ГУКАЛІВЦІ. Костел св. Яна Кентійського (1926). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47223 Гукалівці

Перша документальна згадка про Гукалівці датується 1345 роком, згадується також у 1483 році. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало 399 греко- і 235 римо-католиків, 1910 року - 885 мешканців, 1921 року - 772, 1935 року - 1039, нині - лише трохи більше двох сотень осіб. Село входило до Зборівського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду Гукалівців належали до капеланії в Олієві, яка 1888 року стала самостійною парафією св. Архангела Михаїла. Коли їх чисельність перевищила три сотні, 1926 року вони збудували у селі навпроти цвинтара при дорозі на Лопушани філіальний мурований костел св. Яна Кентійського своїм коштом та, ймовірно, завдяки пожертві останніх власників Гукалівців Кобаровських, які поділили частину своїх земель, щоб оселити тут польських колоністів.

ГУЛЯНКА. Костел Матері Божої Неустанної Допомоги (2014 - 2018). Житомирська обл., Коростенський р-н

11563 Гулянка,
вул. Гришка, 36

Село Гулянка вважається заснованим 1873 року, проте вже на карті «Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов» позначалось як «Буд. Гулянка», а 1906 року тут проживало 545 мешканців, нині ж - майже 1100 осіб. Село входить, як і раніше, до Коростенського району.

Католики латинського обряду села Гулянка у дореволюційні часи не мали своєї святині, і лише після падіння радянської влади створили свою спільноту та облаштували каплицю у звичайному сільському будинку. Цю пристосовану каплицю 13 липня 2008 року освятив єпископ Київсько-Житомирський Ян Пурвінський. Тоді ж і було започатковано парафію та призначено першого настоятеля.

ГУТА. Костел Імені Пресвятої Діви Марії (1935). Закарпатська обл., Ужгородський р-н

89411 Гута,
вул. Центральна, 25

Гута не згадується в урбаріальному описі від 1631 року, проте вже є в описі 1691 року. Очевидно, виникла приблизно в середині XVII століття, а заснували її переселенці, майстри з виготовлення скла, яких у той час називали гутниками. У 1715-1720 роках село спорожніло, а в другій половині XVIIIст. було заселено новими руськими (українськими) переселенцями. Окрім українців, тут проживають також словаки, а кількість мешканців менша трьох сотень.

У 1935 році у Гуті було освячено новозбудований сучасний мурований костел. Храм у 1958 році закрила радянська влада.

ГУТА (Гута Полонична). Колишня каплиця без титулу (193?). Львівська обл., Золочівський р-н

80520 Гута

Вважається, що поселення вже існувало, принаймні, 1600 року. 18 липня 1946 назва Гута Полонична була змінена на Гута. Нині тут проживає близько 240 мешканців. Село входило до Буського району, а від 2020 року - до Золочівського.

Католики латинського обряду Гути спочатку належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Буську, а від 1864 року їх село у схематизмах Львівської архідієцезії вже подається у складі парафії св. Станіслава єп. мч. у Топорові (причому, під назвою Гута Полонична). Їх чисельність від середини ХІХ століття до середини 30-х років ХХ століття зросла від менше двох сотень вірних до понад чотирьох сотень.

ГУТА-ЯЦЬКОВЕЦЬКА. Костел Пресвятої Трійці (1994 - 1996). Хмельницька обл., Кам‘янець-Подільський р-н

32456 Гута Яцьковецька

В історичних джерелах поселення згадується як «присілок на шляху від Яцьковець до Кривчика» і називається Слобідка Яцьковецька або Гута Чорна. Вперше датується 1530 роком. Село невелике, тут проживає менше чотирьох сотень мешканців.

Місцеві вірні раніше своєї святині немали та відвідували костели у Кам'янці-Подільському та Голозубинцях. Будівництво власного мурованого храму було здійснене у 1994-1996 роках під керівництвом оо. Юзефа Чопа та Марека Бзінковського. Костел консекрував 1999 року єпископ Ян Ольшанський MIC.

Чисельність вірних (разом із селами Яцьківці, Трибухівка, Липини і Дубинка) складає чотири десятки римо-католиків.

ГУТИСЬКА. Колишній костел без титулу (1912). Львівська обл., Львівський р-н

Гутиська

Село Гутиська існувало, принаймні, від початку ХІХ століття, бо вже у ІІ половині цього століття тут проживало від трьох-чотирьох до п'яти з половиною сотень римо-католиків (переважно поляків), чисельність яких у 30-х роках зросла до семи сотень. У квітні 1944 року загін УПА в якості відплатної акції (термін, яким цинічно зловживали українська і польська сторони братовбивчого конфлікту) спалив це село та знищив частину мешканців, решта яких перебралась до інших населених пунктів. Відтоді село не існує.

Римо-католики Гутиськів належали до парафії св. Валентина у Раковці. У 1912 році, коли їх кількість сягнула шести сотень вірних, тут збудували філіальний мурований костел. І хоча у середені 30-х років село мало вже близько семи з половиною сотень католиків латинського обряду, проте богослужіння у костелі відбувалось лише двічі на місяць, а сам храм не був освячений та не отримав титулу (ймовірно, що виникли проблеми із його оснащенням).

ДАВИДІВКА - Зруб. Костел Імені Пресвятої Діви Марії (192?). Чернівецька обл., Чернівецький р-н

59021 Давидівка

Давидівка (раніше - Давидени), яка отримала свою назву від імені першого поселенця, відома з XVIII століття. Нині у ній проживає понад 3300 мешканців.

У 20-х роках ХХ століття тут спорудили аж два костели, оскільки територія поселення дуже велика. А належали місцеві римо-католики спочатку до парафії Семи Скорбот Матері Божої у Старій Красношорі, а з 1904 року - до новоствореної парафіяльної експозитури (пізніше - парафії) св. Мартина у Банилові. Перед Ісв. війною їх чисельність сягала 2300 вірян.