ШОСТКА. Каплиця св. Йосифа (2002). Сумська обл., Шосткинський р-н

41100 Шостка,
вул. Фрунзе, 7,
+380 (5449) 489-75

У XVI-XVII століттях в малопрохідних лісних місцях почали селитися втікачі з Правобережжя. Так виникло селище Локотки, яке є частиною сучасної Шостки. 1739 року тут почав працювати завод з виробництва пороху, що і поклало початок розвитку містечка, а 1848 року виник капсульний завод. 1924 року Шостка одержала статус міста, яке з 1939 року є в обласному підпорядкуванні. Нині - районний центр з населенням 75 тисяч осіб.

З 1996 року у Шостці недільні Святі Меси відправляли священики парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Сумах. Спочатку богослужіння здійснювались в квартирах парафіян, потім було зареєстровано місцеву римсько-католицьку спільноту, яка використовувала в якості каплиці орендовану однокімнатну квартиру. А 2000 року в центрі міста придбали приватний будинок, в якому після ремонту було облаштовано і каплицю, і приміщення для проживання священника. І з 2002 року парафія вже мала настоятеля, котрий постійно проживав у Шостці.

ШПИЛЬЧИНА. Колишня каплиця без титулу (1877). Львівська обл., Львівський р-н

81221 Шпильчина

Село Шпильчина вважається заснованим 1850 року. Принаймні, воно вже було на карті 1855 року, але ще не увійшло до 'Słownika geograficznego Królestwa Polskiego'. Проживає тут нині близько півтисячі мешканців. Входило до Перемишлянського району, а від 2020 року є частиною Львівського.

Нечисленні католики латинського обряду належали до парафії св. Миколая у Бібрці. Проте у всіх детальних схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи із 1881 року, Шпильчина не подається як окреме село у складі цієї парафії, а лише разом із Бібркою (хоча розташовані ближче до Бібрки села присутні окремо). Тому навіть неможливо встановити існуючу там довоєнну кількість римо-католиків.

ШУМЛЯНИ (Великі Шумляни). Колишня каплиця без титулу (1934 - 1935). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48031 Шумляни

Раніше село називалось Великі Шумляни. І під цією назвою вперше у документах згадується у першій половині XV століття. 1880 року тут проживало 1210 осіб, у тому числі 990 українців і 313 поляків, причому 1027 були греко- і 228 римо-католиками. 1964 року розташоване трохи північніше село Малі Шумляни перейменували на Підлісне. Ймовірно, що тоді ж Великі Шумляни стали просто Шумлянами. Нині воно має майже 1200 мешканців. Входило до Підгаєцького району, а тепер - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Великих Шумлян спочатку належали до парафії св. Марії Магдалини в Кукільниках (Івано-Франківщина), але 1908 року увійшли до новоствореної парафіяльної експозитури у Бокові, яка пізніше стала самостійною парафією св. Анни. На той час їх чисельність становила дві з половиною сотні вірних.

ШУМСЬК. Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1994 - 2005). Тернопільська обл., Кременецький р-н

4710? Шумськ

Вперше Шумськ (з 1939 року - Шумське) згадується 1149 роком, потім - у 1233 та 1259 роках. У 1939 роуі втратив статус міста, проте 1940 року став районним центром, а 1960 року - селищем міського типу. У 1999 році відновлено статус міста та назву Шумськ. Населення - майже п'ять з половиною тисяч мешканців.

Римсько-католицьку парафію у Шумську заснували у І половині XVII століття. Відомо, що черговий храм збудували 1715 року. А попередній парафіяльний костел було споруджено у 1852 році у мавритансько-готичному стилі коштом, зокрема, Людвики Менжинської на місці старої святині. Його освятив 1861 року Луцький єпископ Каспер Боровський. Після 1945 року храм закрили, перетворивши його спочатку на склад будматеріалів, а потім - на свинарник. Деякий час він стояв замкненим і перетворювався на руїну. 19 квітня 1985 року його висадили у повітря (залишився тільки фундамент).

ШУТРОМИНЦІ. Колишній костел {титул не відомий} (1932). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48630 Шутроминці

Шутроминці - давнє село, відоме, принаймні, із XV століття. Нині у ньому проживає понад шість сотень мешканців. Раніше належало до Заліщицького району, а тепер - до Чортківського.

Католики латинського обряду у другій половині ХІХ століття належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Червонограді, проте вже на початку ХХ століття увійшли до парафіяльної експозитури, а пізніше душпастирського осередку Воздвиження Святого Хреста в Устечку. Їх чисельність протягом цього періоду була незначною - не більше півсотні вірян, але це не завадило їм 1932 року збудувати у селі мурований філіальний костел із червоної цегли. Ймовірно, що цю святиню так і не було освячено, і вона не отримала титулу.

ЩЕРБАНКА. Колишній костел св. Ангелів-Охоронців (1891 - 1892). Одеська обл., Роздільнянський р-н

67462 Щербанка

Поселення засноване 1808 року німецькими переселенцями-католиками і назване Ельзасом. Станом на 1859 рік тут проживало вже понад півтисячі мешканців, а перед Ісв. війною їх було майже дві тисячі. Нині - понад 1300.

Перша святиня тут згадується, принаймні, серединою XIX століття. Будівництво наступного мурованого костелу (коштом парафіян) було розпочате 13 травня 1891 року закладенням першого каменя, яке здійснив диякон Рудольф Рейхарт, а 25 жовтня 1892 року новоспоруджений храм консекрував єпископ Тираспольський Антон Церр. Перед І світовою війною римо-католиків поселення Ельзас, яке вже тоді називали також Щербанкою, обслуговували настоятелі о. Йосиф Нольд (до 1914 року) та о. Фердинанд Гірш (від 1915 року). Загальна чисельність парафіян складала близько двадцяти трьох сотень (ймовірно, що сюди зараховували вірян також із сусідніх хуторів).

ЩУРОВИЧІ. Колишній костел Пресвятої Трійці (1924 - 1939). Львівська обл., Червоноградський р-н

80236 Щуровичі

Поселення існувало, принаймні, від XV століття, а 1529 року Щуровичі отримали міські права, які втратили у другій половині XVIII століття. 1880 року тут проживало 1726 мешканців, у тому числі 710 німців, 606 українців і 358 поляків, 1921 року - 1202, 1939 року - близько 1600, нині ж - менше півтисячі осіб. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року є в Червоноградському.

Вважається, що парафія у Щуровичах існувала вже 1604 року, а первісний дерев'яний костел мав постати ще у XVI столітті під титулом Святого Духа, проте потім він повністю згорів через нападників. Наступний і вже мурований храм збудували 1624 року коштом Бернарда Вележанського і Павла Гавловського. Але і його знищили татари.