48370 Садове

Село Новосілка Коропецька, як до 1946 року називалось нинішнє Садове, заснували у першій чверті XVIII століття польські дрібні шляхтичі-селяни, які мали сплачувати землевласникам оренду за землю. Заселення ними села продовжувалось до кінця цього століття. У XIX столітті тут також поселились українські сім'ї. Село входило до Монастириського району, а тепер - до Чортківського. Нині у Садовому проживає майже дві сотні селян.

Римо-католики Новосілки Коропецької належали до парафії св. Миколая у Коропці. У 1907-1908 році, коли їх чисельність становила близько трьох сотень, у селі коштом місцевих власників родини Бадені на подарованій ними земельній ділянці та з використанням пожертвуваних ними ж будівельних матеріалів було споруджено за участю вірян філіальну муровану каплицю, яку освятили 1908 року під титулом Опіки св. Йосифа. Ініціатором її будівництва стала с. Аполонія Вандович із згромадження Францисканок Родини Марії, яка працювала у селі у 1906-1945 роках, опікуючись школою.

22163 Самгородок

Поселення Самгородок вважається заснованим 1602 року. Було містечком і центром волості, а в радянські період якийсь час - районним центром, проте нині є селом з населенням близько 1870 мешканців.

Місцеві римо-католики, яких за переписом 1897 року було 622 особи, належали до парафії свв. Апп. Петра і Павла у Копіївці. У 1882 році у Самгородку постав сучасний мурований філіальний костел, споруджений коштом Копчинського. Ймовірно, що тоді він мав титул св. Вікентія де Поля. У 40-х роках ХХ століття храм було закрито.

22800 Самчинці

Невеличке село Самчинці, в якому нині проживає всього сотня мешканців, відоме, принаймні, від початку XVI століття. Колись тут проживало більше селян, у 50-х роках минулого століття значна їх частина покинула рідні домівки, тікаючи від колгоспу.

У 1910 році місцеві римо-католики, які належали до парафії Матері Божої Святого Скапулярія у Брацлаві, збудували своїм коштом на місці старої цвинтарної каплиці власний мурований костел в готичному стилі. І цього ж року у грудні тут постала самостійна парафія. 1936 року святиню у вірних відібрали. Її навіть намагались підірвати, проте зробити це не вдалось, оскільки храм виявився безбожникам не по зубам: при будівництві у цемент додавали яєчний жовток, що зробило його дуже міцним. Тоді у будівлі костелу облаштували колгоспний склад.

82021 Саночани

Поселення Саночани у документах відоме, принаймні, від 1406 року. У 1880 році тут проживало 188 українців та 74 поляків, 1921 року - близько 340 мешканців, а нині - лише трохи більше сотні осіб. Село входило до Старосамбірського району, а від 2020 року - до Самбірського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Архангела Михаїла у розташованих поряд Чижках. У 1916 році завдяки зусиллям чижківського настоятеля о. Стефана Павловського у Саночанах завершили спорудження філіальної мурованої каплиці.

34500 Сарни,
вул. Костельна, 7,
+380 (3655) 325-92,
f.b.: 583053711799358

У 1885 році на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень був закладений полустанок Сарни, який з часом став значним залізничним селищем. Статус міста Сарни отримали 1939 року. Були районним центром. Населення - понад 29 тисяч мешканців.

Місцева парафія була заснована 1921 року, богослужіння відправлялись у дерев'яній адаптованій каплиці Пресвятого Серця Ісуса (перебудованому залізничному будинку). У 1935-1939 роках було споруджено (за винятком оздоблювальних робіт) мурований храм з базальту. Після ІІ світової війни до вірних доїжджав о. Серафим Кашуба OFM Cap.

34500 Сарни

У 1885 році на перехресті залізниць Рівне-Лунинець і Ковель-Коростень був закладений полустанок Сарни, який з часом став значним залізничним селищем. Статус міста Сарни отримали 1939 року. Були районним центром. Населення - понад 29 тисяч мешканців.

Доротичі є значно старшими за Сарни (тут збереглась дерев'яна церква XVIII столліття). 3 березня 1934р. до складу міста увійшла частина села, а 5 листопада 1979 року - все поселення повністю.

У 1827 році у Доротичах коштом парафіян було збудовано філіальний дерев'яний костел св. Антонія (у джерелах часом йому помилково приписують титул Пресвятого Серця Ісуса, хоча насправді цей титул належав першій адаптованій і теж дерев'яній святині у самих Сарнах). До 1906 року місцеві римо-католики входили до парафії св. Архангела Рафаїла у Бережниці, а потім - до парафії у Сарнах.

80342 Сарнівка

Колонію Редорф, що нині є селом Сарнівка, заснували 1883 року на болотистих землях відомого із 1478 року села Туринка, які потрібно було осушити, німці-католики із Брукенталя (від 1944 року не існує), колонії в Мокротині (тепер - село Відродження) та Візенберга (нині - частина Мервич). У схематизмах Львівської архідієцезії до 1901 року згадується лише Туринка, а від 1903 року - Туринка разом із Сарнівкою. 1936 року у Сарнівці проживало близько сотні селян, нині ж - на 40 осіб більше. Село входило до Жовківського району та 2020 року перейшло до Львівського.

У 1906 році, коли чисельність римо-католиків у Туринці разом із Сарнівкою, що належали до парафії св. Лаврентія у Жовкві, становила 220-230 вірян, їх коштом у сарнівській частині Туринки було споруджено філіальну дерев'яну каплицю, яку вперше подає схематизм 1909 року.