90211 Бакош

Село заснували 1927 року чехословацькі легіонери та українські переселенці з гірських районів Закарпаття, яким надавали тут дешеві земельні наділи та худобу. Наприкінці 30-х років чехи покинули Бакош, а на звільнених ними землях (та в їх будинках) оселились угорські солдати з родинами. Нині у селі проживає майже тисяча мешканців, половина з яких вважає рідною угорську мову.

Раніше тут костелу не було. Збудували мурований храм у 1994-1997 роках. 27 червня 1997 року відбулось його освячення.

Цікаво, що цього ж року постала також реформатська церква, 2007 року - греко-католицька, а наступного року - православна.

82024 Болозів

У 1406 році вперше письмово згадується Болозів, який тоді називався Верхнім Болозовом, щоб відрізнити його від Нижнього Болозова (нині - Нижнє). Наступна згадка - 1449 рік. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало маже вісім сотень мешканців, з них римо-католиками були лише три сотні, нині ж місцеве населення - майже сім сотень осіб. Село належало до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського.

Парафію у Болозеві було засновано, ймовірно, у середині XV століття (принаймні, у 1476 та 1478 роках тут вже служив настоятель о. Томаш). У 20-х роках XVII століття татари знищили дерев'яний храм, проте коштом місцевого власника Миколая Даниловича його відбудували. Костел спочатку мав титул свв. Апп. Петра і Павла, але не пізніше 1637 року вже був присвячений св. Лаврентію. Новоспоруджена святиня містила також три нові вівтарі, головний з яких мав образ Успіння Матері Божої, пожертвуваний Даниловичем 1635 року.

82060 Хирів

Перша згадка про Хирів датується 1374 роком. У 1528 році місто отримало магдебурзьке право. З 1940 року якийсь час був районним центром, потім увійшов до Старосамбірського району, а від 2020 року є в Самбірському. Нинішнє його населення - приблизно 4200 мешканців.

Парафія та перший дерев'яний костел у Хирові постали 1531 року завдяки А. Тарло. У 40-х роках XVII століття храм згорів, а на його місці спорудили невеличку святиню. Сучасний мурований храм споруджено на кошти Й. Мнішка зусиллями о. Я. Фабянковського 1710 року. У 1795-1796 роках костел було відремонтовано та розбудовано. 1859 року святиню консекрував єпископ Ф. Вежхлейський після грунтовного ремонту.

55104 Криве Озеро,
вул. Б. Хмельницького, 24,
f.b.: 160639861192738

Вважається, що поселення Криве Озеро заснували у вересні 1762 року, проте є інформація щодо його існування, принаймні, з 1650 року. Із 1970 року - селище міського типу, нині - районний центр. Проживає у ньому понад 7700 мешканців.

У 1807-1819 роках у Кривому Озері коштом родини Шолайських було споруджено невеликий мурований костел св. Людовика. У 80-х роках ХІХ століття місцева парафія, до якої входили також сусідні населені пункти, нараховувала близько двох тисяч вірних - фактично, кожний третій житель Кривого Озера був римо-католиком, причому, переважно польського походження.

48111 Маловоди

Вперше Маловоди у документах згадуються 1785 року. 1805 року у селі проживало 172 особи, 1880 року - 485, 1943 року - 763. У червні 1945р. більшість місцевих поляків виїхала до Польщі, а звідти переселено українців. Нині село має менше трьох сотень мешканців. У 1940-1962рр. входило до Золотниківського району, потім - до Теребовельського, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові, проте після створення 1851 року парафіяльної експозитури, а потім і самостійної парафії у Росохуватці, перейшли до неї. Цього ж десятиліття у Маловодах на цвинтарі коштом місцевого землевласника Нерея (Йосифа?) Ярошинського було споруджено філіальну муровану каплицю, яку освятили 1859 року під титулом св. Луки і Матері Божої з гори Кармель.

80726 Погорільці

Вперше Погорільці згадуються 25 серпня 1400 року в документі архієпископа Якова Стрепи, а також 1464 і 1469 року. Від 1569 року було містечком. У першій половині XVII століття ним володів архієпископ Ян Замойський. 1857 року тут проживало 483 мешканців, 1870 року - 608, 1880 року - 614, у тому числі 170 римо-католиків, нині ж - близько трьох сотень осіб.

Місцеві католики латинського обряду від 1400 року протягом багатьох століть належали до парафії св. Миколая єп. мч. у Вижнянах. Від 1897 року у схематизмах Львівської архідієцезії подається громадська (публічна) каплиця у спеціально виділеній для цього кімнаті, ймовірно, у будинку місцевих власників Тхужніцьких, в якій відбувались богослужіння, а 1903 року у селі оселився експозит вижнянської парафії.

89452 Середнє,
вул. Церковна, 1,
+380 (3122) 721-445

Перша письмова згадка про Середнє відноситься до XIV століття, у середині якого поселення отримало міські привілеї. У XIX столітті Середнє мало статус «торгового містечка» і печатку з гербом, а на початку ХХ століття стало центром повіту. Із 1971 року - селище міського типу з населенням, чисельність якого нині перевищує 4100 мешканців.

У XII (чи XIII?) столітті на пагорбі біля річки Веля було споруджено монастир тамплієрів, який після ліквідації у 1312 році ордену перейшов до оо.-паулінів (його руїни збереглись до сьогодні). Місцева римсько-католицька спільнота належала до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Сторожниці, лише 1804 року тут заснували самостійну парафію (послуговувались старенькою капличкою).