8960? Мукачево,
вул. Гагаріна, 5

Мукачево вже існувало у IX столітті як місто білих хорватів. У літописі Аноніма «Діяння угорців» зазначено про перехід у 896 році угорського вождя Алмоша (Арпада) через Карпати й захоплення Мукачева, де він 40 днів святкував перемогу. Далі місто згадується у 1263, 1339, 1352 роках. 1376 року королева Угорщини й Польщі Єлизавета надала місту статус привілейованого та дозвіл мати свою печатку із зображенням св. Мартина. У 1445 році Мукачево отримало магдебурзьке право. Нині є районним центром з населенням понад 85 тисяч мешканців.

Завершення спорудження нового мурованого римсько-католицького храму у мукачівському мікрорайоні Борок-Телеп відбулось у 2014 році. Серед місцевих вірних є не тільки етнічні українці та угорці, але й навіть роми з циганського табору. 25 березня 2014 року костел освятив єпископ Антал Майнек OFM, а 4 жовтня цього ж року владика Антал храм консекрував.

82055 Муроване

У 1374 році поселення Ляшки було надано у власність родині Гербуртів, а магдебурзьке право йому забезпечили у 60-х роках XVI століття інші власники - родина Тарло. Причому, до 30-х років ХІХ століття місто і село під назвою Ляшки Муровані існували нарізно. У 1946 році поселення назвали просто Мурованим. Нині у селі проживає менше семи сотень мешканців.

Початково місцеві римо- католики належали до парафії св. Лаврентія у Хирові, проте 4 лютого 1688 року з ініціативи чергових власників поселення Мнішків тут постала самостійна парафія з дерев'яним костелом св. Юрія мч., збудованим їхнім же коштом 1614 року.

У 1796 року австрійська влада через те, що парафіян було дуже мало, передала споруджений 1753 року мурований костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії і св. Юрія мч. місцевим греко- католикам, котрі тоді втратили свою церкву внаслідок пожежі. Католицькі віряни латинського обряду Ляшек Мурованих увійшли до складу парафії св. Архангела Михаїла у Старій Солі.

23400 Муровані Курилівці,
вул. Жовтнева, 72 ,
+380 (4356) 241-58, 219-48

Датою заснування містечка прийнято вважати 1492-1493 роки, коли перший поселенець козак Чурило спорудив на лівому березі річки Жван перше житло. Відтоді це поселення називалось Чурилівцями, проте пізніше його назва переросла в Курилівці. У 1775р. селище отримало право на два ярмарка, а 1861 року стало центром Мурованокурилецької волості Ушицького повіту. Нині є селищем міського типу і районним центром з населенням понад 5800 мешканців.

Завдяки зусиллям о. Юрія Нагорного місцеву парафію було зареєстровано 23 травня 1994 року, а будівництво костелу розпочалося у жовтні цього ж року. Спочатку був побудований нижній храм, який освятив єпископ Ян Ольшанський. Потім зусиллями о. Станіслава Піщека завершили спорудження всього костелу.

48575 Мухавка,
вул. Грушевського

Перша письмова згадка про село датується 1448 роком. У 1836 році в Мухавці проживало 641 мешканців, 1850 року - 690, 1875 року - 709, 1900 року - 1170, 1914 року - 1381, 1939 року - 1380, при чому завжди переважну більшість становили українці. Нині село нараховує понад шість сотень осіб.

Католики латинського обряду Мухавки належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Ягільниці. В середині ХІХ століття їх будо близько півтори сотні, наприкінці цього століття - понад три сотні, а в першій половині 20-х років наступного століття - понад 320 вірних, а свою святиню вони збудували лише у другій половині 20-х років.

32409 Мушкутинці,
провул. Ювілейний, 2,
f.b.: 1576032019463738

Село Мушкутинці, яке поділяє на дві частини річка Студениця, документально відоме, принаймні, з першої половини XIX століття. На початку 80-х років цього століття воно (разом із сусідніми Антонівкою та Вінцентівкою, що нині є чатиною Держанівки), нараховувало дев'ять сотень мешканців, 1893 року у Мушкутинцях проживало 651 селян, нині село має понад дев'ять сотень осіб. До 2020 року входило до Дунаєвицького району.

Місцеві католики латинського обряду раніше належали до парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях та, не маючи своєї святині, відвідували парафіяльний костел, розташований на відстані понад п'яти кілометрів.

81780 Нагірне

Поселення Аннаберг заснували 1835 рку німецькі переселенці з Богемії. 1900 року тут проживало 189 мешканців, з них 184 були німцями, а 1921 року - 237 (211 німців). У 1940 році радянська влада за угодою з нацистською Німеччиною переселила жителів німецького етнічного походження до Вартеґау в окупованій Польщі, а Аннаберг 1950 року перейменували на Нагірне. Нині село нараховує трохи більше сотні осіб. Належало до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, від 1743 року - до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці, 1787 року знову увійшли до стрийської парафії, а 1843 року - до новоствореного у селі Климець душпастирського осередку (капеланії). У 1863 році цю капеланію, яка пізніше стала самостійною парафією, перенесли із Климця до Феліцієнталя (нині - Долинівка), де збудували дерев'яний костел св. Яна Непомуцького.

82054 Надиби

Село Надиби голослівно вважається заснованим 1125 року, а перша документальна згадка про нього датується 1446 роком, коли єпископ Перемишльський Петро надав тут канонікам перемишльської капітули десятину. Переважна більшість мешканців-поляків було переселено у Польщу у 1945-1947 та 1957 роках, а з українських етнічних земель Польщі сюди було депортовано 106 українських родин. Нині у селі проживає майже 1200 селян.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Катерини у Воютичах. У селі була приватна каплиця власника Надиб Тхорницького, розташована на відстані приблизно 50 метрів від його палацу (до неї, нібито, вів підземний хід з палацу). Окрім того, каплиця була також в охоронці (дошкільному закладі), який від 1895 року вели черниці згромадження Сестер Слугинь Непорочно Зачатої Пресвятої Діви Марії (зі Старої Всі).

Німецьку колонію Францфельд заснували 1805 року вихідці з Вюртемберга, Ельзасу, Баварії та Угорщини. У 1896-1917 роках село називалось Михайлівкою (на честь великого князя Михайла, сина імператора Олександра Третього). Від 1 лютого 1945 року є Надлиманським. Проживає у селі близько 1806 осіб.

Вже 1812 року місцеві римо-католики, котрі належали до парафії св. Йосифа у Йосифсталі, спорудили свій перший храм, а 1851 року збудували новий мурований костел (в неокласичному стилі). У 1853 році тут постала самостійна парафія. У 1858 році було також споруджено каплицю Пресвятої Діви Марії (ймовірно, на кладовищі). 1 жовтня 1861 року парафіяльний храм консекрував єпископ- помічник Тираспольський Вікентій Ліпський. Перед Ісв. війною парафія нараховувала понад шість сотень вірян, а обслуговував їх адміністратор о. Микола Гельман.

78016 Надорожна,
f.b.: 3813448762091205

Село Надорожна вперше у документах згадується 1492 року таким чином, що це нібито дає підстави вважати його датою заснування 1420 рік. На початку 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько восьми сотень мешканців (630 греко- і 170 римо-католиків), нині воно має понад тисячу осіб. Після ІІ світової війни місцевих поляків вивезли до Польщі, а звідти оселили лемків. Село входило до Тлумацького району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Католики латинського обряду Надорожної належали до парафії св. Анни у Тлумачі. В середині ХІХ століття їх чисельність становила лише сотню, наприкінці - дві сотні, а перед І світовою війною та в середині 30-х років ХХ століття - майже три сотні вірян.

47544 Надрічне

Перша писемна згадка про Дрищів, як тоді називалось поселення, датується 8 листопадом 1420 роком, коли йому надали магдебурзьке право (на Тернопільщині був ще один Дрищів, який нині є Підлісним). Було переважно українським селом, в якому 1900 року проживало 664 греко-католиків та 124 римо-католиків, а 1939 року - 850 та 105 відповідно. 6 березня 1946 року перейменоване на Надрічне. Нині його населення - понад сім сотень селян. Входило до Бережанського району, а від 19 липня 2020 року є частиною Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у містечку Біще. 1914 року завдяки настоятелю парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Бережанах о. Леонарду Остоя-Солецькому при чисельності вірян у Дрищеві понад 180 осіб було споруджено неоготичну муровану філіальну калицю. Збудували також поруч із храмом муровану дзвіницю.