ЗЕРЕМЛЯ. Каплиця св. Миколая (2009). Житомирська обл., Звягельський р-н

12732 Зеремля,
вул.Колгоспна, 15

Село Зеремля вважається заснованим 1786 року. Входило до Баранівського району, а від 2020 року є частиною Новоград-Волинського району. Нині проживає у селі менше семи сотень мешканців.

Тривалий час місцеві католики латинського обряду збирались на богослужіння у власних домівках, де також відбувалась катехизація дітей. Потім вдалось придбати будинок, який було перебудовано на каплицю. 5 грудня 2009 року її освятив під титулом св. Миколая тодішній єпископ-помічник Київсько-Житомирський Віталій Скомаровський.

ЗИМНА ВОДА. Костел Матері Божої Фатімської (2015 - 2020). Львівська обл., Львівський р-н

81110 Зимна Вода,
вул. Залізняка, 19

Найстарша письмова згадка про Зимну Воду датується 1365 роком, коли воно ще існувало на «руському» праві. У 1425р. село знову згадується у документах, а 1461 року отримало «німецьке» право. У липні 1607 року останній власник поселення подарував його львівським єзуїтам, котрі володіли ним наступні 167 років. За цей період Зимна Вода була майже повністю полонізована. Із входженням Галичини до Австрійської імперії у селі поселились також німецькі колоністи. У 1946–1989 роках Зимна Вода носила назву Водяне. Населення - понад 11 тисяч мешканців.

Парафія у Зимній Воді існувала з 1453 року, проте колишній костел св. Катерини першої чверті XVII століття у 1989 році віддали греко-католикам. Тому місцеві римо-католики в 2000-х роках відремонтували звичайний приватний будинок та облаштували у ньому каплицю.

ЗІБОЛКИ. Колишня каплиця без титулу (1901). Львівська обл., Львівський р-н

80360 Зіболки

Село Зіболки вперше згадується у документах 1398 року та у 1402 році, є згадки також у 1543 і 1578 роках. 28 вересня 1658 року Теофіла з Даніловичів Собеська (мати майбутнього короля Яна ІІІ) подарувала село жовківським домініканцям (костел Успіння Пресвятої Діви Марії), у власності яких воно перебувало до кінця 30-х років ХХ століття. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало 1304 мешканців, з яких 1173 були греко- і 92 римо-католиками, нині - близько 1200 осіб. У 1949-1991 роках село називалось Підлісним. Було в складі Жовківського району та 2020 року перейшло до Львівського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Миколая у Куликові. За їх чисельності понад півтори сотні вірних у Зіболках 1901 року коштом місцевих власників (жовківських домініканців) було збудовано філіальну муровану каплицю, яку освятили 1902 року.

ЗОЛОТКОВИЧІ. Костел Божого Милосердя (193?). Львівська обл., Яворівський р-н

81355 Золотковичі

Село Золотковичі у джерелах вперше датується 1408 роком. Проживає тут нині понад півтисячі мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Боєвичах, яку 1542 року перенесли до Гусакова.

До ІІ світової війни, коли кількість католиків латинського обряду сягнула шести сотень, у Золотковичах розпочали будівництво мурованої філіальної каплиці, яке завершити так і не встигли. У 1989 році недобудовану каплицю впорядкували та освятили як костел Божого Милосердя.

ЗОЛОТНИКИ. Колишній костел св. Станіслава єп. мч. (1836 - 1858). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48115 Золотники

Перша писемна згадка про Золотники датується 1410 роком, наступна - 28 листопада 1435 року. У 1485р. поселення отримало магдебурзьке право та згадується як місто у 1459, 1469 і 1485 роках. 1890 року тут проживало 2081 мешканців, у тому числі 1240 греко- і 616 римо-католиків, нині - понад 1700 осіб. Від січня 1940р. до 30 грудня 1962р. Золотники були райцентром, потім увійшли до Теребовельського району, а 2020 року - до Тернопільського. У 1984р. втратили статус міста, ставши селищем міського типу, а з 1991 року є селом.

Парафія у Золотниках заснована у серпні 1459 року коштом їх власника Михайла Золотницького (Вільчека). Тоді чи трохи раніше постав перший костел (вочевидь, дерев'яний), який мав титул Матері Божої, св. Станіслава, св. Войтеха, св. Йоана Хрестителя і св. Миколая. Був знищений татарами у першій половині XVII століття та відновлений, проте 1648 року його знову потрібно було відбудовувати.

ЗУБРЕЦЬ. Колишня каплиця без титулу (1897 - 1898). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48441 Зубрець

Перша документальна згадка про Зубрець датуєтья 1775 роком. У 1880 році тут проживало понад півтори тисячі українців та менше сотні поляків, нині - теж понад півтори тисячі селян. Село входило до Бучацького району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші. У 1896 році, коли їх чисельність перевищила сотню, власник села Альфред Мисловський розпочав у Зубреці будівництво філіальної дерев'яної каплиці розміром 9 на 7 метрів із вежичкою та захристією, проте вже наступного року її було розібрано. Оскільки на її місці фундатор почав спорудження мурованої каплиці розміром 5 на 3 метра з криптою для трагічно померлого сина. 23 червня 1898 року цей храм було освячено.

ЗУЛЬЦ (Шульцева, Малашівське, Веселе). Колишній костел Різдва Пресвятої Діви Марії (1863). Миколаївська обл., Миколаївський р-н

Зульц

Перші німецькі колоністи оселились тут 1809 року. Навесні 1810 року до них приєднались інші, тоді ж і розпочалось спорудження поселення. У радянські часи це поселення разом з іншими німецькими колоніями увійшло в зону Широколанівського військового полігону Одеського військового округу. Від споруд у цьому та інших селах залишились лише залишки фундаментів.

У 1819 році в Зульці почали відправляти богослужіння в сільській хаті, яку облаштували як дім молитви. Цього ж року завдяки зусиллям о. Франца Шерера було споруджено перший храм. У 1855 році цей костел став непридатним, тому богослужіння перенесли до школи. 1863 роком датується будівництво нової святині (напроти колишньої, у дворі Йосифа Браксмайєра). 20 жовтня 1896 року її консекрував єпископ Антон Церр. Цього ж року Зульц став самостійною парафією (доти був філією парафії св. Архангела Рафаїла у Ландау (Широколанівці)). У 1895-1899 роках настоятелем парафії працював майбутній єпископ Йосиф Кесслер. До парафії, яку перед жовтневим переворотом обслуговував о. Михайло Гаценбеллер, належало ще кілька сіл загальною чисельністю понад дві тисячі вірян.