45700 Горохів,
вул. Богдана Хмельницького, 2,
www: parafiahorochow.wixsite.com/ukra...,
f.b.: RomeCatcholicHorokhiv

Вперше Горохів зустрічається у документах 1450 роком (інколи поселенню помилково приписують літописну згадку 1240 року). У 1571 році Горохів вже іменувався містечком. 26 липня 1600 року власник міста надав йому магдебурзьке право, що було підтвержено грамотою короля Сигізмунда ІІІ Вази 10 березня 1601 року. Проте за клопотанням чергового власника у 1870р. місто втратило самоуправління. У 1921-1939рр. Горохів був центром повіту, у радянські часи став районним центром, в якому нині проживає понад 9100 мешканців.

Горохівський костел Успіння Пресвятої Діви Марії і Віднайдення Святого Хреста фізично проіснував десь до 60-х років минулого століття. А потім його, за різними джерелами, радянська влада або знищила повністю, або лише частково, перебудувавши для іншого призначення. 1973 року було ліквідоване також місцеве римсько-католицьке кладовище. Невелика громада римо-католиків міста збирається у приміщенні спортивної школи, орендованому Товариством польської культури ім. Е. Фелінської. У грудні 2015 року горохівський настоятель та священик УПЦ КП освятили пам’ятний знак на місці ліквідованого кладовища.

35364 Грушвиця

Грушвиця у документах вперше згадується 1565 року, проте поселення значно старіше (зокрема, тут існує досліджене городище Х-ХІ століть). У другій половині XIX століття в Грушвиці та її околицях поселились чеські, польські та німецькі колоністи. Їх нащадки у різні часи були репатрійовані, зокрема, 1948 року - чехи, а їх місце зайняли навколишні селяни, а потім - українці з Польщі, Словаччини та Полісся. Нині у селі, що поділяється на Грушвицю Першу і Грушвицю Другу, проживає відповідно близько дев'яти та двох сотень мешканців.

У 1756 році місцевий власник Ян Каменський збудував у селі дерев'яну капличку, яку 1809 року замінила нова і теж дерев'яна. Її добудував Ян Томашевич. Переважну більшість вірян складали чехи. На підставі угоди між єпископами Луцька та Оломоуц (Чехія) сюди до 1925 року направляли священників з Чехії (оо. Клемент Журек, Йозеф Стршиж та Одрей Кршенек).

31352 Гвардійське,
вул. Соборна, 33,
+380 (382) 62-41-82

Місто з магдебурзьким правом Фельштин (Фульштин) заснував 24 серпня 1584 року Микола Гербурт на честь Фульштина у Моравії, з якого походив. 1880 року у містечку проживало 2994 мешканців, переважна більшість яких була євреями, 1893 року - 2833, 1905 року - 4420, нині село має понад 2300 осіб. У радянський період до 1931 року був райцентром, від 1947 року називається Гвардійським.

У 1594-1596 роках перший дерев'яний костел св. Адальберта (Войтеха) у Фельштині (та, ймовірно, парафія) постали коштом засновника міста, проте 1615 року храм спалили татари, які облаштували у містечку табір хана. Черговий дерев'яний храм був знищений турками 1680 року. Його відбудував місцевий власник Ян Стшеменський у 1721 році, він же пожертвував парафії значне фінансово-майнове забезпечення.

81122 Ямпіль,
вул. Шевченка, 32

За переказами, село Ямпіль (до 1947 року - Пруси) виникло ще у ХІІІ столітті як поселення полонених прусів, з якими вели боротьбу давньоукраїнські (руські) князі Роман та його син Данило. Проте як окреме село воно постало лише 1433 року, відокремившись від Сорок, хоча у документах згадується ще 1399 року. Населення - понад 2200 мешканців.

Приблизно у 30-ті роки XVст. тут було засновано римсько-католицьку парафію. Відомо, що 1600 року у Прусах був невеликий костел Пресвятої Трійці (ймовірно, дерев'яний), котрий 1620 року знищили татари. У 1710 році завдяки зусиллям о. Станіслава Добжеловського збудували дерев'яний храм з трьома вівтарями, а 1762 року приступили до спорудження нової дерев'яної святині, яке завершили наступного року. У 1766 році тут було встановлено три нові головні вівтарі (у головному знаходились образи Матері Божої і св. Варфоломія). Проте вже станом на 1801 рік цей храм вважався близьким до руїни, а з 1812 року богослужіння перенесли до греко-католицької церкви у Пикуловичах.

81464 Калинів

Поселення засноване 1783 року німецькими переселенцями під назвою Кайзердорф, проте за польської влади змінило назву на Калинів. У 1939-1940-х роках переважна більшість німецьких колоністів за програмою «Heim ins Reich» виїхала до Німеччини. Від червня 1941р. по серпень 1944р. (під німецькою окупацією) село знову було Кайзердорфом. Нині тут проживає понад чотири сотні мешканців.

Німецькі переселенці були переважно римо-католиками і спочатку належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Самборі, проте вже 1791 року у Кайзердорфі постав свій храм під титулом св. Архангела Михаїла та було створено капеланію. Причому, капелан мав також обслуговувати поселення Кранцберг (Війкове), яке нині є частиною Дублян. Відомо, що станом на 1815 рік ця святиня вже була у поганому стані, і коштом австрійської влади розпочалось будівництво нової, мурованої, яке завершили 1817 року, коли її освятив самбірський декан о. Ян Костецький вже під титулом св. Франциска Серафіцького.

77301 Калуш,
вул. Тараса Шевченка, 10,
www: katolickalush.ucoz.ru

Давньоруське поселення Калуш (Каліуш, Калуша), яке письмово відоме з 1241 року, завдячує своїм розвитком видобутку кухонної та калійної солей. Пізніше згадується у документах у 1400, 1422, 1437 (27 травня), 1438, 1440 і 1447 (1 травня) роках. 1549 року король Сигізмунд II Август надав Калушу магдебурзьке право. 1855 року став центром повіту, а 1940 року - району. 1880 року мав 7210 мешканців, з яких 2012 були греко- і 895 римо-католиками, 1939 року - 13 тисяч, у тому числі 4350 українців і 3900 поляків, нині - понад 66 тисяч осіб.

Перший (дерев'яний) костел св. Марії Магдалини у Калуші згадується у 1450 та 1464 роках. 29 березня 1469 року тут було заснувано парафію коштом короля Казимира ІІІ. У 1578 році фундацію парафії підтвердив король Стефан Баторій. Цей храм неодноразово відбудували у XVII столітті після його знищення різними нападниками. Був невеликим, мав лише один вівтар та перестав існувати десь у 60- 70-х роках XVIII століття.

34550 Клесів,
вул. Дзержинського, 12а

Засноване на початку XX століття поселення Клесів отримало статус селища міського типу 1940 року. У 1940-1959 роках був районним центром. Нині у ньому проживає понад 4600 мешканців.

У 1930 році завдяки настоятелю парафії у Томашгороді о. Франциску Топольницькому у Клесові було споруджено дерев'яну каплицю святої Варвари. У 1946 році святиню перетворено на будинок культури, а на фундаментах костелу, який почали будувати у післявоєнні роки, облаштували пилораму.

12421 Корчак

Невелике село Корчак, чисельність населення якого нині не перевищує півтисячі мешканці, колись називалось Корц і було відоме, принаймні, від початку ХХ століття.

Місцевий мурований костел блаженного Владислава з Гельньова було облаштовано у звичайному сільському будинку у період з 90-х років ХХ століття по початок ХХ століття. У 2014 році храм відремонтували ззовні, святиня набула сучасного вигляду. Облаштували також і територію навколо храму. Корчак обслуговують дієцезіальні священники.

48135 Кровинка

Село Кровинка вперше у документах згадується 1443 року як Кравінія, наступні письмові згадки датуються 1564 та 1576 роками. 1921 року серед 1495 мешканців 769 були поляками, 699 - українцями, а через десять років українці становили лише 40 відсотків від загального числа населення, нині ж тут проживає менше 1400 селян. Кровинка входила до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла в Теребовлі. 1899 року у Кровинці завдяки зусиллям теребовельського настоятеля о. Станіслава Коженьовського було споруджено філіальну муровану каплицю. Власне, на каплицю перебудували зерносховище на фермі місцевих власників Баворовських, які взамін отримали костельну земельну ділянку у Плебанівці. 1907 року храм було освячено.

31040 Кульчини

Вважається, що поселення Кульчини згадується в документах періоду князя Володимира як князівське містечко Кольчичи, а в документах 1427-1428 років під назвою «Кольчини». Проте офіційно Кульчини вперше письмово датуються 1497 роком, є також згадка у 1517 році. Були містечком, в якому наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть проживало понад 3300 мешканців, нині ж - близько 1100 осіб. Село входило до Красилівського району, а від 2020 року - до Хмельницького.

Відомо, що 19 серпня 1763 року власник містечка Антоній Любомирський фундував спорудження першого костелу та монастиря домініканців, пожертву 1766 року збільшив його син Мартин Любомирський. Але вже 1795 року черговий власник Кульчин Ігнатій Понятовський збудував новий храм.