12004 Пулини,
вул. Корольова, 3

Поселення кілька разів згадується у літописах XII-XIII століть як Чортів Ліс, а назва Пулини з'являється вперше у документі 1578 року. У 1935 році Пулини перейменували на Червоноармійськ та надали статус селища міського типу, а 2016 року повернулась стара назва. Нині проживає тут трохи більше 5 тисяч мешканців.

У 1796 році коштом місцевих власників Яна Ганського та його дружини Софії з роду Скорупків в Пулинах було споруджено парафіяльний костел св. Йоана Непомуцького, який того ж року освятив о.-прелат Яновський. До парафії належали також каплиці в Баранах, Покостівці, Давидівці і Щербинах.

44020 Пульмо,
вул. Калініна, 166

Село Пульмо, розташоване між озерами Пулемецьким і Світязь, вперше згадується у документах 1414 року. Проживає тут близько 1400 мешканців.

Релігійна Місія «Карітас-Спес» Луцької дієцезії створила у Пульмо на березі озера Світязь Центр відпочинку для дітей з неповних та малозабезпечених сімей. З 1997 року вони проживали у наметах прямо на березі озера, а згодом на окраїні села була придбана ділянка з невеликим будиночком. З часом збудовали новий корпус, душові кабіни, встановили стаціонарні намети, створили невелику спортивну площадку, облаштовали кухню. У 2007 році розпочалась реконструкція (фактично будівництво нового) табору завдяки фінансовій та будівельно-ремонтній допомозі благодійників. Було споруджено новий житловий корпус, обладнано сучасні туалети та ванні кімнати, збудовано і оснащено найсучаснішим обладнанням кухню та їдальню, влаштовано у корпусі каплицю.

81100 Пустомити,
вул. Грушевського

Пустомити вперше письмово згадуються 1417 року як село Мито (Митко), а в 1448-1454 роках фігурували у документах як теж Мито або вже як Пустомити. 1880 року село мало 973 мешканців (римо-католиків і греко-католиків приблизно по 470 осіб). Задяки наявності мінеральнмх вод були курортом у 1880-1914 роках. 1939 року - вже 1780 мешканців (540 українців - греко-католиків, 300 українців - римо-католиків, 910 поляків). У 1958 році стали райцентром, а 1988 року - містом. Нині тут проживає майже 9500 мешканців. Від 2020 року місто входить до Львівського району.

Римо-католики Пустомит належали до парафії Всіх Святих у Годовиці. Коли їх чисельність сягнула 450 вірних, коштом архієпископа Кароля Гриневецького, котрий після вигнання з Росії за непокору царській владі оселився на теренах Львівської архідієцезії, у 1903-1905 роках було споруджено, в основному, філіальну муровану каплицю. Попри те, що храм ще не викінчили, архієпископ Йосиф Більчевський дозволив звершувати у ньому богослужіння. 1909 року до каплиці добудували пресбітерій.

Пужники

Перша згадка про Пужники у документах датується 1424 роком. Наприкінці 30-х років ХХ століття село стало майже повністю польським. Під час ІІсв. війни у Пужниках були підрозділи АК та самооборони, а з приходом радянської влади його мешканці у складі 'истребительного батальйона' воювали із українськими повстанцями. У лютому 1945 року загін УПА спалив село та знищив частину селян, інші ж виїхали у сусідні села. Спочатку Пужники намагались відродити, переселивши сюди українські сім'ї з Польщі, проте 1949 року село ліквідували.

Римо-католики села належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші. 1880 року у Пужниках коштом переважно вірян збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку освятили 1882 року. Завдяки зусиллям катехита гімназії у Стрию о. Кароля Зоеллера, який у Пужниках душпастирював, оскільки звик тут проводити відпочинок, 1897 року було підготовлено розбудову каплиці за проектом інженера зі Стрия Й. Котковського. І 1900 року до святині було добудовано дві дерев'яні каплиці з боків та мурований пресбітерій. Ймовірно, що новоутворений костел освятив архієпископ Йосиф Більчевський у вересні 1905 року під час візитації.

48746 Пилипче

Село вперше писемно згадується 1415 року як Філіповище, пізніше називалось Філіпківці. У ХVI столітті було містечком. У 1936 році тут проживало 2117 осіб, з них 1895 українців, 197 поляків і 25 євреїв, нині ж село нараховує трохи більше тисячі мешканців. Належало до Борщівського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Наприкінці ХІХ та до ІІ світової війни Пилипче мало від півтори до двох сотень римо-католиків, які належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому. У першій половині 20-х років в Пилипчі коштом вірян було споруджено муровану філіальну каплицю, яку освятили 1926 року.

77514 Рахиня

Поселення Рахиня, яке нині фактично є північно-східним передмістям Долини, у документах відоме від 1469 року. Письмово згадується також у 1515 та 1592 роках. У 1939 році в селі проживало 1410 мешканців (1050 українців, 280 німців, 30 поляків, 20 українців-латинників та 30 євреїв), а тепер - понад 1100 осіб. Входило до Долинського району, а від 2020 року - до Калуського.

Римо-католики села, серед яких переважали особи німецького етнічного походження, належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у розташованій поряд Долині. Ще 1902 року, коли їх чисельність становила майже три з половиною сотні, у Рахині було збудовано та освячено філіальну дерев'яну каплицю. Проте ця святиня не пережила Першу світову війну.

23536 Рахни-Лісові,
вул. Гагаріна

Немале поселення Рахни-Лісові, яке нині населяє майже 5 тисяч мешканців, відоме, принаймні, з XVI століття.

Відомий архітектор Владислав Городецький спроектував для помістя Балашових у Рахнах-Лісових каплицю. Сьогодні святиня перебуває у стані руїни.

У 1993 році влада зареєструвала місцеву римсько-католицьку громаду (до неї нині належить ще десяток сусідніх сіл - понад сто вірних). Вони збирались на Святу Літургію у житловому будинку, який переобладнали на каплицю.