BALIN. Kościół p.w. św. Alberta Chmielowskiego (200? - 201?). Chmielnicki obw., Kamieniec Podolski r-n

32440 Балин

Поселення Балин відоме у джерелах, принаймні, з 1492 року (за непідтвердженою інформацією, називалось також як Чорний Брід). Наступного століття за сприяння нового власника Балин став містечком. Нині тут проживає понад дві тисячі мешканців.

Попри статус містечка місцеві римо-католики своєї святині не мали. З відродженням релігійного життя після падіння комуністичного режиму Балин стали обслуговувати священики із парафії св. Архангела Михаїла в Дунаївцях, але пізніше його віднесли до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Залісцях (після спорудження там костелу). Віряни Балина тривалий час послуговувались каплицею, облаштованою у приміщенні колишнього магазину.

BĘBNÓWKA. Kaplica p.w. św. Alberta Chmielowskiego (201?). Chmielnicki obw., Chmielnicki r-n

32011 Бубнівка

Перша письмова згадка про Бубнівку збереглась в документах 1775 року під назвою Цицвірівці, проте вже, принаймні, у другій половині ХІХ століття село називалось Бубнівкою (причому, Малою Бубнівкою у Юринецькій волості, щоб відрізнити її від іншої, Великої Бубнівки Трительниківської волості того ж Проскурівського повіту). Нині тут проживає чотири з половиною сотні мешканців. Село входило до Городоцького району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Швидше за все, католики латинського обряду до І світової війни належали до парафії Пресвятої Трійці у Сатанові, проте своєї святині не мали, а послуговувались парафіяльним костелом, який у 30-х роках зруйнувала радянська влада.

BORYCZÓWKA. Dawny kościół p.w. św. Wojciecha (Adalberta) (1904 - 1909). Tarnopolski obw., Tarnopolski r-n

48100 Боричівка

Боричівка вперше у документах згадується 28 квітня 1455 року. У 60-х роках XVII століття частину села отримали оо.-кармеліти із Теребовлі, які володіли нею аж до ІІ світової війни. Протягом цього часу Боричівка була заселена колоністами із Польщі (якщо у першій половині ХІХ століття поляків було вже у два рази більше, ніж українців, то наприкінці 30-х років село стало повністю польським). Але 1945 року їх репатріювали до Польщі, а в Боричівку завезли українців із Польщі. Нині у селі проживає понад півтисячі осіб. Входило воно до Теребовельського району, а тепер - до Тернопільського.

Римо-католики Боричівки належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Теребовлі. На зламі ХІХ - ХХ століть їх чисельність сягнула тисячі. Саме тоді, 1904 року тут завдяки зусиллям вікарія о. Валентина Пухали розпочали спорудження філіального мурованого костелу, яке завершили, в основному, 1907 року його освяченням. Храм ще не було викінчено, але через відсутність коштів роботу довелось зупинити. Лише 1909 року вдалось зібрати достатньо грошей, щоб цього ж року закінчити будівництво святині.

BUCNIÓW. Dawny kościół p.w. św. Wojciecha (Adalberta) (1887 - 1888). Tarnopolski obw., Tarnopolski r-n

47730 Буцнів

Поселення Буцнів (Бучнів) вперше у документах згадується у 1464 році, 1469 року отримало маґдебурзьке право. Наступні письмові згадки - у 1473, 1501, 1504 та 1564 роках. 1838 року Буцнів втратив статус міста. У 80-х роках цього століття село нараховувало понад півтори тисячі мешканців, більшість яких була греко-католиками. Нині тут проживає майже півтори тисяч осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові. Ще 1882 року вони, декларуючи готовність збудувати костел, звернулись до Львівської курії з проханням щодо заснування у Буцнові парафію. І вже у 1887-1888 роках задяки коштам міцевого власника Теодора Серватовського та вірян Буцнова і сусідніх Серединок цей храм за проектом львівського архітектора Юліана Захаревича було, в основному, споруджено.

GWARDIJSK (Felsztyn). Kościół p.w. św. Wojciecha (Adalberta) / Провидіння Господнього (1753 - 1791). Chmielnicki obw., Chmielnicki r-n

31352 Гвардійське,
вул. Соборна, 33,
+380 (382) 62-41-82

Містечко Фельштин (Фульштин) заснував Микола Гербурт у 1584 році на честь Фульштина у Моравії, з якого походив. У радянський період якийсь час Фельштин був центром району. З 1947 року село називається Гвардійське, і проживає у ньому нині понад 2300 мешканців.

У 1594-1596 роках перший дерев'яний костел у Фельштині було збудовано за кошти М. Гербурта, проте 1615 року храм знищили турки. Черговий дерев'яний костел постав у 1721 році, а у 1753-1791 роках було споруджено мурований храм коштом М. Граб'янки та О. Морського. 26 липня 1791 року костел консекрував єпископ- ординарій Кам'янецький Адам Красінський під титулом Провидіння Господнього.

HRYSZKOWCE. Kościół p.w. św. Agnieszki (2010). Żytomierski obw., Berdyczowski r-n

13337 Гришківці,
вул. Добровольчих батальйонів, 1,
+380 (4143) 633-44

Село Гришківці вважається заснованим 1775 року, хоча, за переказами старожилів, воно постало раніше, принаймні, на півстоліття. Статус селища міського типу отримало 1938 року. Нині у ньому проживає понад 4100 мешканців.

Вже у XIX столітті у Гришківцях були римо-католики, проте їх чисельність не перевищувала 10 відсотків від загального числа селян. І своєї святині вони не мали. Римсько-католицький храм у селі спорудили лише наприкінці першого десятиліття XX століття.

KIJÓW. Kościół katedralny p.w. św. Aleksandra (Ołeksandra) (1817 - 1842). Kijowski obw., Status specjalny

01001 Київ,
вул. Костельна, 17,
+380 (44) 229-73-09,
www: st-alexander.org.ua, st-alexander.kiev.ua,
f.b.: EcclesiaCatholicaStAlexandri

Заснований наприкінці V - початку VI століть Київ на межі VIII - IX століть став головним містом Руської землі (об'єднання південних східнослов'янських племен) та столицею Руської держави. Після втрати державності був також адміністративним центром литовсько-польського воєводства, козацького полку, російської губернії, столицею УНР, Української Держави та Української РСР. Нині - столиця України з населенням майже три мільйони мешканців.

У 60-х роках IXст. після успішного нападу Київського князя Аскольда на Константинополь відбулося перше хрещення Русі. Руську Церкву очолили митрополит Михайло та шестеро спеціально висвячених єпископів. Християнська віра поширювалася, у Києві та по всій Русі поставали храми, що викликало наростаюче незадоволення язичників. 882 року, спираючись на підтримку внутрішніх антихристиянських сил, Київ захопив та вбив князя-християнина Аскольда вихователь малолітнього князя Славії (майбутньої Новгородської землі) Ігоря з варяжської династії Рюріків. На Русі почалась язичеська реакція, яка тривала до смерті узурпатора-язичника Олега у 912 році. А потім ще двічі християнство відвовойовувало втрачені позиції та знову піддавалося терору, поки 998 року не відбулася подія, яка всупереч історичній правді названа хрещенням Русі.