12452 Кодня

Поселення вперше згадується у джерелах як Коденград (місто) 1301 року, проте було знищене монголо-татарами, але швидко відродилось, адже через нього проходив торговий шлях з Києва на Поділля і до Чорного моря. У Російській імперії було центром волості, а від 1924 року деякий час - районним центром. Нині тут проживає понад 2100 мешканців.

У першій половині XVII століття у Кодні існував дерев'яний костельно-монастирський комплекс оо.- августинів, який було знищено під час козацько-польських війн Така ж доля спіткала у 70-х роках цього ж століття чергові августинські будівлі, відновлені 1656 року. І лише десь в середині наступного століття августини коштом місцевих власників Глибоцьких змогли знову збудувати свої дерев'яні костел та монастир. Приблизно тоді ж було засновано також парафію (до того Кодня належала до парафії у Житомирі).

22100 Козятин,
вул. Комсомольська, 28,
+380 (4342) 221-07,
www: kostel-kozyatin.blogspot.com,
f.b.: Kozyatyn.Kosciol

Перша письмова згадка про поселення на місці сучасного Козятина датується 1734 роком, а власне Козятин вперше у документах згадується у 1870 році. 7 липня 1874 року селище Козятин було віднесено до категорії містечок Бердичівського повіту Київської губернії. У 1923 році Козятин став районним центром Бердичівського повіту, а 1932 року зі зміною адміністративно- територіального поділу - районним центром Вінницької області. Проживає у місті понад 23 тисячі мешканців.

До 1911 року римо-католики Козятина належали до парафії св. Антонія у Білопіллі, а послуговувались цвинтарною дерев’яною каплицею, в якій відправлялися лише похоронні богослужіння.

У 1911 році, коли громада нараховувала 3251 парафіян, почалося будівництво неоготичного костелу Матері Божої Доброї Ради, який був повністю знищений радянською владою у 1936 (чи 1937) році. Вірні, позбавлені свого храму, молилися вдома. За часів окупації душпастирську опіку здійснював німецький капелан. У 1975 році місцеві римо-католики розпочали клопотання про реєстрацію парафії. На зібрані пожертвування було викуплено будинок і пристосовано його під каплицю. Після отримання дозволу обласної та місцевої влади перша Літургія була відправлена 21.11.1983р., а остаточно парафію зареєстровали 11.06.1988р.

22100 Козятин

Перша письмова згадка про поселення на місці сучасного Козятина датується 1734 роком, а власне Козятин вперше у документах згадується у 1870 році. 7 липня 1874 року селище Козятин було віднесено до категорії містечок Бердичівського повіту Київської губернії. У 1923 році Козятин став районним центром Бердичівського повіту, а 1932 року зі зміною адміністративно- територіального поділу - районним центром Вінницької області. Проживає у місті понад 23 тисячі мешканців.

До 1911 року римо-католики Козятина належали до парафії св. Антонія у Білопіллі, а послуговувались цвинтарною дерев’яною каплицею, в якій відправлялися лише похоронні богослужіння.

У 1911 році, коли громада нараховувала 3251 парафіян, почалося будівництво неоготичного костелу з червоної цегли у центрі міста (нині там відділення пошти) завдяки зусиллям багатого козятинця Мар'яна Васютинського коштом парафіян. Ймовірно, що проект цього костелу, який так схожий на київський храм св. Миколая, виконав архітектор Владислав Городецький. Завершили спорудження святині 1918 року. Останнім настоятелем храму був о. О. Самосенко, якого засудили на 10 років ув’язнення. У 1936 (чи 1937) році костел висадили у повітря.

47281 Кокутківці

Кокутківці відомі, принаймні, від XVII століття. У 1890 році у селі проживало 564 мешканців, 1910 року - 676, 1914 року - 647, у тому числі 384 римо- і 232 греко-католиків, 1931 року - 635, а нині - лише близько 130 осіб. Село входило до Зборівського, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Йосифа в Озерній. У 1902 році Матвій Колтовський і Лаврентій Шарий віддали свої земельні ділянки під будівництво костелу у Кокутківцях. І цього ж року коштом вірян та завдяки дотаціям землевласника в Альбінівці Францішка Саковича і Львівської курії спорудження храму розпочалось. У листопаді озерянський настоятель о. Томаш Горечий освятив наріжний камінь святині, а в грудні вже був готовий фундамент.

47531 Котів

Перша письмова згадка про Котів (Кутів) датується 1416 роком, згадується також 1545 року. У XVII-XIX століттях ним володіли Потоцькі, за яких поселення отримало магдебурзьке право. Вони ж збудували замок, який пізніше перебудували на палац. У 80-х роках ХІХст. тут проживало понад 750 мешканців, у тому числі більше 620 греко- і понад 120 римо-католиків, нині ж - лише трохи більше чотирьох сотень осіб. Село входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії у Бережанах. Перша каплиця у Котові подається у схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи із кінця 60-х років ХІХ століття, проте від 1890 року вказується як приватна (можливо, була в палаці чи на цвинтарі).

80550 Куткір

Вперше Куткір згадується в документах 1475 року. Засноване тут 1727 року місто Мар'янів вже 1754 року знову називалось Куткором та згодом втратило міські права. 1880 року у селі проживало 819 мешканців, понад третина яких була римо-католиками, нині - близько 960 осіб. Село входило до Буського рацону, а від 2020 року є частиною Золочівського.

Перший місцевий (дерев'яний) костел під титулом св. Юрія і Матері Божої було збудовано у 1719-1725 роках коштом засновника міста Юрія Антонія Лончинського. Проте ще навіть 1725 року, коли фундатор отримав для нього образ Матері Божої Сніжної із єзуїтського монастиря у Любліні, храму бракувало оснащення. Душпастирювали у Куткорі почергово домініканці, тринітарії та кармеліти босі (у 30-х роках тут служив також дієцезіальний священник о. Антоній Внуковський).

81452 Лановичі,
+380 (3236) 447-26,
www: lanowice.saletyni.org,
f.b.: Lanovichi.Lvivska.Oblast.Ukraine

Село Лановичі (раніше - Луновичі) відоме від 1369 року, згадується також у 1424 та 1445 роках. Нині його населяє понад шість сотень мешканців, переважна більшість яких вважає своєю рідною мовою польську.

У 1462 році тут заснували парафію та спорудили перший дерев'яний костел коштом П. Одровонжа. 1591 року архієпископ Ян Соліковський консекрував другий дерев'яний храм, збудований на кошти М. Лички. У 1727 році було споруджено третю дерев'яну святиню коштом Д. Коссаковського, яку 1753 року консекрував єпископ Вацлав Сераковський. 1817 року збудовали та освятили четвертий дерев'яний храм (фундатор - І. Конарський).