80360 Малі Передримихи

Перша згадка про Малі Передримихи датується XVII століттям, хоча самі Передримихи у документах згадуються 1386 роком. Наприкінці XVIIст. село стало власністю домініканської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Жовкві та Дідушицьких, які стали тут оселяти переселенців із Польщі (мазурів). Вже у другій половині XIXст. польське населення зрівнялось з українським (було приблизно по 120 осіб), нині ж тут проживає понад 140 селян. Село належало до Жовківського району, а тепер - до Львівського.

Першою святинею в Малих Передримихах була каплиця, якою послуговувались як римо-католики (поляки), так і греко-католики (українці), але на початку 20-х років ХХ століття вона стала надто малою для села. Тому місцеві католики латинського обряду, що належали до парафії св. Миколая у Куликові, прийняли рішення щодо спорудження більшої мурованої святині, проект якої 1924 року розробив архітектор Броніслав Віктор.

48111 Маловоди

Вперше Маловоди у документах згадуються 1785 року. 1805 року у селі проживало 172 особи, 1880 року - 485, 1943 року - 763. У червні 1945р. більшість місцевих поляків виїхала до Польщі, а звідти переселено українців. Нині село має менше трьох сотень мешканців. У 1940-1962рр. входило до Золотниківського району, потім - до Теребовельського, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові, проте після створення 1851 року парафіяльної експозитури, а потім і самостійної парафії у Росохуватці, перейшли до неї. Цього ж десятиліття у Маловодах на цвинтарі коштом місцевого землевласника Нерея (Йосифа?) Ярошинського було споруджено філіальну муровану каплицю, яку освятили 1859 року під титулом св. Луки і Матері Божої з гори Кармель.

47735 Мар'янівка

Перша письмова згадка про поселення датується 1785 роком (тоді воно було присілком села Купчинці), 1914 року мало 250 жителів, зокрема, 121 поляків і 105 українців. 1 липня 1926 року Мар'янівка (до 1946 року - Маріянка) стала самостійним селом, в якому 1939 року проживало 870 мешканців, у тому числі 470 поляків і 380 українців, нині ж село налічує понад 550 осіб.

Католики латинського обряду Мар'янівки належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові. У першій половині 90-х років ХІХ століття їх чисельність перевищила дві сотні. Саме тоді, 1893 року у селі було споруджено муровану каплицю Пречистої Діви Марії, фундаторами якої, ймовірно, стали Роман та Ксенія Малевичі.

62472 Мерефа,
вул. 5-го Вересня, 5,
+380 (57) 748-31-24

Поселення, яке передувало виникненню Мерефи, заснували 1595 року і протягом XVII та першої половини XVIII століть воно було опорним пунктом оборони від татарських набігів. 1668 року Іван Сірко заснував біля Мерефи хутір, який 1928 року став складовою частиною міста. До 1765 року Мерефа - сотенне містечко Харківського полку, потім тут розташовувалося комісарське управління. У 1780 році Мерефа отримує статус слободи, а 1928 року - статус міста. Нині тут проживає понад 22 тисячі мешканців.

Каплицю у Мерефі облаштовано у придбаному будинку. 8 грудня 2007 року єпископ Мар'ян Бучек освятив дзвінницю поруч з каплицею та дзвін на ній, а 17 травня 2009 року під час першого відпусту на честь святого Андрія Боболі владика освятив Хрест на місці майбутнього храму поблизу з каплицею. З 2006 року з п’ятниці на першу суботу кожного місяця у місцевій каплиці проводяться нічні чування молоді з Харкова, Мерефи та інших міст Слобожанщини.

896?? Мукачево,
вул. Комарова 1

Мукачево вже існувало у IX столітті як місто білих хорватів. У літописі Аноніма «Діяння угорців» зазначено про перехід у 896 році угорського вождя Алмоша (Арпада) через Карпати й захоплення Мукачева, де він 40 днів святкував перемогу. Далі місто згадується у 1263, 1339, 1352 роках. 1376 року королева Угорщини й Польщі Єлизавета надала місту статус привілейованого та дозвіл мати свою печатку із зображенням св. Мартина. У 1445 році Мукачево отримало магдебурзьке право. Нині є районним центром з населенням понад 85 тисяч мешканців.

Село Підгород відоме з 1711 року. Тут серед русинів-українців були поселені хорватські та німецькі солдати, охоронці Мукачівського замку. Зокрема, 1930 року у селі проживало 1113 жителів, з них 626 русинів, а за конфесійним складом було 448 римо-католиків. Після закінчення ІІ св. війни територія Мукачева збільшилася одразу на п’ять навколишніх сіл, у тому числі і Підгород. Нині окрім українців, які складають переважну більшість населення цього мікрорайону, тут проживає значна кількість німецьких та кілька німецько-угорських родин.

47513 Нараїв

Нараїв, утворений колишніми поселеннями Нараїв-місто і Нараїв-село, вперше письмово як містечко згадується 1443 року, є також згадки у 1477, 1479 і 1490 роках. 1578 року отримав магдебурзьке право (за іншою інформацією, його тоді було лише підтверджено, а надано - раніше). 1939 року тут (у місті і селі) проживало понад сім тисяч мешканців, з яких більше п'яти тисяч були українцями, нині ж село має близько 1700 осіб. Входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Нараєві був знищений близько 1591 року та відновлений не пізніше 1600 року. Проте вже 1615 року цей храм знову згадується як зруйнований. Чергова святиня постала перед 1662 роком, але й вона протривало недовго. Парафія ж тут перестала існувати у першій чверті XVII століття. У 1701-1705 роках коштом місцевого власника Адама Сенявського споруджено наступний дерев'яний костел та відновлено парафію, проте вже через чотири роки храм спалили шведські (чи московітські) війська.

82011 Нижанковичі,
вул. Костюшки, 17,
f.b.: 1847820292137724

Поселення Нижанковичі відоме з ХІІ століття як Загуменки та з 70-х років XIVст. як Краснопіль. 1431 року тут було засноване місто на польському праві, яке 1448 року перевели на магдебурзьке. У 1785р. в Нижанковичах проживало 590 греко- і 361 римо-католиків та 50 євреїв. 1793 року підтверджено права вільного королівського міста. У 1880р. Нижанковичі мали 1752 мешканців, у тому числі 642 греко- і 467 римо-католиків, а 1921 року - 1865 осіб. У 1934р. втратили міське право, а з 1940 року є селищем міського типу, яке у 1945-1959рр. було центром району. Нижанковичі належали до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського. Нині чесельність мешканців - понад 1800 осіб.

У 1448-1451 роках у Нижанковичах заснували парафію та спорудили первинний мурований костел коштом польського короля (Казимира IV), який до 23 липня 1511 року був патроном храму (на прохання єпископа Перемишльського Матея Джевіцького патронат передали колегії вікаріїв Перемишльської катедри). 1524 року святиню знищили татари. У 1540 році костел було відбудовано та освячено під титулом Пресвятої Трійці, Непорочного Зачаття П.Д.М., свв. Мартина, Миколая і Варвари та 11 Тисячі Дівиць.