81780 Журавно

Журавно у документах вперше згадується 1435 роком, з 1538 року вважалось містом, а магдебурзьке право отримало у 1563 році. У 1940-1959 роках було районним центром. З 1957 року є селищем міського типу, в якому нині проживає близько трьох з половиною тисяч мешканців.

У 1488 році у Журавні було засновано парафію та збудовано дерев'яний костел коштом Я. Ходоровського. У XVI столітті тут була невелика мурована святиня, яку 1620 року зруйнували турки. У XVII-XIX століттях третім був дерев'яний храм на мурованому фундаменті.

У 1833-1838 роках у Журавні працював настоятелем майбутній архієпископ о. Лукаш Баранецький. І, нарешті, у 186?-1895 роках спорудили четверту (муровану) святиню, яку освятили 23 грудня 1875 року, а 1895 року консекрували. У 1929-1930 роках храм грунтовно відновили.

13235 Карпівці,
вул. Загребельна, 1а

Карпівці вважаються заснованими 1714 року. На початку ХХ століття тут проживало понад дві з половиною тисячі мешканців, нині село має лише півтори тисячі осіб. Входило до Чуднівського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Чуднові. Від 1790 року у Карпівцях існувала дерев'яна каплиця, яку 1824 року коштом родини місцевих власників Карвіцьких замінили мурованою святинею. Від 1801 року була також дерев'яна каплиця на кладовищі, споруджена Яном Карвіцьким.

32392 Китайгород,
f.b.: 268532194090552

Містечко засноване 1607 року Андрієм Потоцьким на теренах, заселених ще у давньоруські часи, про що свідчать виявлені археологами залишки поселення. У 1923-1931 роках було центром району. Нині є селом, в якому проживає менше півтисячі мешканців.

У 1706-1721 роках у Китайгороді збудували дерев'яний костел коштом Юрія Потоцького. У 1772-1776 роках тут постав сучасний мурований храм на кошти чергового місцевого власника Домініка Краковського. 1913 року відбулась реставрація святині зусиллями о. Юзефа Савінського за пожервування парафіян.

81371 Липники

Липники відомі із XV століття. Нині у селі проживає понад півтисячі осіб.

Римо-католики села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Раденичах. На початку ХХ століття у Липниках було споруджено мурований неоготичний філіальний костел, який освятили 1909 року. У 1914р., коли кількість місцевих вірян сягнула дев'яти сотень, тут було створено парафіяльну експозитуру, яка 1925 року стала самостійною парафією.

48030 Литвинів

Перша згадка про Литвинів - в документі 8 лютого 1440 року, є також згадки у 1476 і 1483 роках. У XV-XVI століттях був містечком. 1880 року село мало 882 мешканців, у тому числі 800 греко- і 44 римо-католиків, 1900 року - 1324, 1921 року - 643, 1931 року - 772, 1939 року - 840, нині - дев'ять сотень осіб. Входило до Підгаєцького району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Литвинові та парафія постали коштом місцевих власників Бучацьких і Скарбеків із Саранчуків не пізніше останньої чверті XV століття. Фундаційні документи 1476 і 1483 років подають їх титул - Відвідин Пресвятої Діви Марії та Різдва Пресвятої Діви Марії і св. Йоана Хрестителя.

24000 Могилів-Подільський,
вул. Володимирського, 15,
+380 (4337) 241-51,
f.b.: 2894303350804824, 100018151518428

Перша згадка про поселення на місці сучасного Могилева-Подільського датована 1450 роком. Місто ж заснував 1595 року Могила Ієремія, побудувавши тут свій замок, і назвали його Могилів на Дністрі (лише у радянські часи змінили назву на Могилів-Подільській). У 1743 році отримав магдебурзьке право. 1795 року Могилів, який викупила російська скарбниця у його власника, став повітовим центром та 1796 року отримав статус міста. Нині є районним центром з населенням понад 31 тисячу мешканців.

У 1743 році коштом власників міста родини Потоцьких та завдяки зусиллям о. Симона Христофовича у Могилеві було збудовано вірмено-католицький дерев'яний костел св. Георгія. У 1772-1791 роках на його місці спорудили мурований костел Відвідин Пресвятї Діви Марії на пожертви, зібрані о. Симоном, та надані знову таки ж родиною Потоцьких. Храм освятив 3 липня 1791 року Львівський архієпископ вірменського обряду Валерій Туманович. У костелі знаходився чудотворний образ Богородиці. З 1810 року храм був кафедральним Могилевської вірмено-католицької єпархії, яка 1848 року за розпорядженням Аостольської Столиці увійшла до складу Кам'янець-Подільської дієцезії. Святиня стала римсько-католицьким парафіяльним костелом.

81300 Мостиська,
вул. Тараса Шевченка

За непідтвердженими даними, перша писемна згадка про поселення є в Галицько-Волинському літописі з 1244 року, проте більш ймовірною першою згадкою в документах є інша дата - 1392 рік. 1404 року Мостиська отримали магдебурзьке право, підтверджене у 1491 році, а 1434 року стало центром староства. З 1867 року місто було повітовим осередком, а з 1940 року - районним центром (нині належить до Яворівського району). Населення - понад 9 тисяч мешканців.

У 1636 році завдяки зусиллям о. Вацлава Сапельського, коштам о. Кшиштофа Сапельського та місцевих парафіян у Мостиськах при Краківській (Перемишльській) брамі цегляна каплиця-костел замінила стару, дерев'яну, час спорудження якої не відомий. В храмі був шанований вірянами образ Матері Божої Лоретанської, розміщений у головному вівтарі. Костел мав ще три вівтарі, зокрема, Христа Розіп'ятого та св. Катерини.

81063 Мужиловичі

Мужиловичі у документах вперше згадуються 22 липня 1386 року. 15 червня 1604 року власник села Станіслав Стадніцький надав його та інші свої маєтки Львівській єзуїтській колегії. Після ліквідації ордену 1773 року Мужиловичі стали власністю держави. На ці землі австрійський уряд пересилив 40 німецьких родин з Моравії і заснував німецьку колонію «Мuschelowic», яку колоністи назвали «Münchenthal». Нині у селі - понад тисяча мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Пресвятої Трійці у Брухналі (з 1940р. - Терновиця). Ще з часів належності села єзуїтам у їхньому дерев'яному будинку була каплиця, яку неодноразово ремонтували та перебудовували. А 1761 року перед будинком спорудили нову муровану каплицю. У 1807р. у Мужиловичах відбулось освячення осередку дієцезіального душпастирства, а 22.11.1806р. тут утворили капеланію. Каплиця тоді мала титул св. Антонія Падуанського.

81780 Нагірне

Поселення Аннаберг заснували 1835 рку німецькі переселенці з Богемії. 1900 року тут проживало 189 мешканців, з них 184 були німцями, а 1921 року - 237 (211 німців). У 1940 році радянська влада за угодою з нацистською Німеччиною переселила жителів німецького етнічного походження до Вартеґау в окупованій Польщі, а Аннаберг 1950 року перейменували на Нагірне. Нині село нараховує трохи більше сотні осіб. Належало до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, від 1743 року - до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці, 1787 року знову увійшли до стрийської парафії, а 1843 року - до новоствореного у селі Климець душпастирського осередку (капеланії). У 1863 році цю капеланію, яка пізніше стала самостійною парафією, перенесли із Климця до Феліцієнталя (нині - Долинівка), де збудували дерев'яний костел св. Яна Непомуцького.

48255 Нижбірок

Вже у 1480 році Нижбірок, який спочатку називався Нижній Бір, вважався містом, документально згадується також 1564 року, коли отримав назву Новий Нижбірок, та у 1615 і 1642 роках. Аж до 1773 року Новий Нижбірок належав кам'янець-подільським єзуїтам у Личківцях. У 1966 році Новий Нижбірок перейменували на Нижбірок та приєднали до нього село Шляхотчина, засноване на його південних землях учасниками польського повстання 1830-1831 років, що сховались тут від царських репресій. Село входило до Гусятинського району, а тепер - до Чортківського, і проживає у ньому понад тринадцять сотень мешкаців.

Римо-католики села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. 1886 року у Новому Нижбірку за чисельності вірян понад чотири сотні осіб завдяки зусиллям Якова Пшибиловича, управителя маєтку місцевих власників Баворовських, було збудовано мурований філіальний костел.