48208 Шидлівці,
f.b.: 360731994416919

Село Шидлівці вперше письмово згадується 1420 роком. Проживає тут нині менше двох з половиною сотень селян.

Місцеві римо-католики до ІІ світової війни належали до парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Сидорові. Хоча їх чисельність у міжвоєнний період не перевищувала двох сотень, проте 1935 року у Шидлівцях було споруджено мурований філіальний костел, який освятили під титулом материнської парафії - Благовіщення Пресвятої Діви Марії.

48684 Шипівці

Село Шипівці вважається заснованим у 1528-1530 роках, а в документі вперше згадується 23 квітня 1535 року. Населення - дев'ять сотень мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Пресвятої Трійці у Товстому. У 1906 році, коли кількість вірян у Шипівцях становила приблизно три сотні, було споруджено муровану каплицю коштом родини Янковських-Ступницьких. Проте з приходом радянської влади святиню закрили, перетворивши її на колгоспний склад.

57063 Широколанівка

У 1809 році була утворена колонія німців-переселенців, яка отримала назву Ландау. 1811 року тут проживало 233 людини, у 1889р. - 1698, 1903 року - 2381, тобто за 92 роки чисельність місцевого населення виросла у 10 разів. У Ісв. війну Ландау перейменували на Святопокровське, проте ця назва не прижилась. У радянські часи поселення отримало назву Карл Лібкнехт і навіть статус районного центру. У березні 1944 року розпочалась депортація німецьких поселенців із цієї та інших німецьких колоній в Німеччину у табори, причому ті з них, які опинились в радянській окупаційній зоні, були переселені потім в Росію і Казахстан. Приблизно у той же час перейменували Карл Лібкнехт на Широколанівку. Нині у селі проживає поанд 1800 мешканців.

89420 Шишлівці,
вул. Ужгородська, 30,
f.b.: sisloci.r.k.plebania

Вперше село Шишлівці ('Syslocz', 'Zysluch') згадується у документі від 1323 року. Нині тут проживає трохи більше трьох сотень мешканців, майже 60 відсотків яких мають угорське етнічне походження.

Парафіяльну спільноту римо-католиків у цьому селі заснували 1989 року. Раніше місцеві віряни не мали своєї святині. Будівництво власного мурованого костелу розпочали у 1991 році. Завершили спорудження святині 1994 року. Новозбудований храм було освячено 30 жовтня цього ж року. 25 березня 2017 року єпископ Антал Майнек OFM освятив золоту корону для скульптурки Матері Божої Фатімської, а також парафіяльні приміщення.

20700 Сміла,
вул. Черкаська, 33

У документах Великого князівства Литовського зазначено, що на місці хутора 1542 року з'явилось поселення Яцькове-Тясмино. Назва Сміла вживається з першої половини XVII століття. У 1648-1667 була сотенним містечком Чигиринського полку. З 1923 року Сміла є районним центром, а з 1926 року - містом. Проживає у ньому понад 67 тисяч мешканців.

У 1818-1827 роках у Смілій коштом Антонія Совецького було споруджено костел у неокласичному стилі на місці старої дерев'яної каплиці св. Варвари, зведеної наприкінці 60-х років XVIII століття Ксаверієм Любомирським (за іншою інформацією, тут спочатку за кошти Самойлова був збудований у 1805 році храм із соснових брусів, який швидко став непридатним). Інтер’єр костелу прикрашали, зокрема, два великих образи, написані відомим живописцем Пашковським.

78300 Снятин,
вул. Воєводи Коснятина, 98,
+380 (3476) 215-05,
www: snyatynkostel.wix.com/snyatynkos...,
f.b.: kostel.snyatyn

Снятин вперше згадується у літописі 1158 роком, у 1398 році став садибою староства, а 1448 року отримав магдебурзьке право. У 1751-1788 роках був садибою Баківської дієцезії, а в 1867-1939 роках - повітовим центром. 1880 року тут проживало майже 11 тисяч мешканців, з них маже дві тисячі були римо-католиками. У радянські часи став центром району, а від 2020 року належить до Коломийського району. Нині чисельність населення міста - близько десяти тисяч осіб.

Вже у 1345 році у Снятині був францисканський осередок, проте проіснував він не довго. Наприкінці цього ж - на початку наступного століть тут було збудовано дерев'яний костел та засновано парафію, яка, зокрема, близько 1400 року отримала маєток у сусідньому селі Тулова, що залишався у її власності аж до ХХ століття. У XVIст. храм після спалення татарами відбудували заново. У XVIIст. святиню відновлювали двічі після знищення на початку століття та у 1676 році (останній раз - коштом о. Лукаша Волянського).

78300 Снятин,
вул. 1-го грудня, 5,
+380 (3476) 252-46

Снятин вперше згадується у літописі 1158 роком, у 1398 році став садибою староства, а 1448 року отримав магдебурзьке право. У 1751-1788 роках був садибою Баківської дієцезії, а в 1867-1939 роках - повітовим центром. 1880 року тут проживало майже 11 тисяч мешканців, з них маже дві тисячі були римо-католиками. У радянські часи став центром району, а від 2020 року належить до Коломийського району. Нині чисельність населення міста - близько десяти тисяч осіб.

У 1899 році у місцевій лікарні Снятина розпочали своє служіння перші черниці Згромадження Дочок Милосердя святого Вікентія де Поля (шаритки). Вони опікувались хворими, кухнею та пральнею. З 4 липня 1902 року до смерті 30 травня 1904 року тут служила також майбутня блаженна с. Марта Вєцка. 12 грудня 1920 року сестри змушені були покинути Снятин.