34240 Томашгород,
вул. Гранітна, 2

Томашгород, заснований 1800 року, отримав статус селища міського типу у 1960 році. Нині у ньому проживає майже дві з половиною тисячі мешканців. Входив до Рокитненського району, а від 2020 року є частиною Сарненського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську. Дерев'яний костел св. Станніслава, єпископа і мученика, у Томашгороді збудували брати Йосиф та Станіслав Сичевські у 1919 році, а парафія була заснована 1921 року. У 40-50-х роках парафію обслуговував Слуга Божий о. Серафін Кашуба OFM Cap. Храм зруйнували партизани-ковпаківці у листопаді 1943 року.

24200 Томашпіль,
вул. І. Гаврилюка, 2,
+380 (4348) 216-44, 218-20,
f.b.: parafijaTomashpil

Містечко Томашпіль, заснований на землях відомого із 1459 року Драгушова, вперше документально згадується у 1616 році. 1892 року тут проживало 4829 мешканців, більшість яких становили євреї, 1893 року - 6656, 1905 року - 7194, 1908 року - 8059. Був центром волості, від 1923 року - райцентром (за винятком 1965-1966рр.) та селищем (міського типу), від 2020 року належить до Тульчинського району. Нині нараховує понад 5500 осіб.

У 1747-1748 роках у Томашполі коштом місцевого власника Йосифа Потоцького було споруджено дерев'яний костел під титулом св. Йосифа, проте його знищили 1769 року гайдамацькі загони (за іншою інформацією, татари, що малоймовірно). У 70-х роках XVIIIст. тодішній томашпільський душпастир о. Ян Стшицький розпочав спорудження чергової дерев'яної святині, яке завершив 1775 року його наступник о. Ігнатій Ольшевський.

13652 Топори

Село Топори було засноване 1582 року. Населення - близько 1100 мешканців.

З переходом села у власність родини Конопацьких ними тут 1800 року була здійснена фундація костелу. Спорудили сучасну муровану святиню вже через три роки. Освятив храм 1803 року о. Жиліховський. А ще 1802 року у Топорах було засновано парафію, до якої приєднали близько двох десятків сусідніх сіл інших прилеглих парафій. Першим місцевим настоятелем став канонік Луцької капітули о. Ян Польхейм. Правда, з утворенням 1816 року парафії Пресвятого Тіла і Крові Ісуса Христа у Ружині, топорівська парафія зменшилась на кілька місцевостей.

80520 Топорів,
вул. Франка, 3

Топорів вперше згадується у письмових документах 1605 року як містечко, якому надане магдебурзьке право, проте поселення існувало тут і раніше. Наступні згадки - у 1628 та 1650 роках. 1880 року тут проживало майже три з половиною тисячі мешканців, 1928 року - близько чотири тисячі (більшість населення становили українці). Нині у Топорові, який входив до Буського району, а від 2020 року належить Золочівському, - понад 1600 селян.

Фундацію спорудження у містечку першого (дерев'яного) костелу та заснування 1628 року парафії приписують його власнику Яну Оссолінському із Тенчина. Черговий дерев'яний храм було консекровано 1820 року під титулом св. Станіслава єп. мч., проте під час великої пожежі 1868 року святиня згоріла. У першій половині 70-х років збудували тимчасовий дерев'яний костелик, але 1884 року згорів і він. Богослужіння для вірних здійснювали у місцевій греко-католицькій церкві.

12510 Торчин,
вул. Соборна, 2-А

Вважається, що назва села походить від тюркомовних племен торків, які в XI-XIII століттях захищали південні рубежі Київської Русі, а саме село постало у першій половині XIV століття. У 80-х роках ХІХст. у Торчині проживало півтисячі мешканців, наприкінці цього століття - вже удвічі більше, а нині - вісім сотень. Село входило до Коростишівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

Місцеві римо-католики раніше не мали своєї святині. У пострадянські часи вони збирались на богослужіння спочатку у приватних будинках, а потім - у тимчасовій каплиці. 1991 року тут було засновано парафію та призначено її першого настоятеля.

45612 Торчин,
вул. Незалежності, 3/2,
+380 (332) 791-803

Торчин вперше згадується 1093 роком як значне містечко на острові Застріжжя з дерев'яними укріпленнями навколо, а з Іпатіївського літопису Торчин відомий 1230 роком як значне містечко-фортеця Галицько-Волинського князівства. 1340 року став став волосним центром Луцького повіту. З 1480р. - власність луцьких єпископів (їх літня резиденція). Завдяки клопотанню одного з них (Юрія Фальчевського) 10 липня 1540 року отримав магдебурзьке право, підтверджене 28 лютого 1546 року та 2 листопада 1660 року. З 1940р. - селище міського типу. Населення - близько 4600 мешканців.

Перший дерев'яний храм та парафія у Торчині постали у середині XVI століття. Черговий дерев'яний парафіяльний костел Пресвятої Трійці і св. Йоана Хрестителя був спалений 1944 року.

48431 Трибухівці,
f.b.: ParafiaTrybuhiwci

Поселення Трибухівці у документах згадується у 1578, 1611, 1672 та 1680 роках. Назва походить від трьох величезних буків, які, за переказами, росли при в’їзді в село, і трансформувалась у Трибухівці. Село у 1961-1991 роках називалось Дружба. Нині його населення - понад 4300 мешканців. Належало до Бучацького району, а від 2020 року - до Чортківського.

Місцеві римо-католики, чисельність яких наприкінці ХІХ століття та до І світової війни лише трохи перевищувала тисячу вірних, належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі. Проте відомо, що ще у XVIII столітті у Трибухівцях був костел (ймовірно, дерев'яний), який 14 серпня 1763 року консекрував архієпископ Вацлав Сераковський під титулом Успіння Пресвятї Діви Марії. У 1776-1785 роках костельні записи зафіксували чимало змішаних шлюбів між українцями та поляками.