23000 Бар,
вул. св. Миколая, 12,
+380 (4341) 220-09

Перша документальна згадка про місто, яке тоді називалось 'Ров', датується початком XVст., згадується також у наступних роках цього століття. У 1533р. до Ровського замку прибула королева Бона Сфорца та, викупивши місцевість 1537 року, розпочала будівництво нової фортеці, яку назвала Баром. 1540 року місто отримало магдебурзьке право. У 1861р. тут проживало 7965 мешканців, 1880 року - 8277, 1905 року - 19438, 1911 року - 22620, нині - понад 15 тисяч осіб. Бар був райцентром, а 2020 року увійшов до Жмеринського району.

Дерев'яний костел св. Миколая у Барі, фундований 1550 року місцевою власницею королевою Боною, спалили 1648 року козаки. Новий дерев'яний храм (з дуба чи бука на підмурівку) розпочали будувати зусиллями о. Матея Круліковського 1721 року, але навіть у 1741 році, коли його перейняли єзуїти, спорудження ще не було завершене.

48032 Боків

Вперше у документах Боків згадується 1440 року, є також згадки у 1445 і 1455 роках (збереглась латинська грамота розмежування маєтків львівського архієпископа і Андрія Свистельницького у Бокові від 22 жовтня 1455р.). 1880 року серед 812 мешканців Бокова 702 були греко- і 73 римо-католиками, 1939 року тут проживало 1540 осіб, нині ж - близько чотири з половиною сотні. Село входило до Підгаєцького району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Марії Магдалини у розташованих досить далеко від них Кукільниках (Івано-Франківщина). 1902 року, коли їх чисельність перевищила півтори сотні, родина місцевих власників Пельтців розпочала будівництво філіального мурованого костелу.

34250 Будки-Сновидовицькі

Село Будки-Сновидовицькі вважається заснованим 1542 року. Нині його населенння складає менше трьох сотень мешканців.

Римо-католики села належали до парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному. У 1932-1933 роках завдяки зусиллям рокитнянського настоятеля о. Брунона Виробіша коштом місцевих вірян тут збудували невеликий філіальний дерев'яний костел, який отримав титул святої Анни. Говний вівтар, присвячений покровительці храму, виготовили столярі Будок-Сновидовицьких.

89434 Великі Геївці,
вул. Леніна, 95

У 80-х роках XX століття на околиці села було виявлено білохорватське поселення VIII-ІХ століть. У джерелах Геївці відоме з 1338 року під назвами 'Gevch', 'Geveuch', 'Gejocz' (первісна назва села виникла у слов'янському середовищі). Нині у цьому селі - понад тисяча мешканців.

У 1890 році у селі Великі Геївці було споруджено школу та шкільну каплицю св. Анни за кошти 21-річного юнака Лайоша Хомокі, які він заповів Церкві 1887 року. Будівництво сучасного мурованого костелу завершилось 1911 року. У 1940 році у селі постала парафія.

У 1963-1989 роках храм перебував закритим. 1990 року було проведено капітальний ремонт поверненої святині. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

44700 Володимир,
вул. Ковельська, 1

Перша літописна згадка про місто Володимир згадується 988 року у «Повісті минулих літ». У ХІІ столітті місто стало центром удільного Волинського князівства. У 1324 році місто отримало магдебурзьке право, підтверджене 1509 року. У 1795 році місто стало повітовим центром Волинської губернії Російської імперії, тоді його перейменували на Володимир- Волинський, щоб відрізнити його від російського Владимира на Клязьмі. У 1921 році Володимир-Волинський став повітовим центром Волинського воєводства Польщі. Нині - районний центр з населенням близько 38900 мешканців. 15 грудня 2021 року повернено назву Володимир.

У 1554 році у Володимирі було збудовано дерев'яний костел на пожертви Анни Збаразької, який згорів 1736 року. Будівництво сучасного барокового мурованого храму завершили 1752 року коштом єпископа Адама Оранського, котрий цього ж року його консекрував. Парафією опікувались оо.-капуцини. У 1832 році російський уряд монастир ліквідував.

82150 Вороблевичі

Відоме, принаймні, із XVI століття село Липовець у радянські часи стало південною частиною села Вороблевичі. Станом на 1 січня 1939 року у Липовці проживало 880 мешканців, з них 800 українців (310 греко-католиків та 490 римо-католиків), решта - поляки та євреї. Нині у Вороблевичах разом із Липовцем живе майже 2 тисячі селян.

Римо-католики Липовця належали до парафії Знайдення Святого Хреста у Рихтичах. Коштом землевласника Яна Тарновського із Вороблевич у Липовці збудували 1904 року невеличкий дерев'яний костел та заснували 1911 року тимчасову парафію, яка стала постійною аж 1936 року.

32200 Деражня

Деражня вперше документально згадується 1431 року, є також згадки у 1469 і 1485 роках. Магдебурзьке право отримала 1614 року. Містечко було центром волості. 1893 року у ньому проживало 2448 мешканців, 1905 року - 4499, нині - менше 10 тисяч осіб. 1924 року стала селищем міського типу, а 1987 року - містом. Була райцентром, проте 2020 року увійшла до Хмельницького району.

Перший (дерев'яний) костел у Деражні постав після 1664 року, коли відібране в гетьмана Івана Виговського місто перейшло в королівську власність. Його будівництво профінансував королівський староста, проте парафія не отримала матеріального забезпечення. Її духовенство існувало за рахунок пенсії та натуральних продуктів, що надавали деражнянські старости. Під час турецької окупації храм знищили.

32200 Деражня,
Проскурівська, 93,
+380 (3856) 219-16,
f.b.: 1341372109273430

Деражня вперше документально згадується 1431 року, є також згадки у 1469 і 1485 роках. Магдебурзьке право отримала 1614 року. Містечко було центром волості. 1893 року у ньому проживало 2448 мешканців, 1905 року - 4499, нині - менше 10 тисяч осіб. 1924 року стала селищем міського типу, а 1987 року - містом. Була райцентром, проте 2020 року увійшла до Хмельницького району.

Перший (дерев'яний) костел у Деражні разом із парафією постав після 1664 року, але під час турецької окупації храм знищили. Наступний (з дубового дерева) костел збудували, ймовірно, 1736 року. Тоді було також повторно засновано парафію. Але наприкінці 20-х років XIXст костел у Деражні настільки занепав, що віряни почали збирати кошти та нагромаджувати будматеріали для спорудження мурованої святині.

47201 Зборів,
вул. Б. Хмельницького

Історичним попередником Зборова було засноване 1166 року поселення Верхостав, яке у 1241 році зруйнували монголо-татари, а перші писемні згадки про Куклинці, на землях якого у XVIст. постав Зборів, належать до XV століття. У XVIIст. отримав магдебурзьке право. 1890 року місто мало 4100 мешканців, у тому числі 1500 греко- і 600-700 римо-католиків, 1913 року - близько 6000, з них 2400 українців і 1300 поляків, 1921 року - 3730 (1653 поляків і 1617 українців), нині - майже 6700 осіб. Від 1904 року Зборів був центром повіту, з радянських часів - райцентром, а від 2020 року входить до Тернопільського району.

Перший (дерев'яний) костел у Зборові існував вже у XVI столітті, проте місцевий власник-кальвініст Мартин Зборовський віддав його своїм одновірцям. Його син повернув храм католикам. Ця святиня згадується в документі 1615 року єпископа-помічника Львівського Томаша Піравського як філіальна парафії у Золочеві (обслуговував її тоді о. Валентин Дунайовський).

47201 Зборів

Історичним попередником Зборова було засноване 1166 року поселення Верхостав, яке у 1241 році зруйнували монголо-татари, а перші писемні згадки про Куклинці, на землях якого у XVIст. постав Зборів, належать до XV століття. У XVIIст. отримав магдебурзьке право. 1890 року місто мало 4100 мешканців, у тому числі 1500 греко- і 600-700 римо-католиків, 1913 року - близько 6000, з них 2400 українців і 1300 поляків, 1921 року - 3730 (1653 поляків і 1617 українців), нині - майже 6700 осіб. Від 1904 року Зборів був центром повіту, з радянських часів - райцентром, а від 2020 року входить до Тернопільського району.

З ініціативи бургомістра Зборова Альфереда Коцула на міському цвинтарі на теренах парафії св. Анни 1935 року за проектом львівського архітектора Лаврентія Дайчака було збудовано каплицю-пам'ятник польським воїнам, полеглим у битвах Першої світової та польсько-більшовицької воєн.