплицею двічі палили московітські війська, а після ІІсв. війни їх було повністю знищено.

02125 Київ,
бульв. Перова, 1б,
+380 (44) 510-85-87, 512-82-51,
www: kapucyny.kyiv.ua,
f.b.: 554714867955544

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі та столицею Руської держави. У 60-х роках IXст. відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Проте до 998 року, коли сталася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі, ще тричі наступали періоди язичеської реакції та християнського відновлення.

Капуцинський храм на Перова є першим (не рахуючи каплички на Святошино) після Жовтневої революції римсько-католицьким храмом, який почав будуватися від фундаментів у Києві, а також першим костелом на лівому березі Києва. Ця частина міста сформувалася відносно недавно (від 60-х років XX століття), тому і архітектура храму має сучасний стиль.

Парафію засновано 13 червня 1994 року (перший душпастир - бр. Казимир Гузік OFM Cap). 22 червня 1996 року капуцини отримали земельну ділянку на бульварі Перова під будівництво храму. 8 вересня 1997 року було освячено тимчасову каплицю і помешкання братів, споруджені на території будівництва костелу. 2 вересня 1999 року розпочалось будівництво святині. 23 вересня 2000 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович заклав наріжний камінь під будівництво храму. 25 січня 2004 року єпископ Станіслав Широкорадюк OFM освятив нижній костел, а 15 жовтня 2016 року - верхній.

32048 Клинове,
вул. Садова, 2

Поселення під назвою Скотиняни (Скотинці) вперше у документах згадується у 1565 року. У 1968 році воно змінило назву на сучасну. Його населення становить понад 2300 осіб.

Раніше місцеві римо-католики своєї святині не мали. Мурований костел у Клиновому є одним із двадцяти храмів, споруджених протягом десяти років о. Владиславом Ванагсом із Городка. 16 жовтня 1991 року цей невтомний будівничий подільських святинь освятив наріжний камінь костелу, а 21 листопада 1994 року цей храм вже почав діяти.

48322 Ковалівка

Ковалівка вперше у документах згадується 1587 роком. Було переважно українським селом, в якому поляки селились на північній околиці, що пізніше отримала назву Клебанівка. Після їх репатріації у сорокові роки ХХ століття ця частина Ковалівки була заселена лемками із Польщі. Село належало до Монастириського району, а тепер (за новим адмінподілом) увійшло до Чортківського. Населення - приблизно 1200 мешканців.

Ще у першій половині ХІХ століття місцеві римо-католики намагались створити тут парафію, проте лише на початку 60-х років у Ковалівці було встановлено парафіяльну експозитуру, яку обслуговував один із вікаріїв парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у сусідніх Монастириськах, до якої вони належали. У 1862-1864 роках у селі, в основному, було вже споруджено мурований костел (кошти та земельну ділянку для цього було отримано завдяки, зокрема, Францішці Сьвіднінській та Артуру Понінському). Храм освятили відразу ж 1862 року, проте його консекрація відбулась лише після відповідного оздоблення та оснащення святині - 1882 року.

66000 Кодима,
вул. Єлісєєва, 2

Поселення Кодима засноване 1754 року на місці відомого із XVII століття хутора Кодима села Писарівка, який перенесли в інше місце. 1893 року Кодима стала містечком, 1930 року - районним центром, 1938 року - селищем міського типу, а статус міста отримала у 1979 році. Проживає тут понад 8 з половиною тисяч мешканців.

У 1835-1850 роках у Кодимі збудовали костел Преображення Господнього, який 1947 року став православною церквою, а після падіння комуністичного режиму його віддали православним Московського патріархату. З 2007 року богослужіння для невеликої місцевої спільноти римо-католиків відправлялись у приватному будинку.