Німецьку колонію Францфельд заснували 1805 року вихідці з Вюртемберга, Ельзасу, Баварії та Угорщини. У 1896-1917 роках село називалось Михайлівкою (на честь великого князя Михайла, сина імператора Олександра Третього). Від 1 лютого 1945 року є Надлиманським. Проживає у селі близько 1806 осіб.

Вже 1812 року місцеві римо-католики, котрі належали до парафії св. Йосифа у Йосифсталі, спорудили свій перший храм, а 1851 року збудували новий мурований костел (в неокласичному стилі). У 1853 році тут постала самостійна парафія. У 1858 році було також споруджено каплицю Пресвятої Діви Марії (ймовірно, на кладовищі). 1 жовтня 1861 року парафіяльний храм консекрував єпископ- помічник Тираспольський Вікентій Ліпський. Перед Ісв. війною парафія нараховувала понад шість сотень вірян, а обслуговував їх адміністратор о. Микола Гельман.

78016 Надорожна,
f.b.: 3813448762091205

Село Надорожна вперше у документах згадується 1492 року таким чином, що це нібито дає підстави вважати його датою заснування 1420 рік. На початку 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько восьми сотень мешканців (630 греко- і 170 римо-католиків), нині воно має понад тисячу осіб. Після ІІ світової війни місцевих поляків вивезли до Польщі, а звідти оселили лемків. Село входило до Тлумацького району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Католики латинського обряду Надорожної належали до парафії св. Анни у Тлумачі. В середині ХІХ століття їх чисельність становила лише сотню, наприкінці - дві сотні, а перед І світовою війною та в середині 30-х років ХХ століття - майже три сотні вірян.

47544 Надрічне

Перша писемна згадка про Дрищів, як тоді називалось поселення, датується 8 листопадом 1420 роком, коли йому надали магдебурзьке право (на Тернопільщині був ще один Дрищів, який нині є Підлісним). Було переважно українським селом, в якому 1900 року проживало 664 греко-католиків та 124 римо-католиків, а 1939 року - 850 та 105 відповідно. 6 березня 1946 року перейменоване на Надрічне. Нині його населення - понад сім сотень селян. Входило до Бережанського району, а від 19 липня 2020 року є частиною Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у містечку Біще. 1914 року завдяки настоятелю парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Бережанах о. Леонарду Остоя-Солецькому при чисельності вірян у Дрищеві понад 180 осіб було споруджено неоготичну муровану філіальну калицю. Збудували також поруч із храмом муровану дзвіницю.

82054 Надиби

Село Надиби голослівно вважається заснованим 1125 року, а перша документальна згадка про нього датується 1446 роком, коли єпископ Перемишльський Петро надав тут канонікам перемишльської капітули десятину. Переважна більшість мешканців-поляків було переселено у Польщу у 1945-1947 та 1957 роках, а з українських етнічних земель Польщі сюди було депортовано 106 українських родин. Нині у селі проживає майже 1200 селян.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Катерини у Воютичах. У селі була приватна каплиця власника Надиб Тхорницького, розташована на відстані приблизно 50 метрів від його палацу (до неї, нібито, вів підземний хід з палацу). Окрім того, каплиця була також в охоронці (дошкільному закладі), який від 1895 року вели черниці згромадження Сестер Слугинь Непорочно Зачатої Пресвятої Діви Марії (зі Старої Всі).

81780 Нагірне

Поселення Аннаберг заснували 1835 рку німецькі переселенці з Богемії. 1900 року тут проживало 189 мешканців, з них 184 були німцями, а 1921 року - 237 (211 німців). У 1940 році радянська влада за угодою з нацистською Німеччиною переселила жителів німецького етнічного походження до Вартеґау в окупованій Польщі, а Аннаберг 1950 року перейменували на Нагірне. Нині село нараховує трохи більше сотні осіб. Належало до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, від 1743 року - до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці, 1787 року знову увійшли до стрийської парафії, а 1843 року - до новоствореного у селі Климець душпастирського осередку (капеланії). У 1863 році цю капеланію, яка пізніше стала самостійною парафією, перенесли із Климця до Феліцієнталя (нині - Долинівка), де збудували дерев'яний костел св. Яна Непомуцького.

77191 Нараївка

Поселення Гербутів відоме, принаймні, від 1375 року, є також документальні згадки 1421 року та 18 березня 1437 року. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало понад сім з половиною сотень мешканців, 282 з яких були римо-католиками, 1939 року - 1220 (795 українців, 420 поляків), нині ж - понад 560. Село 7 червня 1946 року перейменоване на Нараївку (за назвою місцевої річки). Входило до Галицького району, а тепер - до Івано-Франківського.

Католики латинського обряду Гербутова належали до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях. Якщо у середині ХІХ столітті їх було лише дві сотні, то на початку ХХ - вже майже чотири сотні. Саме тоді, 1908 року тут і була споруджена філіальна мурована каплиця, яку освятили 1912 року.

47513 Нараїв

Нараїв, утворений колишніми поселеннями Нараїв-місто і Нараїв-село, вперше письмово як містечко згадується 1443 року, є також згадки у 1477, 1479 і 1490 роках. 1578 року отримав магдебурзьке право (за іншою інформацією, його тоді було лише підтверджено, а надано - раніше). 1939 року тут (у місті і селі) проживало понад сім тисяч мешканців, з яких більше п'яти тисяч були українцями, нині ж село має близько 1700 осіб. Входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Нараєві був знищений близько 1591 року та відновлений не пізніше 1600 року. Проте вже 1615 року цей храм знову згадується як зруйнований. Чергова святиня постала перед 1662 роком, але й вона протривало недовго. Парафія ж тут перестала існувати у першій чверті XVII століття. У 1701-1705 роках коштом місцевого власника Адама Сенявського споруджено наступний дерев'яний костел та відновлено парафію, проте вже через чотири роки храм спалили шведські (чи московітські) війська.

47734 Настасів

Настасів згадується у документах у 1433, 1443 та 1449 роках, а також 28 лютого 1452 року, у 1570-1604 роках мав статус міста. На початку XVIII століття тут оселились переселенці з Мазовії. 1880 року тут проживало 2944 осіб, з них 2400 були греко- і 441 римо-католиками, 1890 року - 3124 мешканців, у тому числі 2493 українців і 516 поляків, нині ж село нараховує понад 1800 осіб.

Саме для польських переселенців місцеві землевласники Потоцькі збудували перший дерев'яний храм, яким опікувались спочатку домініканці, а від 1708 року - єзуїти. Головний вівтар костелу містив визнаний чудотворним образ Матері Божої Ченстоховської, перенесений сюди 1709 року із греко-католицької церкви, де він тимчасово зберігався. Бічні ж вівтарі мали ікони св. Анни і св. Каетана.

32424 Нестерівці,
вул. Лісна, 1

Вперше документально село Нестерівці згадується у податкових списках 1493 року. Нині тут проживає майже 1300 мешканців.

Відомо, що 1583 року у селі був католицький священник, проте відсутня інформація щодо храму у Нестерівцях. Пізніше місцеві римо-католики належали до парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях та своєї святині не мали. Спочатку для богослужінь пристосували каплицю у житловому будинку. У 1993 році під керівництвом о. Марка Бзінковського було розпочато будівництво філіального мурованого храму, яке завершили на початку XXI століття. Костел освятив єпископ Ян Ольшанський MIC.

34264 Нетреба

На теренах теперішнього села Нетреба до ІІсв. війни містились села Будки Борівські, Окопи і власне Нетреба. Борівські Будки (58 дворів) та Окопи (34 двори) населяли поляки, тоді як в Нетребі (лише 28 дворів) з дуже бідним, неродючим грунтом жили українці. Села Борівські Будки і Окопи були спалені у 1943 році загоном УПА, частина поляків загинула, інші виїхали до Польщі. В Окопах на братській могилі вбитих поляків місцеві українці встановили пам'ятник. Нині у селі проживає близько півтисячі мешканців.

Римо-католики Будок Борівських і Окопів належали до парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитному. У 1934 році в Окопах коштом вірян і лісництва та завдяки зусиллям о. Брунона Виробіша було збудовано дерев'яну на мурованому фундаменті філіальну каплицю. Цього ж, 1934 року її консекрував єпископ Адольф Шельонжек.