66100 Балта,
вул. Уварова, 2,
+380 (4866) 220-93, 246-27

У 30-х роках XVIIст. тут було засновано селище, назване Палієвим (Палієвим Озером), а ще до 1699р. почалося будівництво на лівому березі Кодими Юзефом Любомирським фортеці, названої на його честь Юзефград (навпроти на правому березі ще з XVIст. існувало турецьке укріплення «Балта»). 1776 року Юзефград отримав магдебурзьке право. У 1797р. Юзефград (з 1793р. - Єленськ) об'єднали з Балтою в одне місто Балта, яке стало центром повіту. Із 1923 року є районним центром, в якому нині проживає понад 18 тисяч мешканців.

У 60-х роках XVIII століття коштом Любомирських було споруджено храм для католиків-вірмен, які переселились в Юзефград із Криму, втікаючи від релігійного переслідування. 17 грудня 1826 року його консекрував єпископ Францішек Мацкевич. У 50-х роках XIX століття святиня перейшла до римо-католиків (вірмени мігрували з міста).

11255 Бараші

Перша документальна згадка про Бараші датується 1586 роком, проте поселення значно старіше, про що свідчать знайдені у центрі села залишки городища Замчища XII-XIII століття. Від 1577 року деякий час вважалось містечком. 1880 року тут проживало близько семи сотень мешканців, 1890 року - вже 2200, 1906 року - 2609, 1923 року - 3353, нині ж - понад дві тисячі осіб. У 1923-1963 роках Бараші були райцентром, потім увійшли до Ємільчинського району, а 2020 року - до Новоград-Волинського, який перейменовано на Звягельський.

У 1795 році в Барашах у центрі села на теренах древнього городища місцевий землевласник Йосиф Урбановський збудував власним коштом дерев'яний костел, який, принаймні, від середини XIX століття був філіальною святинею парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах. У 1900 році храм обшили ззовні і всередині струганими дошками і пофарбували в синій колір.

47743 Баворів

W dokumentach wieś po raz pierwszy jest wspomniana w 1411 roku. Od 1519 roku Baworów uważano miasteczkiem. Ponieważ Tarnopol rozwijał się w centrum ekonomiczne i obronne, Baworów podupadł. Obecnie jest to nieduża wieś licząca ponad 500 mieszkańców.

Parafia w Baworowie powstała w 1522 roku kosztem właściciela Wacława Baworowskiego, który finansował także budowę prawosławnej cerkwi. Kościół pod wezwaniem Matki Bożej i św. Wacława był zbudowany z drewna. W 1666 roku na miejscu świątyni stał krzyż. Murowany już kościół wspominany jest w 1718 roku. Kościół w niedługim czasie podupadł.

30650 Базалія

Вперше у документі Базалія згадується 1574 року як містечко Basylea Russiae (Базилія Руська), яке заснував князь Василь (Basyl) Костянтин Острозький. 25 березня 1577 року він надав містечку магдебурзьке право, яке 23 вересня 1578 року підтвердив король Стефан Баторій. У складі Російської імперії Базалія була центром волості, у 1923-1931 та 1935-1959 роках - центром району. 27 липня 1957 року отримала статус селища міського типу. Належить до Хмельницького району, хоча раніше входила до Теофіпольського. Населення - понад півтори тисячі мешканців.

Перший (і дерев'яний) костел збудував та парафію заснував 1586 року засновник містечка, але під час пожежі 1 лютого 1759 року цей храм згорів. На його місці було споруджено тимчасову дерев’яну каплицю св. Роха, яку пізніше замінили мурованою.

13312 Бердичів,
вул. Соборна, 25,
+380 (4143) 240-42,
www: sanctuary.karmel.org.ua,
f.b.: karmelberdychiv

У 1430 році великий князь Литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та звенигородському наміснику Калинику, підданий котрого Бердич і заснував тут хутір, який згодом назвали Бердичевом. В 1483 року кримські татари його зруйнували, проте 1546 року він знову згадується у документах. У 1846 році Бердичів став повітовим містом. За кількістю жителів у середині XIXст. Бердичів займав п'яте місце на теренах сучасної України (після Одеси, Києва, Львова та Харкова). У 1923р. місто стало центром однойменного району та округу, нині є районним центром з населенням понад 75 тисяч мешканців.

2 березня 1634 року єпископ А. Шолдирський освятив у Бердичеві наріжний камінь під будівництво нижнього костелу оо.-кармелітів, а 22 липня 1642 року нижній храм урочисто відкрито та освячено під титулом Непорочного Зачаття П.Д.М., св. Михаїла Архангела, св. Йоана Хрестителя та св. Йоана Євангеліста. У 1739-1754 роках на підвалинах нижнього храму споруджено новий бароковий костел за проектом Я. де Вітте, подібним до львівської святині св. Юра роботи Б. Меретина (розписував храм Ф. Веніаміно). 1754 року єпископ К. Солтик консекрував верхній костел, а 1756 року коронував подарованими Папою Бенедиктом XIV коронами чудотворний образ Матері Божої, переданий кармелітам для верхнього храму ще 1642 року Я. Тишкевичем. У 1864 році після закриття монастиря царською владою святиня стала парафіяльною. У 1918-1926 роках храм знову перейняли кармеліти босі.

45765 Берестечко

Берестечко, яке виникло як передмістя древнього міста Перемиля, відомого у джерелах з 1 червня 1097 року, згодом стає самостійним поселенням і вперше згадується як село Берестки у грамоті Великого князя Литовського Казимира Ягелончика від 1-го червня 1445 року. 7 липня 1547 року Берестечко отримало магдебурзьке право. Нинішній статус міста - з 1940 року. Населення - менше двох тисяч мешканців.

У 1711–1733 роках на місці старого дерев’яного костелу св. Андрія Апостола оо.-тринітаріїв середини XVII століття було споруджено коштом місцевого власника Томаша Карчевського пізньобароковий мурований храм Пресвятої Трійці, який консекрував єпископ Каспер Цецішовський 1801 року (оснащення храму коштом чергового власника Яна Замойського тривало до 1765 року). Костел мав 8 вівтарів, був оздоблений картинами та фресками художників о.-тринітарія Йозефа Прехтля та Кармароні (Кармоччі).

80700 Білий Камінь

Перша письмова згадка про Білий Камінь датується 1493 роком. У 1614 році Білий Камінь відмежували від двох більших сіл — Ушні та Черемошні. У 1682 році йому надали магдебурзьке право. 1785 року містечко налічувало 1493 мешканців (935 християн), 1880 року - 3144 (1090 греко- і 420 римо-католиків), Після Ісв. війни Білий Камінь втратив статус міста та у документах того часу вже значиться селом, в якому 1921 року проживало лише 1515 осіб, нині ж - менше восьми сотень мешканців.

Мурований костел у Білому Камені споруджено коштом його власників родини Вишневецьких 1613 року, а парафія тут постала 1615 року (правда, є непідтвержена інформація, що її було утворено набагато раніше, ймовірно, на основі первісного дерев'яного храму). Ця ж родина 1642 року профінансувала також заснування препозитури, проте у 1648-1657 роках, а також у 1667, 1672, 1675 роках святиня зазнала значних руйнувань спочатку від козаків, а потім - від татарів і турків.