30343 Білогородка,
вул. Центральна

Перша документальна згадка про Білогородку датується 1400 роком, проте виникла вона раніше, про що свідчать збережені в центрі села залишки давньоукраїнського городища. 1880 року була містечком та мала чотири тисячі мешканців, 1911 року - 6310, нині - понад 1600 осіб. Входила до Ізяславського району, а від 2020 року є частиною Шепетівського.

Дерев'яний костел в Білогородці був збудований 1749 року (його спорудження приписують архітектору Паоло Фонтані). Можливо, що це була не перша святиня у містечку, бо є підстави вважати, що парафія тут існувала вже 1720 року.

08300 Бориспіль,
вул. Дзержинського, 15,
+380 (4495) 609-46,
f.b.: 108670420486297

Бориспіль відомий у літописах як Летч, Льто, Олто, перша згадка про нього відноситься до початку XI століття, коли у війні (1015–1019рр.) між синами київського князя Володимира на річці Альті загинув князь Борис, який з 1072 року канонізований як один з перших святих Київської Русі. З іменем Бориса і пов'язана сучасна назва міста. Далі Летч неодноразово згадується в літописах до 1154 року як укріплене городище на підвищенні між двома рукавами річки Альти. У XVI столітті поселенням Баришпіль, Боришпіль володів Київський Пустинно-Микільський монастир. В документах 1590 року Бориспіль згадується як містечко, 1596 року став осередком староства, а пізніше отримав магдебурзьке право. З 1802 року був волосним центром Переяславського повіту Полтавської губернії. 1923 року став центром району. Статус міста - з 1956 року. Проживає тут понад 62 тисячі мешканців.

У 1997 році у Борисполі було засновано парафію. Спочатку богослужіння у тимчасовій каплиці на території будівництва храму проводив дієцезіальний священник о. Вєслав Стемпень з Києва, а з листопада 2000 року парафію перейняли францисканці конвентуальні, які поселились у Борисполі.

23130 Браїлів

Браїлів вперше згадується 1440 року, коли в межиріччі Рову і Браги було збудовано замок і засновано містечко. Є також згадки у 1594 та 1596 роках. За 'Реєстром війська запорізького' (1649р.) у часи Хмельниччини Браїлів був сотенним містечком Брацлавського полку. Із 1972 року - селище міського типу, в якому нині проживає близько 4500 мешканців.

Католицька парафія латинського обряду у Браїлові існувала з 1604 року, її обслуговували оо.-капуцини.

Муровану каплицю на кладовищі було споруджено 1775 року. У 1832 році царська влада передала парафіяльний костел Пресвятої Трійці оо.-тринітаріїв (разом із монастирем) православним, тому аж до завершення будівництва нового храму Пресвятої Трійці ця цвинтарна каплиця виконувала функцію парафіяльної святині. У 1961 році її закрила радянська влада, проте 1980 року каплицю повернули вірним.

82125 Винники

Перша документальна згадка про Винники датується 1378 роком, згадуються також у 1439 та 1589 роках. 1880 року тут проживало майже сім сотень мешканців, з них 560 українців і 110 поляків, а нині чисельність населення Винник - майже вісім сотень осіб.

Нечисленні римо-католики села належали до парафії св. Миколая у Дублянах. У 1728-1729 роках коштом місцевого власника Франциска Нагуєвського та зусиллями дублянського настоятеля о. Амброзія Пентковського у Винниках було споруджено сучасний мурований костел. Завдяки фундатору тут мала також постати самостійна парафія, проте після його смерті нові власники не тільки відмовились виконувати фінансово-майнові зобов'язання, але й 1743 року перетворили костел на свою приватну каплицю.

48024 Волиця

Волиця вперше у документах згадується 1424 року. 1890 року тут проживало 532 мешканців (339 поляків і 193 українців), з яких 321 були римо- і 172 греко-католиками, 1921 року - 611, 1939 року - 720, а нині - лише дві з половиною сотні. Село до 1990 року входило до Бережанського району, потім - до Підгаєцького, а тепер - до Тернопільського.

Від 1864 року католики латинського обряду села належали до новоутвореної парафіяльної експозитури у Завалові, яка пізніше стала самостійною парафією Матері Божої з гори Кармель. Вже 1870 року тут було споруджено та освячено муровану каплицю, в якій завалівські душпастирі проводили богослужіння.

23731 Гранів

Перша документальна згадка про Гранів датується 1411 роком. Але місцевий краєзнавець Феофіл Лазюк, котрий помер 1997 року, знайшов у древніх документах в бібліотеці гранівського костелу, які не пережили радянську владу, свідчення про те, що селу значно більше років. Тому 2007 року Гранів відсвяткував свій тисячолітній ювілей. 21 листопада 1744 року місту було надане магдебурзьке право. Нині тут проживає понад 2700 мешканців.

Перший (дерев'яний) костел у містечку постав 1723 року на кошти одного із місцевих власників Адама Сенявського. У 1828-1849 роках спорудження сучасного мурованого храму профінансував Адам Чарсторийський, котрому на той час належала більша частина Гранева. 1899 року костел освятив єпископ Болеслав Клопотовський. Парафія тоді нараховувала неповних дві тисячі вірян та мала філіальну каплицю в Зятковцях.

82042 Добромиль,
вул. Замкова, 63,
+380 (3238) 337-29

Перше поселення Вишина на теренах Добромиля заснував у ХІІ столітті дворянин Виш перемишльських руських князів. Пізніше воно отримало назву Гущак і стало частиною Добромиля, який у документах вперше згадується 23 листопада 1374 року. У 1497р. король Ян Ольбрахт визнав Добромиль містечком, а 28 червня 1566 року король Сигізмунд II Август надав йому магдебурзьке право. У 1857р. у Добромилі проживало 2572 мешканців (400 українців, 252 поляки, 1920 євреїв), у 1890р. - 3244 жителів (808 поляків, 394 українців, 2035 євреїв, 7 інших). У 1876 році Добромиль став центром повіту. 1939 року населення міста складало 6000 осіб (2050 поляків, 1400 українців, 2500 євреїв та 50 німців). У 1940-1962рр. (за винятком 1941-1944рр.) був районним центром, потім належав до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського. Нині у місті - понад 4200 мешканців.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії св. Мартина у Фельштині (нині - Скелівка). 1531 року у Добромилі коштом його власника Яна Герберта було збудовано дерев'яний костел та засновано парафію. Проте наприкінці 1535 року ця святиня згоріла. Тому у другій половині XVI на новому місці та, ймовірно, теж завдяки Гербуртам спорудили сучасний мурований храм, який освятили під титулом Пресвятої Трійці.