44020 Пульмо,
вул. Калініна, 166

Село Пульмо, розташоване між озерами Пулемецьким і Світязь, вперше згадується у документах 1414 року. Проживає тут близько 1400 мешканців.

Релігійна Місія «Карітас-Спес» Луцької дієцезії створила у Пульмо на березі озера Світязь Центр відпочинку для дітей з неповних та малозабезпечених сімей. З 1997 року вони проживали у наметах прямо на березі озера, а згодом на окраїні села була придбана ділянка з невеликим будиночком. З часом збудовали новий корпус, душові кабіни, встановили стаціонарні намети, створили невелику спортивну площадку, облаштовали кухню. У 2007 році розпочалась реконструкція (фактично будівництво нового) табору завдяки фінансовій та будівельно-ремонтній допомозі благодійників. Було споруджено новий житловий корпус, обладнано сучасні туалети та ванні кімнати, збудовано і оснащено найсучаснішим обладнанням кухню та їдальню, влаштовано у корпусі каплицю.

81100 Пустомити,
вул. Грушевського

Пустомити вперше письмово згадуються 1417 року як село Мито (Митко), а в 1448-1454 роках фігурували у документах як теж Мито або вже як Пустомити. 1880 року село мало 973 мешканців (римо-католиків і греко-католиків приблизно по 470 осіб). Задяки наявності мінеральнмх вод були курортом у 1880-1914 роках. 1939 року - вже 1780 мешканців (540 українців - греко-католиків, 300 українців - римо-католиків, 910 поляків). У 1958 році стали райцентром, а 1988 року - містом. Нині тут проживає майже 9500 мешканців. Від 2020 року місто входить до Львівського району.

Римо-католики Пустомит належали до парафії Всіх Святих у Годовиці. Коли їх чисельність сягнула 450 вірних, коштом архієпископа Кароля Гриневецького, котрий після вигнання з Росії за непокору царській владі оселився на теренах Львівської архідієцезії, у 1903-1905 роках було споруджено, в основному, філіальну муровану каплицю. Попри те, що храм ще не викінчили, архієпископ Йосиф Більчевський дозволив звершувати у ньому богослужіння. 1909 року до каплиці добудували пресбітерій.

Пужники

Перша згадка про Пужники у документах датується 1424 роком. Наприкінці 30-х років ХХ століття село стало майже повністю польським. Під час ІІсв. війни у Пужниках були підрозділи АК та самооборони, а з приходом радянської влади його мешканці у складі 'истребительного батальйона' воювали із українськими повстанцями. У лютому 1945 року загін УПА спалив село та знищив частину селян, інші ж виїхали у сусідні села. Спочатку Пужники намагались відродити, переселивши сюди українські сім'ї з Польщі, проте 1949 року село ліквідували.

Римо-католики села належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші. 1880 року у Пужниках коштом переважно вірян збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку освятили 1882 року. Завдяки зусиллям катехита гімназії у Стрию о. Кароля Зоеллера, який у Пужниках душпастирював, оскільки звик тут проводити відпочинок, 1897 року було підготовлено розбудову каплиці за проектом інженера зі Стрия Й. Котковського. І 1900 року до святині було добудовано дві дерев'яні каплиці з боків та мурований пресбітерій. Ймовірно, що новоутворений костел освятив архієпископ Йосиф Більчевський у вересні 1905 року під час візитації.

48746 Пилипче

Село вперше писемно згадується 1415 року як Філіповище, пізніше називалось Філіпківці. У ХVI столітті було містечком. У 1936 році тут проживало 2117 осіб, з них 1895 українців, 197 поляків і 25 євреїв, нині ж село нараховує трохи більше тисячі мешканців. Належало до Борщівського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Наприкінці ХІХ та до ІІ світової війни Пилипче мало від півтори до двох сотень римо-католиків, які належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому. У першій половині 20-х років в Пилипчі коштом вірян було споруджено муровану філіальну каплицю, яку освятили 1926 року.

77514 Рахиня

Поселення Рахиня, яке нині фактично є північно-східним передмістям Долини, у документах відоме від 1469 року. Письмово згадується також у 1515 та 1592 роках. У 1939 році в селі проживало 1410 мешканців (1050 українців, 280 німців, 30 поляків, 20 українців-латинників та 30 євреїв), а тепер - понад 1100 осіб. Входило до Долинського району, а від 2020 року - до Калуського.

Римо-католики села, серед яких переважали особи німецького етнічного походження, належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у розташованій поряд Долині. Ще 1902 року, коли їх чисельність становила майже три з половиною сотні, у Рахині було збудовано та освячено філіальну дерев'яну каплицю. Проте ця святиня не пережила Першу світову війну.

23536 Рахни-Лісові,
вул. Паркова, 59

Першу згадку про Рахни(-Лісові) містить документ від 9 квітня 1626 року, який засвідчує знищення села татарами, тобто існувало воно ще раніше (вважається заснованим 1607 року). У 1639 та 1654 роках Рахни згадуються як містечко. 1893 року тут проживало 2071 мешканців, 1901 року - 2512, 1905 року - 2714, 1926 року - 3738. У 1918-1923рр. Рахни Лісові були волосним центром. Нині село має близько 5 тисяч осіб, до 2020 року входило до Шаргородського району.

Католики латинського обряду раніше належали до парафії св. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії / св. Антонія у Красному. У 189?-х - 190?-х роках їх було майже півсотні, і свої святині вони не мали. Споруджена у другій половині 90-х років ХІХст. за проектом відомого архітектора Владислава Городецького палацова каплиця православної родини місцевих власників Балашових, яку інколи вважають католицькою, була православною (нині перебуває у частково зруйнованому стані).

90600 Рахів,
вул. Миру, 18,
+380 (3132) 256-57,
f.b.: 1572759812975364

Датою заснування Рахова вважається 1447 рік, хоча письмова згадка про це поселення відома ще з 910 року. У 1770 році до Рахова переселили багато німецьких колоністів (з Верхньої Австрії), за участі яких відбувалося становлення лісопереробної галузі (вони були римо-католиками). У 1896 році Рахів став центром Тисодолинянського округу Марамороського комітату. Нині є районним центром з населенням понад 15 тисяч мешканців.

У 1782-1787 роках у Рахові було створено римсько-католицьку спільноту, яка послуговувалась переобладнаним з греко- католицької дерев'яної каплиці храмом (греко-католики мали ще дві церкви, тому віддали цю каплицю). 1791 року постала рахівська філія, а у 1810 році - самостійна парафія. 1818 року повідомляється, що каплиця знаходиться у поганому стані.

90600 Рахів,
вул. Б. Хмельницького, 160,
f.b.: zipzerei

Датою заснування Рахова вважається 1447 рік, хоча письмова згадка про це поселення відома ще з 910 року. У 1770 році до Рахова переселили багато німецьких колоністів (з Верхньої Австрії), за участі яких відбувалося становлення лісопереробної галузі (вони були римо-католиками). У 1896 році Рахів став центром Тисодолинянського округу Марамороського комітату. Нині є районним центром з населенням понад 15 тисяч мешканців.

У XIX столітті у рахівському передмісті Зіпс(т)арай (Ціпцарай) було споруджено муровану каплицю, яку у 90-х роках XX століття двічі розширювали. 17 серпня 2013 року єпископ Антал Майнек освятив новоспоруджений тут парафіяльний будинок, а 17 серпня 2014 року - відновлений ззовні та зі середини храм.

81354 Радохинці

Поселення Радохинці згадується у документах з 20-х років XIV століття і 1352 роком. Населення - трохи більше півтисячі мешканців.

У XV столітті вперше згадується у джерелах місцева парафія. 1648 року костел частково знищили козаки Б. Хмельницького. У 1717 році храм остаточно перетворився на руїну. 1718 року було збудовано нову дерев'яну святиню коштом А. Семяновської. У 1753 році костел консекрували. У II половині XVIII століття храм було грунтовно відремонтовано за кошти А. Мнішка. 20.07.1791р. парафію ліквідували, а Радохинці приєднали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Гусакові. У 1886-1887 роках парафію було відновлено. 24.06.1915р. пожежа повністю знищила костел. 1916 року на місці попередньої святині спорудили тимчасову каплицю.

12200 Радомишль

Вперше Радомишль згадується у літописі 1150 року як Мичеськ, пізніше - Микгород, 1390 року - Мицько. Назва Радомисль з'явилась приблизно у першій половині XVI століття, вперше згадується 1569 року. Із 1946 року місто називається Радомишль. З 1795 року було повітовим центром, 1927 року отримало статус міста, а із 1937 року є райцентром. Проживає тут майже 15 тисяч мешканців.

Є суперечлива інформація щодо костелу у Радомишлі у давні часи. Нібито саме його будівля спочатку стала резиденцією греко-католицьких митрополитів, а в радянські часи її зробили Будинком культури, котрий функціонує досі. Проте достовірно відомо лише про муровану каплицю, збудовану 1804 року коштом вірян, яка належала до парафії Успіння Богородиці у Вишевичах. Може саме тоді вищезгадану будівлю знову перебудували із резиденції на храм?