80550 Куткір

Вперше Куткір згадується в документах 1475 року. Засноване тут 1727 року місто Мар'янів вже 1754 року знову називалось Куткором та згодом втратило міські права. 1880 року у селі проживало 819 мешканців, понад третина яких була римо-католиками, нині - близько 960 осіб. Село входило до Буського рацону, а від 2020 року є частиною Золочівського.

Перший місцевий (дерев'яний) костел під титулом св. Юрія і Матері Божої було збудовано у 1719-1725 роках коштом засновника міста Юрія Антонія Лончинського. Проте ще навіть 1725 року, коли фундатор отримав для нього образ Матері Божої Сніжної із єзуїтського монастиря у Любліні, храму бракувало оснащення. Душпастирювали у Куткорі почергово домініканці, тринітарії та кармеліти босі (у 30-х роках тут служив також дієцезіальний священник о. Антоній Внуковський).

81452 Лановичі,
+380 (3236) 447-26,
www: lanowice.saletyni.org,
f.b.: Lanovichi.Lvivska.Oblast.Ukraine

Село Лановичі (раніше - Луновичі) відоме від 1369 року, згадується також у 1424 та 1445 роках. Нині його населяє понад шість сотень мешканців, переважна більшість яких вважає своєю рідною мовою польську.

У 1462 році тут заснували парафію та спорудили перший дерев'яний костел коштом П. Одровонжа. 1591 року архієпископ Ян Соліковський консекрував другий дерев'яний храм, збудований на кошти М. Лички. У 1727 році було споруджено третю дерев'яну святиню коштом Д. Коссаковського, яку 1753 року консекрував єпископ Вацлав Сераковський. 1817 року збудовали та освятили четвертий дерев'яний храм (фундатор - І. Конарський).

81021 Липина

Вважається, що поселення Липина, як присілок Дрогомишля, виникло на початку XIX століття. Проживає у селі близько трьох сотень мешканців.

Його католики латинського обряду спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Великих Очах, яка нині знаходиться на терені Польщі, а 1927 року увійшли до складу парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Яворові. Кістяк вірян складали польські колоністи з-під Ряшова, котрі 1923 року придбали у Липині земельні угіддя. З них і було виділено земельну ділянку разом із частково зруйнованими під час Ісв. війни господарськими будівлями під свій костел. Проект забудови (чи перебудови) костелу та парафіяльного будинку розробив доцент Львівської політехніки Ян Багенський. Швидше за все, справді йшлось про перебудову, бо у переліку пам'яток архітектури Яворівського району храм і плебанія датуються (під охоронними номерами 1533/1-м і 1533/2-м) 1802 роком.

79008 Львів,
пл. Катедральна, 1,
+380 (32) 272-56-82, 235-89–78,
www: lwowskabazylika.org.ua,
f.b.: 134360883320534

Від середини I тисячоліття тут були поселення білих хорватів та одне з найбільших їх святилищ. Їх держава охоплювала нинішні чеські, угорські, словацькі та південно-польські землі від Баварії на Заході та українські терени аж по Збруч на Сході. Проте наприкінці Xст., після її занепаду східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів як уділ для свого сина Лева (перша згадка про місто у документах датується 1256 роком). У 1272р. король Лев переніс столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову у 1356р. магдебурзьке право. У 1434р., після скасування автономії Галичини як Королівства Руського утворено Руське воєводство з центром у Львові, а 1772 року Львів відійшов до складу Габсбурзької монархії як столиця коронної провінції - Королівства Галичини і Володомирії. 1918 року, після приєднання Галичини до Польщі Львів став центром воєводства, а 1939 року, коли Галичина увійшли до складу УРСР, - центром області.

Християнство на біло-хорватські землі прийшло ще у 60-70-х роках IXст., а в документі 973 року вони вказані у межах Празької дієцезії латинського обряду. Перші католицькі храми (св. Йоана Хрестителя та Матері Божої Сніжної) у Львові споруджено ще у XIIIст. У 1412-1414рр. столиця Галицької архідієцезії латинського обряду, заснованої 1375 року, була перенесена до Львова.

Львівський кафедральний собор споруджено у готичному стилі у 1368-1480 роках. Частину катедри, зведену за проектом М. Нічки та завдяки зусиллям Галицько-Львівського архієпископа Я. Стрепи освятив 21 квітня 1405 року єпископ Матей з Перемишля. У 1481 році частково збудований храм консекрував Львівський архієпископ Я. Стшелецький, а його спорудження продовжувалось і далі. У 1760-1776 роках за архієпископа В. Сераковського катедру, яка тоді перебувала у поганому стані, відремонтували та перебудували у стилі бароко (архітектор П. Полейовський). 12 травня 1776 року храм став санктуарієм Матері Божої Милосердної, а 1948 року - санктуарієм Божого Милосердя. 1910 року катедра отримала статус малої базиліки. У першому десятилітті XX століття тут служив вікарієм майбутній єпископ о. Францішек Лісовський.

79008 Львів,
вул. Винниченка, 30А,
f.b.: 257908011003495

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

У 1642-1692 роках у Львові було збудовано храм Матері Божої Лоретанської коштом Собеських для кармеліток босих у стилі бароко (архітектор Дж. Гіслені). У 80-х роках XVIII століття костел закрила австрійська влада (використовували його як склад). Архієпископ Ф. Піштек викупив колишній костельно-монастирський комплекс. У монастирі облаштували Вищу духовну семінарію, а храм 1842 року було відновлено та освячено під титулом Матері Божої Громничної як костел Семінарії. Адміністрував святиню ректор Семінарії, а займали цю посаду переважно єпископи-помічники. Наприкінці 20-х - на початку 30-х років ХХ століття його реставрували, святиню оздобив Я. Розен.

79014 Львів,
вул. Личаківська, 175

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

За задумом архієпископа Болеслава Твардовського, костел на Верхньому Личакові (цей терен початково належав до парафії св. Антонія Падуанського), було споруджено як 'wotum na cudowne ocalenie ... w żywiołowej burzy wojennej, z zalewu ukraińskiego i bolszewickiego'. У 1927-1928 роках місто виділило земельну ділянку під цей храм, яку 11 листопада 1928 року урочисто освятили. І цього ж року було доручено займатись його будівництвом та спорудженням виховного закладу для занедбаної молоді при ньому згромадженню Отців Салетинів. У 1929 році постав комітет будівництва святині. 1930 року пройшов конкурс проектів костелу, проте жодний з них не переміг, а львівському архітектору Тадеушу Обмінському було доручено допрацювати найвдаліший проект краківського архітектора Адольфа Шишко-Богуша. Будівництво храму розпочато наступного 1931 року (наріжний камінь освятили 7 жовтня), але в липні 1932 року Обмінський помер (його замінив львівський архітектор Лаврентій Дайчак). 7 жовтня 1934 року костел було урочисто освячено і того ж дня передано під опіку оо.-салезіан, проте його оснащення тривало до 1938 року. Будівництву виховного закладу завадила ІІсв. війна.

79495 Львів-Винники,
вул. Львівська, 1,
+380 (32) 296-40-86, 296-40-86,
f.b.: parafijavynnyky

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Поселення Винники існує, принаймні, з XIII століття. У другій половині цього століття та в наступному належало родині львівських війтів Штехерів. 22 серпня 1352 року згадується як Малі Винники. 17 травня 1666 року отримало магдебурзьке право. У 1785-1940 роках тут існували німецькі колонії Вайнберґен і Унтерберґен. 1880 року місто нараховувало майже півтори тисячі українців, 1200 німців і 200 поляків. 1939 року чисельність поляків зросла до 2800, а українців - до 2600 осіб. У 1940-1959 роках Винники були центром району, нині ж належать до Львова у складі Личаківського району. Проживає у місті майже 22 тисячі мешканців.

7900?? Львів,
Левандівка

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Перша письмова згадка про німецьку колонію Льовендорф (Löwendorf - «село левів») датується 1778 роком. 1 квітня 1931 року поселення приєднали до Львова.

Левандівський дерев'яний костел Матері Божої Неустанної Допомоги, споруджений у 1922-1923 роках, був розібраний ще 1960 року. Місцева спільнота римо-католиків потребувала своєї святині та душпастирів. 8 лютого 2018 року архієпископ Мечислав Мокшицький запропонував тут здійснювати служіння місіонерам-вікентійцям (згромадження Отців Місіонерів св. Вікентія де Поля), які вже працюють у Львівській архідієцезії в парафіях Снятина та Сторожинця.

79008 Львів,
вул. Винниченка, 32

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Потім білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року сюди перенесли столицю Галицько-Волинської держави з Холма. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі Львів отримав 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 730 тисяч осіб.

Резиденція львівських римсько-католицьких митрополитів споруджена завдяки митрополиту Франциску Піштеку на так званій «Стрільничій Горі», де за давніми міськими документами у 1376 році король Владислав Опольський надав землю для будинку першого львівського митрополита Матея. Палац спроектував відомий архітектор Йоган Зальцман у стилі бідермаєру (перехідний між класицизмом та романтизмом), а саме будівництво було здійснене у 1840-1844 роках. У травні 1844 року архієпископ Франциск Піштек освятив свою резиденцію. У 1886 році відбулась реставрація та деяка реконструкція палацу.

80360 Малі Передримихи

Перша згадка про Малі Передримихи датується XVII століттям, хоча самі Передримихи у документах згадуються 1386 роком. Наприкінці XVIIст. село стало власністю домініканської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Жовкві та Дідушицьких, які стали тут оселяти переселенців із Польщі (мазурів). Вже у другій половині XIXст. польське населення зрівнялось з українським (було приблизно по 120 осіб), нині ж тут проживає понад 140 селян. Село належало до Жовківського району, а тепер - до Львівського.

Першою святинею в Малих Передримихах була каплиця, якою послуговувались як римо-католики (поляки), так і греко-католики (українці), але на початку 20-х років ХХ століття вона стала надто малою для села. Тому місцеві католики латинського обряду, що належали до парафії св. Миколая у Куликові, прийняли рішення щодо спорудження більшої мурованої святині, проект якої 1924 року розробив архітектор Броніслав Віктор.