32322 Сахкамінь,
вул. Котовського, 1

Селище Сахкамінь заснували 1930 року, коли було відкрито кар’єр добування вапнякового каменю для цукроварень. Першими будівлями на розробках були їдальня і гуртожиток для робітників. Перед початком війни вже було побудовано понад 100 дворів і проживало понад 300 жителів. Нині його населяє майже тисяча мешканців.

Місцеві римо-католики спочатку відвідували костел Пресвятої Трійці у Черчему (після його відкриття), а з осені 1991 року оо.-пасіоністи вже відправляли тут Святі Меси у приватному будинку. 1 травня цього ж року було освячено хрест на земельній ділянці під будівництво власної святині. 23 грудня 1991 року влада зареєструвала парафіяльну спільноту. Спорудження костелу здійснене завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса із Городка.

48370 Садове

Село Новосілка Коропецька, як до 1946 року називалось нинішнє Садове, заснували у першій чверті XVIII століття польські дрібні шляхтичі-селяни, які мали сплачувати землевласникам оренду за землю. Заселення ними села продовжувалось до кінця цього століття. У XIX столітті тут також поселились українські сім'ї. Село входило до Монастириського району, а тепер - до Чортківського. Нині у Садовому проживає майже дві сотні селян.

Римо-католики Новосілки Коропецької належали до парафії св. Миколая у Коропці. У 1907-1908 році, коли їх чисельність становила близько трьох сотень, у селі коштом місцевих власників родини Бадені на подарованій ними земельній ділянці та з використанням пожертвуваних ними ж будівельних матеріалів було споруджено за участю вірян філіальну муровану каплицю, яку освятили 1908 року під титулом Опіки св. Йосифа. Ініціатором її будівництва стала с. Аполонія Вандович із згромадження Францисканок Родини Марії, яка працювала у селі у 1906-1945 роках, опікуючись школою.

81400 Самбір,
вул. Перемишлянська, 25а

У 1241р. уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоукраїнському поселенні Погонич, яке розрослось під назвою Нового Самбора чи просто Самбора (зруйноване місто з часом стало Старим Самбором). 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1773р. Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року отримав статус вільного королівського міста, із 60-х років XIXст. був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. 1828 року тут проживало 8616 мешканців, 1897 року - 15.7 тисяч, 1922 року - 25.2 тисяч, 1939 року -22.3 тисяч, нині - понад 34 тисячі осіб.

Нове кладовище парафії Мучеництва св. Йоана Хрестителя у Самборі заклали наприкінці ХІХ століття. У схематизмах Перемишльської дієцезії мурована каплиця Спауських (без титулу) на старому цвинтарі згадується, принаймні, від 1855 року як громадська та пристосована для богослужінь.

81400 Самбір,
вул. С. Бандери

У 1241р. уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоукраїнському поселенні Погонич, яке розрослось під назвою Нового Самбора чи просто Самбора (зруйноване місто з часом стало Старим Самбором). 13 грудня 1390р. Новий Самбір отримав магдебурзьке право. У 1773р. Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року отримав статус вільного королівського міста, із 60-х років XIXст. був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. 1828 року тут проживало 8616 мешканців, 1897 року - 15.7 тисяч, 1922 року - 25.2 тисяч, 1939 року -22.3 тисяч, нині - понад 34 тисячі осіб.

Кладовище у Самборі, на якому хоронили як українців, так і поляків, постало ще у XVIII столітті за мурами міста. У схематизмах Перемишльської дієцезії мурована каплиця на цьому цвинтарі згадується, принаймні, від 1855 року як громадська та пристосована для богослужінь.

22800 Самчинці

Невеличке село Самчинці, в якому нині проживає всього сотня мешканців, відоме, принаймні, від початку XVI століття. Колись тут проживало більше селян, у 50-х роках минулого століття значна їх частина покинула рідні домівки, тікаючи від колгоспу.

У 1910 році місцеві римо-католики, які належали до парафії Матері Божої Святого Скапулярія у Брацлаві, збудували своїм коштом на місці старої цвинтарної каплиці власний мурований костел в готичному стилі. І цього ж року у грудні тут постала самостійна парафія. 1936 року святиню у вірних відібрали. Її навіть намагались підірвати, проте зробити це не вдалось, оскільки храм виявився безбожникам не по зубам: при будівництві у цемент додавали яєчний жовток, що зробило його дуже міцним. Тоді у будівлі костелу облаштували колгоспний склад.

22163 Самгородок

Prawdopodobnie osada Samogródek została założona w 1602 roku. Було містечком і центром волості, а в радянські період якийсь час - районним центром, проте нині є селом з населенням близько 1870 мешканців.

Miejscowi katolicy, których według spisu 1897 roku było 662 osoby, należeli do parafii św. Apostołów Piotra i Pawła w Kopijówce. W 1882 roku w Samogródku powstał współczesny murowany kościół filialny, zbudowany sumptem Kopczyńskiego. Prawdopodobnie wtedy był pod wezwaniem św. Wincentego a Paulo. W latach 40-tych XX wieku kościół zamknięto.

82021 Саночани

Поселення Саночани у документах відоме, принаймні, від 1406 року. У 1880 році тут проживало 188 українців та 74 поляків, 1921 року - близько 340 мешканців, а нині - лише трохи більше сотні осіб. Село входило до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Архангела Михаїла у розташованих поряд Чижках. У 1916 році завдяки зусиллям чижківського настоятеля о. Стефана Павловського у Саночанах завершили спорудження філіальної мурованої каплиці.

81250 Серники

Серники, які називали також Сарніками і навіть до 2018 року Сірниками, згадуються у документах від 1552 року. У 1786 році на землях села німецькі переселенці-католики заснували колонію Рефельд. У 1880р. у Сарниках проживало 535 мешканців, переважна більшість яких була українцями, а в Рефельді - 117, у тому числі 94 німців. 1936 року в Рефельді було 113 німців. Нині колишній Рефельд є частиною Серників, населення яких - близько 450 осіб. Село входило до Перемишлянського району, а 2020 року увійшло до Львівського.

Католики латинського обряду села і колонії належали до парафії св. Миколая у Бібрці. В середині ХІХ століття Рефельд мав близько 130 вірян, а Серники - лише десяток, а 1871 року - 120 і 58 осіб відповідно.

80342 Сарнівка

Колонію Редорф, що нині є селом Сарнівка, заснували 1883 року на болотистих землях відомого із 1478 року села Туринка, які потрібно було осушити, німці-католики із Брукенталя (від 1944 року не існує), колонії в Мокротині (тепер - село Відродження) та Візенберга (нині - частина Мервич). У схематизмах Львівської архідієцезії до 1901 року згадується лише Туринка, а від 1903 року - Туринка разом із Сарнівкою. 1936 року у Сарнівці проживало близько сотні селян, нині ж - на 40 осіб більше. Село входило до Жовківського району та 2020 року перейшло до Львівського.

У 1906 році, коли чисельність римо-католиків у Туринці разом із Сарнівкою, що належали до парафії св. Лаврентія у Жовкві, становила 220-230 вірян, їх коштом у сарнівській частині Туринки було споруджено філіальну дерев'яну каплицю, яку вперше подає схематизм 1909 року.

34500 Сарни,
вул. Костельна, 7,
+380 (3655) 325-92,
f.b.: 583053711799358

У 1885 році на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень був закладений полустанок Сарни, який з часом став значним залізничним селищем. Статус міста Сарни отримали 1939 року. Були районним центром. Населення - понад 29 тисяч мешканців.

Місцева парафія була заснована 1921 року, богослужіння відправлялись у дерев'яній адаптованій каплиці Пресвятого Серця Ісуса (перебудованому залізничному будинку). У 1935-1939 роках було споруджено (за винятком оздоблювальних робіт) мурований храм з базальту. Після ІІ світової війни до вірних доїжджав о. Серафим Кашуба OFM Cap.