48240 Хоростків

Хоростків вперше письмово згадується 1340 роком. 1578 року йому надали обмежене магдебурзьке право, а 1 квітня 1934 року - статус міста. Населення - понад 6800 мешканців.

У I половині XVII століття у Хоросткові було засновано первинну парафію св. Миколая, правда пізніше її ліквідували, а Хоростків віднесли до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. Втім, у 1851 році тут створили парафіяльну експозитуру, яка 1855 року стала капеланією. У 1875 році капеланію було піднесено до рангу парафії.

У 1855 році було споруджено цвинтарну муровану каплицю-усипальницю Семенських-Левицьких. Оскільки старий костел св. Йосифа 1964 року було висаджено у повітря, то з 1993 року римо-католики Хоросткова стали послуговуватись грунтовно відновленою цвинтарною каплицею.

48240 Хоростків

Хоростків вперше письмово згадується 1340 роком. 1578 року йому надали обмежене магдебурзьке право, а 1 квітня 1934 року - статус міста. Населення - понад 6800 мешканців.

У I половині XVII століття у Хоросткові було засновано первинну парафію св. Миколая, правда пізніше її ліквідували, а Хоростків віднесли до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. Втім, у 1851 році тут створили парафіяльну експозитуру, яка 1855 року стала капеланією. У 1875 році капеланію було піднесено до рангу парафії.

У 1856 році у Хоросткові було споруджено мурований костел коштом К. Левицького, а 1859 року новозбудований храм освятили під титулом св. Йосифа. У 1872 костел було консекровано. 1903 року кількість парафіян у Хоросткові та сусідніх селах зросла до шести з половиною тисяч вірних. У 1928-1929 році святиню частково відновили. У 194?р. храм було закрито (став зерносховищем), а 1964 року костел висаджено в повітря, і на його місці збудували будинок культури.

12100 Хорошів,
майдан Соборний, 18,
+380 (4145) 223-65

Село вперше згадується у 1545 році як Олександрополь, назване так на честь його власника - боярина Олександра Пронського. З XVII століття поселення відоме під назвою Хорошів, Хорошки чи Горошки. 1912 року до сторіччя Вітчизняної війни 1812 року Горошки перейменували у Кутузове (належали цьому відомому полководцю з 1796 року), у 1921 році - у Володарськ (на честь більшовика В. Володарського), в 1927 році - на Володарськ-Волинський, а 2016 року повернули назву Хорошів. Нині - селище міського типу та районний центр з населенням понад 7600 мешканців.

Сучасний костел у Хорошеві споруджено, ймовірно, наприкінці XX - на початку XXI століть. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

78050 Хотимир

Поселення відоме у джерелах від 1399 року. Є згадки у 1431 та 1437 роках. З першої чверті XVI століття вважалось якщо не містом, то, принаймні, містечком. Після Ісв. війни Хотимир втратив цей статус, а 1934 року став центром гміни. У 1939р. тут проживало 3060 мешканців, з них 2850 українців (2150 греко-католиків та 700 римо-католиків), 50 поляків і 160 євреїв. До села також належала колонія Ігрища, в яку у міжвоєнний період поселили 160 польських переселенців. Нині у Хотимирі проживає менше дев'яти сотень селян.

Парафія у Хотимирі вважається заснованою 1602 року завдяки місцевому власнику Войцеху Хотимирському, проте, швидше за все, це було її відновлення, а постала вона значно раніше. Перші костели були дерев'яними, а один із них наприкінці XVI століття завалився від старості. 1598 року його замінив мурований коштом вже згаданого Войцеха Хотимирського храм.

90400 Хуст

Будівництво Хустського замку розпочалось 1090 року, а завершилось у 1191 році. Так виникло місто Хуст, яке у XIX столітті було центром повіту Марамороського комітату. 21.01.1919р. у Хусті Всенародний Конгрес угорських русинів утворив Центральну Народну Раду і ухвалив приєднати Закарпаття до України. 10.11.1938р. Хуст став столицею автономної Карпато-української держави, куди евакуювався уряд А. Волошина з Ужгороду. Тут також 15.03.1939р. зібрався Сойм Карпатської України. Нині є районним центром та (з 1998 року) містом обласного підпорядкування з населенням понад 28 тисяч мешканців.

Каплицю Успіння Пресвятої Марії на цвинтарі, заснованому у Хусті приблизно в 1860-1865 роках, збудували 1877 року, а в 1945 році її відібрали і повернули вірним тільки через 49 років.

77364 Цвітова

Перша письмова згадка про Цвітову датується 1578 роком. У 1880 році тут проживало 550 мешканців, у тому числі 428 греко- і 118 римо-католиків, 1939 року - 870, а нині - чотири з половиною сотні осіб.

Католики латинського обряду Цвітової належали до парафії Пресвятої Трійці у Войнилові. У середині ХІХ століття їх чисельність становила шість десятків вірних, наприкінці цього століття - вісім десятків, а 1936 року - сотню осіб, проте власної святині вони не мали. У 1937 році черговий власник села Роман Смоленський подарував войнилівській парафії земельну ділянку у Цвітовій та зобов'язався своїм коштом вибудувати на ній філіальну муровану каплицю.

Проект храму у вересні цього ж року був виготовлений відомим львівським архітектором Лаврентієм Дайчаком і тоді ж затверджений владою станіславівського (івано-франківського) воєводства. Ймовірно, що і спорудження святині розпочалось також цього, 1937 року.

13000 Цеберка

У 1868 році на землях хуторів Г. Тимбуровського та К. Домалевського польські колоністи заснували село Сяберка. На початку ХХ століття у ньому проживало 570 мешканців, переважна більшість яких була поляками, 1927 року - 1045 осіб (768 поляків). 7 червня 1946 року село перейменували на Цеберку. Нині у ньму проживає лише півсотні селян. Входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

З відродженням релігійного життя в Україні богослужіння в Цеберці спочатку здійснювали у приватних домівках місцевих римо-католиків. Спільноту вірян було засновано 23 березня 1992 року, а вже 27 серпня цього ж року єпископ Ян Пурвінський освятив під титулом св. Моніки пристосовану каплицю, облаштовану у будівлі колишніх сільських клубу та магазину.