81572 Тулиголове,
вул. Театральна

Поселення Тулиголове відоме, принаймні, із 1418 року. В наступні століття відбулась істотна зміна етнічного складу його населення на користь поляків, проте 1945 року більшість селян польського етнічного походження було вивезено до Польщі. Нині тут проживає близько півтори тисячі мешканців. Належало воно раніше до Городоцького району, а тепер - до Львівського.

Є інформація, що місцева парафія та перший дерев'яний костел постали у Тулиголовах ще наприкінці XV століття. Її відновлення (а інколи і заснування) пов'язують із іменем чергового власника села Станіслава Коритка, котрий 1599 року пожертвував кошти на будівництво мурованого костелу. Спорудження храму тривало шість років.

89221 Тур'ї-Ремети,
вул. Мала, 18а,
f.b.: 100033616303339

Тур'ї Ремети вперше згадуються у письмових джерелах 1451 роком. Нині є селом, в якому проживає понад 3300 мешканців.

У 1854 році місцева спільнота римо-католиків, яка раніше належала до парафії Пресвятої Трійці у Великому Березному, стала самостійною парафією. Спочатку послуговувались невеличкою каплицею, а у 1885-1886 роках спорудили сучасний мурований костел. У 1959 році було проведено реконструкцію храму, тоді ж його освятили оо. Буянов та Ловренс. У 1961-1989 роках костел було закрито (у ньому облаштували сільський РАГС).

48643 Угриньківці

Перша згадка у документах про село датується 1442 роком, є згадка також у 1469 році. 1880 року в Угриньківцях проживало 1575 мешканців, у тому числі 1200 українців і 290 поляків, 1900 року - 1855, 1910 року - 1770, 1921 року - 1521, 1931 - 1600, нині - понад шість сотень осіб. Село входило до Заліщицького району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Досить численні католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. В середині ХІХ століття їх чисельність майже досягла чотирьох сотень, а на початку наступного століття перевищила півтисячі вірян. Саме тоді в Угриньківцях і постав мурований храм.

89400 Ужгород,
вул. Волошина, 9,
+380 (3122) 376-52, 355-86,
f.b.: parafia.uzhhorod, UngvariRomaiKatolikusPlebania

У IX столітті місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (чи Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. 1849 року Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944 року місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

У 1333-1337 роках вперше згадується католицька парафія в Ужгороді. Протягом 1589-1712 років вона кілька разів переходила до реформаторів. У 1762-1766 роках замість старого та сильно пошкодженого храму було споруджено новий (сучасний) костел в стилі пізнього бароко.

77434 Узин

Перша письмова згадка про село датується 1392 роком. Значна частина земель села належала домініканському монастирю в Єзуполі. 1880 року серед понад восьми сотень мешканців Узина було дев'ять десятків римо-католиків, нині ж чисельність населення становить близько дев'яти сотень осіб. Село входило до Тисменицького району, а тепер - до Івано-Франківського. У 2019-2020 роках стало частиною громади міста Івано-Франківськ.

Католики латинського обряду Узина належали до домініканської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Єзуполі. У 1894-1897 роках, коли їх кількість перевищила сотню вірних, завдяки зусиллям адміністратора парафії та пріора монастиря о. Флоріана Бєлата в селі було споруджено філіальну дерев'яну каплицю, яку 1899 року освятили під титулом св. Гіацинта (Яцека) Одровонжа.

61??? Харків,
вул. Катаєва, 22,
+380 (57) 376-21-50,
f.b.: 812500848953179

На місці Харкова за часів Київської Русі знаходилося місто Донець. 1655 року тут оселилась ватага українських козаків під проводом «осадчого» І. Каркача. Харківський козацький полк як адміністративно-військова одиниця був найбільшим у Слобідській Україні. 1765 року полкову самоуправу Xаркова скасували, з 5 слобідських полків утворили губернію з осідком у Xаркові. У 1919-1934рр. місто було першою столицею УРСР, а нині є обласним центром з населенням понад 1443 тисяч мешканців.

Місцевість Харкова Нова Баварія отримала розвиток у середині XIX століття, коли біля залізничної станції німецький підприємець з Баварії збудував пивзавод (звідси і назва).

У 2001 року оо.-кармеліти босі розпочали душпастирство серед вірних цього харківського мікрорайону. За цей час вони спорудили по вулиці Катаєва монастир та костел. Через 11 років, 4 листопада 2012 року настоятелем костелу став дієцезіальний священник, а 10 вересня 2017 року її перейняли оо.-домініканці (орден Братів Проповідників).

82060 Хирів

Перша згадка про Хирів датується 1374 роком. У 1528 році місто отримало магдебурзьке право. З 1940 року якийсь час був районним центром, потім увійшов до Старосамбірського району, а від 2020 року є в Самбірському. Нинішнє його населення - приблизно 4200 мешканців.

Парафія та перший дерев'яний костел у Хирові постали 1531 року завдяки А. Тарло. У 40-х роках XVII століття храм згорів, а на його місці спорудили невеличку святиню. Сучасний мурований храм споруджено на кошти Й. Мнішка зусиллями о. Я. Фабянковського 1710 року. У 1795-1796 роках костел було відремонтовано та розбудовано. 1859 року святиню консекрував єпископ Ф. Вежхлейський після грунтовного ремонту.

29027 Хмельницький,
вул. Залізняка 2,
f.b.: Dominik.Khmelnytskyi, dominikanie.chmielnicki

Перша згадка про Плоскирів чи Плоскировець, як тоді називався Хмельницький, датується першою половиною XV століття. Задяки замковим укріпленням Плоскирів у 60-80-х pоках XVI століття став міським поселенням, яке 1566 року отримало магдебурзьке право. Плоскирівське староство, як і все Поділля, виявилося повністю спустошеним турецьким пануванням 1672-1699 років, тому сюди пересилили селян із польської Мазовії і мазурського Поозер'я, а також Жешувського, Люблінського, Калецького, Краківського воєводств, нащадки яких склали основу католицького населення. Кількість костелів в краї неухильно збільшувалась: у XIVст. їх було 2, в XVст. - 6, в XVIст. - 7, у XVII - 14, а в XVIIIст. - вже 46. 1795 року Плоскирів став одним з повітових центрів Подільської губернії Російської імперії та був перейменований у Проскурів, 1923 року став окружним центром, а 1941 року - центром області. У 1954 році місто отримало назву Хмельницький. Його населення - майже 274 тисячі мешканців.

У грудні 2016 року домініканці на запрошення єпископа Леона Дубравського розпочали служіння на теренах парафії Христа Царя Всесвіту у Хмельницькому. Спочатку ченці проживали в орендованому приміщенні, потім коштом Польської провінції ордену Проповідників придбали будинок у мікрорайоні 'Озерна', в якому понад рік тривали ремонтні роботи з метою облаштування у ньому монастиря. І оселились вони у ньому 1 червня 2019 року.

90363 Чорнотисів,
вул. Головна, 76,
f.b.: 140839459861263

Чорнотисів (до 1946 року - Чорний Ардів) вперше згадується 1262 роком. Проживає у ньому нині - понад 2200 мешканців, лише третина яких вважає рідною угорську мову.

У XIII столітті у Чорному Ардові було зведено святилище сучасного мурованого костелу, а в XV столітті споруджено готичний неф та вежу. У XVI столітті храм перейняли протестанти, повернули його лише 1754 року завдяки барону Зигмунду Переньі.

У середині XIX століття Сату-Марський єпископ Мігаль Гааш встановив тимчасовий дах на святині, яка перебувала у дуже поганому технічному стані. 1913 року замість обваленого склепіння нефу костелу зведено нове, прикрашене чеським склом. До 1909 року стіни храму прикрашали цінні фрески XV століття. Фрески північної стіни нефу були розкриті та реставровані Ференцом Шпрінґером.

57063 Широколанівка

У 1809 році була утворена колонія німців-переселенців, яка отримала назву Ландау. 1811 року тут проживало 233 людини, у 1889р. - 1698, 1903 року - 2381, тобто за 92 роки чисельність місцевого населення виросла у 10 разів. У Ісв. війну Ландау перейменували на Святопокровське, проте ця назва не прижилась. У радянські часи поселення отримало назву Карл Лібкнехт і навіть статус районного центру. У березні 1944 року розпочалась депортація німецьких поселенців із цієї та інших німецьких колоній в Німеччину у табори, причому ті з них, які опинились в радянській окупаційній зоні, були переселені потім в Росію і Казахстан. Приблизно у той же час перейменували Карл Лібкнехт на Широколанівку. Нині у селі проживає поанд 1800 мешканців.