80756 Шпиколоси

Шпиколоси вперше документально згадуються у 1415 році, є згадки також у наступних століттях. Нині село нараховує понад сім сотень мешканців.

Католики латинського обряду спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Поморянах. В середині ХІХ століття їх чисельність лише трохи перевищувала дві сотні, проте наприкінці цього століття майже досягла трьох сотень вірян. Підготовку до спорудження власного храму вони розпочали на початку наступного століття (ймовірно, з ініціативи тодішнього поморянського настоятеля о. Франциска Ацта).

81221 Шпильчина

Село Шпильчина вважається заснованим 1850 року. Принаймні, воно вже було на карті 1855 року, але ще не увійшло до 'Słownika geograficznego Królestwa Polskiego'. Проживає тут нині близько півтисячі мешканців. Входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Нечисленні католики латинського обряду належали до парафії св. Миколая у Бібрці. Проте у всіх детальних схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи із 1881 року, Шпильчина не подається як окреме село у складі цієї парафії, а лише разом із Бібркою (хоча розташовані ближче до Бібрки села присутні окремо). Тому навіть неможливо встановити існуючу там довоєнну кількість римо-католиків.

48031 Шумляни

Раніше село називалось Великі Шумляни. І під цією назвою вперше у документах згадується у першій половині XV століття. 1880 року тут проживало 1210 осіб, у тому числі 990 українців і 313 поляків, причому 1027 були греко- і 228 римо-католиками. 1964 року розташоване трохи північніше село Малі Шумляни перейменували на Підлісне. Ймовірно, що тоді ж Великі Шумляни стали просто Шумлянами. Нині воно має майже 1200 мешканців. Входило до Підгаєцького району, а тепер - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Великих Шумлян спочатку належали до парафії св. Марії Магдалини в Кукільниках (Івано-Франківщина), але 1908 року увійшли до новоствореної парафіяльної експозитури у Бокові, яка пізніше стала самостійною парафією св. Анни. На той час їх чисельність становила дві з половиною сотні вірних.

4710? Шумськ

Вперше Шумськ (з 1939 року - Шумське) згадується 1149 роком, потім - у 1233 та 1259 роках. У 1939 роуі втратив статус міста, проте 1940 року став районним центром, а 1960 року - селищем міського типу. У 1999 році відновлено статус міста та назву Шумськ. Населення - майже п'ять з половиною тисяч мешканців.

Римсько-католицьку парафію у Шумську заснували у І половині XVII століття. Відомо, що черговий храм збудували 1715 року. А попередній парафіяльний костел було споруджено у 1852 році у мавритансько-готичному стилі коштом, зокрема, Людвики Менжинської на місці старої святині. Його освятив 1861 року Луцький єпископ Каспер Боровський. Після 1945 року храм закрили, перетворивши його спочатку на склад будматеріалів, а потім - на свинарник. Деякий час він стояв замкненим і перетворювався на руїну. 19 квітня 1985 року його висадили у повітря (залишився тільки фундамент).

48630 Шутроминці

Шутроминці - давнє село, відоме, принаймні, із XV століття. Нині у ньому проживає понад шість сотень мешканців. Раніше належало до Заліщицького району, а тепер - до Чортківського.

Католики латинського обряду у другій половині ХІХ століття належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Червонограді, проте вже на початку ХХ століття увійшли до парафіяльної експозитури, а пізніше душпастирського осередку Воздвиження Святого Хреста в Устечку. Їх чисельність протягом цього періоду була незначною - не більше півсотні вірян, але це не завадило їм 1932 року збудувати у селі мурований філіальний костел із червоної цегли. Ймовірно, що цю святиню так і не було освячено, і вона не отримала титулу.

67462 Щербанка

Поселення засноване 1808 року німецькими переселенцями-католиками і назване Ельзасом. Станом на 1859 рік тут проживало вже понад півтисячі мешканців, а перед Ісв. війною їх було майже дві тисячі. Нині - понад 1300.

Перша святиня тут згадується, принаймні, серединою XIX століття. Будівництво наступного мурованого костелу (коштом парафіян) було розпочате 13 травня 1891 року закладенням першого каменя, яке здійснив диякон Рудольф Рейхарт, а 25 жовтня 1892 року новоспоруджений храм консекрував єпископ Тираспольський Антон Церр. Перед І світовою війною римо-католиків поселення Ельзас, яке вже тоді називали також Щербанкою, обслуговували настоятелі о. Йосиф Нольд (до 1914 року) та о. Фердинанд Гірш (від 1915 року). Загальна чисельність парафіян складала близько двадцяти трьох сотень (ймовірно, що сюди зараховували вірян також із сусідніх хуторів).

48605 Щитівці́

Щитівці відомі у документах із 1547 року, згадуються також у 1566, 1569, 1678 і 1583 роках. 1880 року у селі проживало 1100 мешканців (969 українців, 121 поляків і 10 німців), 1921 року - 982, 1931 року - 1056, нині воно має менше півтисячі осіб. Щитівці входили до Заліщицького району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. В середині ХІХ століття їх було не більше восьми десятків, а в 1891 році, коли в схематизмі Львівської архідієцезії вперше вказується щитівецький костел, що продовжував будуватись, - понад 110 вірян.

80236 Щуровичі

Поселення існувало, принаймні, від XV століття, а 1529 року Щуровичі отримали міські права, які втратили у другій половині XVIII століття. 1880 року тут проживало 1726 мешканців, у тому числі 710 німців, 606 українців і 358 поляків, 1921 року - 1202, 1939 року - близько 1600, нині ж - менше півтисячі осіб. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року є в Червоноградському.

Вважається, що парафія у Щуровичах існувала вже 1604 року, а первісний дерев'яний костел мав постати ще у XVI столітті під титулом Святого Духа, проте потім він повністю згорів через нападників. Наступний і вже мурований храм збудували 1624 року коштом Бернарда Вележанського і Павла Гавловського. Але і його знищили татари.

65481 Южне,
вул. Новобілярська, 28/15,
+380 (4842) 226-67

У 1975 році вирішили будувати неподалік від села Сичавка на березі моря населений пункт для проживання працівників порту «Южний» та Одеського припортового заводу. 11 травня 1978р. новопобудованому поселенню надали назву Южне та статус селища міського типу, а 3 лютого 1993р. його було віднесено до міст обласного підпорядкування. Населення - понад 32 тисячі мешканців.

З 1992 року римо-католики Южного збиралися на молитву спочатку у квартирах парафіян, а потім у підвалі житлового будинку (у греко-католиків). Першим священником, який відправив Святу Месу у Южному, був о. Тадеуш Хоппе SDB, проте душпастирі приїжджали сюди лише на великі церковні свята. І аж у липні 2006 року віряни Южного дочекалися призначення постійного адміністратора (проте він ще не проживав тут постійно), а з жовтня цього ж року стали послуговуватись маленькою тимчасовою каплицею греко-католиків. Статут парафії було затверджено 4 листопада, 13 грудня 2006р. отримано свідоцтво про державну реєстрацію.

23542 Юхимівка,
вул. Молодіжна, 1

У XVIIIст. Йоахим Потоцький оселив на своїй землі півсотні родин московітів-старообрядців. Село називали Йоахимівкою, доки у царській Росії не перейменували на Єфімовку. Пізніше воно поповнилось українцями та поляками. 1893 року тут проживало 1260 селян, 1905 року - 1157, 1925 року - 1883, у тому числі 1708 українців, 157 московітів та 18 поляків, нині - близько тисячі осіб. До 2020 року село входило до Шаргородського району.

Раніше місцеві римо-католики належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Мурафі. Не маючи своєї святині, відвідували парафіяльний костел на відстані десятка кілометрів. І лише у 90-х роках ХХст. приступили до спорудження свого храму.