81100 Пустомити,
вул. Грушевського

Пустомити вперше письмово згадуються 1417 року як село Мито (Митко), а в 1448-1454 роках фігурували у документах як теж Мито або вже як Пустомити. 1880 року село мало 973 мешканців (римо-католиків і греко-католиків приблизно по 470 осіб). Задяки наявності мінеральнмх вод були курортом у 1880-1914 роках. 1939 року - вже 1780 мешканців (540 українців - греко-католиків, 300 українців - римо-католиків, 910 поляків). У 1958 році стали райцентром, а 1988 року - містом. Нині тут проживає майже 9500 мешканців. Від 2020 року місто входить до Львівського району.

Римо-католики Пустомит належали до парафії Всіх Святих у Годовиці. Коли їх чисельність сягнула 450 вірних, коштом архієпископа Кароля Гриневецького, котрий після вигнання з Росії за непокору царській владі оселився на теренах Львівської архідієцезії, у 1903-1905 роках було споруджено, в основному, філіальну муровану каплицю. Попри те, що храм ще не викінчили, архієпископ Йосиф Більчевський дозволив звершувати у ньому богослужіння. 1909 року до каплиці добудували пресбітерій.

80200 Радехів

Перша письмова згадка про Радехів (Радихів) датована 1472 роком, наступна - 1493 роком. 1752 року отримав магдебурзське право. 1880 року місто нараховувало понад 3500 мешканців, причому кількістю українці у десять разів переважали поляків. У 1911-1939 роках був центром повіту, а пізніше - центром району. Від 2020 року входить до Червоноградського району. Нині тут проживає понад 9700 осіб.

Римо-католики Радехова спочатку належали до парафії у Станині та своєї святині не мали. Проте завдяки місцевому власнику Йосифу Мієру у 1775-1776 роках до міста було перенесено парафію зі Станина та розпочали будівництво мурованого костелу св. Анни (можливо, що такий титул мала парафія у Станині). Завершили спорудження храму 1828 року його консекрацією під титулом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

80200 Радехів

Перша письмова згадка про Радехів (Радихів) датована 1472 роком, наступна - 1493 роком. 1752 року отримав магдебурзське право. 1880 року місто нараховувало понад 3500 мешканців, причому кількістю українці у десять разів переважали поляків. У 1911-1939 роках був центром повіту, а пізніше - центром району. Від 2020 року входить до Червоноградського району. Нині тут проживає понад 9700 осіб.

У 1775-1776 роках до Радехова перенесли парафію із Станина та розпочали будівництво мурованого костелу св. Анни, яке завершили 1828 року консекрацією храму під титулом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. 1885 року на закладеному при заснуванні парафії кладовищі чергові власники міста Бадені збудували та освятили родинну муровану каплицю-усипальницю.

35311 Радивилів,
вул. Почаївська, 22

Радивилів вперше у документах згадується 24 травня 1564 року, причому - як містечко. У 1866р. став волосним центром, а 1870 року йому присвоєно статус міста. Із 1939 року був районним центром. У 1940р. місто перейменували на Червоноармійськ, а 3 березня 1993р. повернули стару назву. Тепер належить до Дубенського району. Чисельність населення - понад 10 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1672 року тут вже був костел. Новий дерев'яний храм постав 1760 року, проте 1840 року згорів. Черговий дерев'яний костел Пресвятої Діви Марії Скорботної збудували 1841 року. У 1933-1934 роках на місці цієї дерев'яної святині коштом Йосифа Нагродського, Козакевича та інших вірян із міста і навколишніх сіл було споруджено мурований храм. Відомо, що протягом цього часу щодня на будові працювало понад тридцять майстрів та більше сотні підручних.

35311 Радивилів

Радивилів вперше у документах згадується 24 травня 1564 року, причому - як містечко. У 1866р. став волосним центром, а 1870 року йому присвоєно статус міста. Із 1939 року був районним центром. У 1940р. місто перейменували на Червоноармійськ, а 3 березня 1993р. повернули стару назву. Тепер належить до Дубенського району. Чисельність населення - понад 10 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1672 року тут вже був костел. Станом на 1726 рік цей чи інший храм, що його замінив, вже не існував. Новий дерев'яний костел постав 1760 року завдяки зусиллям настоятеля о. Павла Моклака, проте 1840 року згорів. Черговий дерев'яний храм збудували 1841 року під керівництвом настоятеля о. Станіслава Сагатовського.

78200 Радів

Село Радів, яке до 40-х років називалось хутір Радів-Колонія, було засноване, ймовірно, переселенцями із Польщі. 1906 року тут проживало 178 мешканців, а нині - понад три сотні. Входило до Млинівського району, а зараз - до Дубнівського.

Можливо, ще у ХІХ столітті у Радові постала дерев'яна каплиця. 1925 року у селі було засновано самостійну парафію, а вже наступного року стару каплицю замінив новий дерев'яний костел св. Ігнатія Лойоли, збудований коштом парафіян. У 30-х та першій половині 40-х років настоятелем радівської парафії був о. Михайло Гродзіцький, який обслуговував понад 1100 вірян у двох з половиною десятках сусідніх сіл.

12200 Радомишль

Вперше Радомишль згадується у літописі 1150 року як Мичеськ, пізніше - Микгород, 1390 року - Мицько. Назва Радомисль з'явилась приблизно у першій половині XVI століття, вперше згадується 1569 року. Із 1946 року місто називається Радомишль. З 1795 року було повітовим центром, 1927 року отримало статус міста, а із 1937 року є райцентром. Проживає тут майже 15 тисяч мешканців.

Є суперечлива інформація щодо костелу у Радомишлі у давні часи. Нібито саме його будівля спочатку стала резиденцією греко-католицьких митрополитів, а в радянські часи її зробили Будинком культури, котрий функціонує досі. Проте достовірно відомо лише про муровану каплицю, збудовану 1804 року коштом вірян, яка належала до парафії Успіння Богородиці у Вишевичах. Може саме тоді вищезгадану будівлю знову перебудували із резиденції на храм?