81553 Угри

Перша документальна згадка про поселення датується 1427 роком, від 1450 року називалось Угерці. Від XVI-XVII століть аж до ІІ світової війни перебувало у власності родини Незабитовських, тому його, щоб відрізнити від інших Угерців, називали Угерцями Незабитовськими чи попросту Незабитівкою. 1880 року у селі проживало 1325 мешканців, у тому числі 117 римо-католиків, а загалом було 1065 українців, 247 поляків та інші, нині ж в Уграх є понад 1100 селян. Входили до Городоцького району, а від 2020 року - до Львівського.

Католики латинського обряду Угрів належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Городку. 1872 року місцевий власник Володимир Незабитовський збудував на цвинтарі муровану каплицю-усипальницю, в якій і був похований 12 листопада 1900 року.

894?? Ужгород,
вул Володимирська,
f.b.: 379109735928558

У IX столітті місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (чи Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. 1849 року Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944 року місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

Боздош - новий мікрорайон Ужгорода, розташований на лівому березі р. Уж. Його забудова тривала в 70-80-х роках ХХ століття, а на початку ХХІ сторіччя забудова знову продовжилась.

У 1996 році за ініціативи о. Петра Жарковського OFM у цьому мікрорайоні по вулиці Володимирській розпочалось спорудження костельно-катехитичного комплексу, який освятили 18 травня 2000 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Нікола Етерович, єпископ Антал Майнек та єпископ Греко-Католицької Церкви Іван Семедій.

8940? Ужгород,
вул. Заньковецької

У IX столітті місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (чи Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. 1849 року Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944 року місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

На зустрічі єпископів Антала Майнека OFM та Мілана Шашіка CM з провінціалом ордену Братів Менших о. Антоніном OFM 13 червня 2005 року було досягнуто домовленість про душпастирську працю францисканців у латинському та візантійському обрядах у районі Сторожниця Ужгорода. 18 червня 2005 року Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович у співслужінні цих двох владик освятив хрест і наріжний камінь на місці будівництва майбутніх костелу і монастиря.

88018 Ужгород,
вул. Капушанська, 22

У IX столітті місто Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар) стало центром одного з білохорватських князівств, очолюваного князем Лаборцем, які входили до складу Великої (чи Білої) Хорватії. 894 року угорські племена захопили та знищили місто, проте через деякий час вони ж його і відбудували. З моменту першої згадки у документах 1154 року і до кінця Ісв. війни місто називалось Унгвар. 1849 року Ужгород став центром новоутвореного Руського округу в Австрійській імперії, але вже 1850 року округ ліквідували. З 1919 року Ужгород був адміністративним центром краю у складі Чехословацької республіки, проте 1938 року місто передали Угорщині. З 1944 року місто називається Ужгород і є обласним центром. Населення - майже 115 тисяч мешканців.

У 1900 році на території нинішньої Закарпатської обласної клінічної лікарні імені Андрія Новака в Ужгороді завдяки зібраним сестрою ордену св. Вікентія Домітіллою Новак пожертвам було збудовано каплицю св. Йосифа площею 139 кв.м., в якій вже тоді проводили богослужіння католицькі душпастирі обох обрядів. Сестри милосердя працювали в лікарні у 1900-1948 роках, їх пам’ять увічнена на цвинтарі Кальварії, де вони поховані позаду каплиці Розп’яття, на великій ділянці із залізними хрестами.

77434 Узин

Перша письмова згадка про село датується 1392 роком. Значна частина земель села належала домініканському монастирю в Єзуполі. 1880 року серед понад восьми сотень мешканців Узина було дев'ять десятків римо-католиків, нині ж чисельність населення становить близько дев'яти сотень осіб. Село входило до Тисменицького району, а тепер - до Івано-Франківського. У 2019-2020 роках стало частиною громади міста Івано-Франківськ.

Католики латинського обряду Узина належали до домініканської парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Єзуполі. У 1894-1897 роках, коли їх кількість перевищила сотню вірних, завдяки зусиллям адміністратора парафії та пріора монастиря о. Флоріана Бєлата в селі було споруджено філіальну дерев'яну каплицю, яку 1899 року освятили під титулом св. Гіацинта (Яцка) Одровонжа.

22032 Уланів

Поселення Уланів відоме з 1434 року, а до цього воно мало назву Синя Вода, під якою згадується у Рогожському літописі 1394 роком. 1552 року Уланів отримав магдебурзьке право, а нині є селом із населенням понад 3 тисячі мешканців.

Перший дерев'яний костел постав тут приблизно у 1616 році поблизу замку коштом місцевого власника Павла Уханського. Далі інформація про наступні храми в Уланові є суперечливою. Повідомляється, що новий дерев'яний костел збудував 1741 року місцевий староста Йосиф Чосновський, а 1827 року через поганий технічний стан цього храму богослужіння перенесли до мурованої каплички за містом, спорудженої 1817 року. За іншою інформацією, той же Чосновський вже 1731 року збудував тут мурований костел. Втім, цей чи якийсь інший уланівський храм вже у радянські часи було закрито та перероблено на будинок культури, яким у селі послуговуються досі.

10000 Улянівка,
вул. Центральна, 19

Невеличке село Улянівка було утворене, ймовірно, у другій половині XIX століття. 'Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich' подає про нього два рядки тексту лише на початку ХХ століття, коли там проживало 415 мешканців. 1906 року воно мало 436 осіб, а нині нараховує лише три сотні селян.

У докомуністичні часи католики латинського обряду села Улянівка могли послуговуватись сусідніми костелами Преображення Господнього у Покостівці або Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Новому Заводі, проте, за даними метричних книг, належали до парафії у волосному центрі Троянів, яка мала збудований у середині XVIII століття дерев'яний храм св. Казимира.