32164 Проскурівка,
вул. Шевченка, 41а

Вперше у документах поселення згадується у 1493 році під назвою Плоскирівка (Плоскирівці), його частини мали назви Маковетчина, Білявщина, Скуревщина та Гайдамаки. Нині тут проживає майже тисяча мешканців.

Раніше місцеві римо-католики не мали своєї святині (правда, є непідтверджена інформація про існування у селі в давні часи філіальної каплиці парафії св. Йосифа Обручника Пресвятої Діви Марії у Мукарові (Підлісному)). У 1993 році було освячено хрест та земельна ділянка під будівництво мурованого костелу. 1994 року затвердили статут парафіяльної спільноти. А в 1994-1998 роках під керівництвом о. Йосипа Чопа відбувалось спорудження храму. Його консекрував 1998 року єпископ Ян Ольшанський MIC.

47744 Прошова

Перша згадка у документах про село датується 1574 роком. 1880 року Прошова налічувала 652 мешканці, з яких 620 були греко-католиками, а 18 - римо-католиками. А 1921 року під час перепису населення усіх греко-католиків, за винятком сім'ї священника, записали поляками. Нині тут проживає понад півтори тисячі селян.

Місцеві католики латинського обряду, чисельність яких від середини ХІХ століття до І світової війни зросла від одного до майже п'яти десятків, належали до парафії св. Вацлава у Баворові. І лише у 30-х роках ХХ століття, коли кількість вірян сягнула півтори сотні, було прийнято рішення щодо спорудження у Прошовій філіальної мурованої каплиці.

Пужники

Перша згадка про Пужники у документах датується 1424 роком. Наприкінці 30-х років ХХ століття село стало майже повністю польським. Під час ІІсв. війни у Пужниках були підрозділи АК та самооборони, а з приходом радянської влади його мешканці у складі 'истребительного батальйона' воювали із українськими повстанцями. У лютому 1945 року загін УПА спалив село та знищив частину селян, інші ж виїхали у сусідні села. Спочатку Пужники намагались відродити, переселивши сюди українські сім'ї з Польщі, проте 1949 року село ліквідували.

Римо-католики села належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші. 1880 року у Пужниках коштом переважно вірян збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку освятили 1882 року. Завдяки зусиллям катехита гімназії у Стрию о. Кароля Зоеллера, який у Пужниках душпастирював, оскільки звик тут проводити відпочинок, 1897 року було підготовлено розбудову каплиці за проектом інженера зі Стрия Й. Котковського. І 1900 року до святині було добудовано дві дерев'яні каплиці з боків та мурований пресбітерій. Ймовірно, що новоутворений костел освятив архієпископ Йосиф Більчевський у вересні 1905 року під час візитації.

44013 Пулемець

Пулемець, як і Пульмо, вперше письмово згадується у 1414 році. 1935 року село було центром гміни та налічувало 2382 особи. Нині тут проживає менше семи сотень мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Антонія Падуанського в Опалині (нині - Вишнівка). 20 жовтня 1935 року загальні збори католиків села прийняли рішення про створення тут парафії та будівництво власного костелу. Віряни звернулись до уряду із проханням про фінансування спорудження храму, а парафіяльний будинок станом на 1936 рік збудували власним коштом. Тоді ж і відбулось заснування парафії.

12004 Пулини,
вул. Садова, 2а

Поселення кілька разів згадується у літописах XII-XIII століть як Чортів Ліс, пізніше - Чортоліси, а назва Пулини з'являється вперше у документі 1578 року. Від 1866 року містечко було волосним центром, у 1923-1962 та 1966-2020 роках - райцентром, від 1967р. є селищем (міського типу). У 1935-1941 і 1944-2016 роках називалось Червоноармійськом. 1870 року тут проживало 390 мешканців, у 80-х роках - близько восьми сотень, 1897 року - понад 2000, 1900 року - 3155, напередодні Ісв. війни - 4630, нині - більше 5 тисяч осіб.

У 1796 році в Пулинах коштом місцевих власників Яна Ганського та його дружини Софії з роду Скорупків було споруджено з дубової та соснової деревини костел, а також парафіяльний будинок. Фундаційний акт датовано 22 травня, а парафію заснували 16 червня (метричні книги велись, принаймні, від 1802 року). 25 грудня цього ж року новозбудований храм консекрував, ймовірно, під титулом св. Казимира за дорученням єпископа Каспера Казимира Цецішовського о. Вікентій Яновський - канцлер Житомирської катедри, який тоді був пулинським настоятелем і житомирським деканом.

44020 Пульмо,
вул. Калініна, 166

Село Пульмо, розташоване між озерами Пулемецьким і Світязь, вперше згадується у документах 1414 року. Проживає тут близько 1400 мешканців.

Релігійна Місія «Карітас-Спес» Луцької дієцезії створила у Пульмо на березі озера Світязь Центр відпочинку для дітей з неповних та малозабезпечених сімей. З 1997 року вони проживали у наметах прямо на березі озера, а згодом на окраїні села була придбана ділянка з невеликим будиночком. З часом збудовали новий корпус, душові кабіни, встановили стаціонарні намети, створили невелику спортивну площадку, облаштовали кухню. У 2007 році розпочалась реконструкція (фактично будівництво нового) табору завдяки фінансовій та будівельно-ремонтній допомозі благодійників. Було споруджено новий житловий корпус, обладнано сучасні туалети та ванні кімнати, збудовано і оснащено найсучаснішим обладнанням кухню та їдальню, влаштовано у корпусі каплицю.

81100 Пустомити,
вул. Грушевського

Пустомити вперше письмово згадуються 1417 року як село Мито (Митко), а в 1448-1454 роках фігурували у документах як теж Мито або вже як Пустомити. 1880 року село мало 973 мешканців (римо-католиків і греко-католиків приблизно по 470 осіб). Задяки наявності мінеральнмх вод були курортом у 1880-1914 роках. 1939 року - вже 1780 мешканців (540 українців - греко-католиків, 300 українців - римо-католиків, 910 поляків). У 1958 році стали райцентром, а 1988 року - містом. Нині тут проживає майже 9500 мешканців. Від 2020 року місто входить до Львівського району.

Римо-католики Пустомит належали до парафії Всіх Святих у Годовиці. Коли їх чисельність сягнула 450 вірних, коштом архієпископа Кароля Гриневецького, котрий після вигнання з Росії за непокору царській владі оселився на теренах Львівської архідієцезії, у 1903-1905 роках було споруджено, в основному, філіальну муровану каплицю. Попри те, що храм ще не викінчили, архієпископ Йосиф Більчевський дозволив звершувати у ньому богослужіння. 1909 року до каплиці добудували пресбітерій.

80200 Радехів

Перша письмова згадка про Радехів (Радихів) датована 1472 роком, наступна - 1493 роком. 1752 року отримав магдебурзське право. 1880 року місто нараховувало понад 3500 мешканців, причому кількістю українці у десять разів переважали поляків. У 1911-1939 роках був центром повіту, а пізніше - центром району. Від 2020 року входить до Червоноградського району. Нині тут проживає понад 9700 осіб.

Римо-католики Радехова раніше належали до парафії у Станині, перенесеної сюди у 1775-1776 роках. Тоді ж розпочали будівництво мурованого костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, яке завершили 1828 року. Від 1945 року цей храм радянська влада використовувала в якості військового клубу, а 1972 року його було повністю зруйновано.

80200 Радехів

Перша письмова згадка про Радехів (Радихів) датована 1472 роком, наступна - 1493 роком. 1752 року отримав магдебурзське право. 1880 року місто нараховувало понад 3500 мешканців, причому кількістю українці у десять разів переважали поляків. У 1911-1939 роках був центром повіту, а пізніше - центром району. Від 2020 року входить до Червоноградського району. Нині тут проживає понад 9700 осіб.

Римо-католики Радехова спочатку належали до парафії у Станині та своєї святині не мали. Проте завдяки місцевому власнику Йосифу Мієру у 1775-1776 роках до міста було перенесено парафію зі Станина та розпочали будівництво мурованого костелу св. Анни (можливо, що такий титул мала парафія у Станині). Завершили спорудження храму 1828 року його консекрацією під титулом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

80200 Радехів

Перша письмова згадка про Радехів (Радихів) датована 1472 роком, наступна - 1493 роком. 1752 року отримав магдебурзське право. 1880 року місто нараховувало понад 3500 мешканців, причому кількістю українці у десять разів переважали поляків. У 1911-1939 роках був центром повіту, а пізніше - центром району. Від 2020 року входить до Червоноградського району. Нині тут проживає понад 9700 осіб.

У 1775-1776 роках до Радехова перенесли парафію із Станина та розпочали будівництво мурованого костелу св. Анни, яке завершили 1828 року консекрацією храму під титулом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. 1885 року на закладеному при заснуванні парафії кладовищі чергові власники міста Бадені збудували та освятили родинну муровану каплицю-усипальницю.