ЄЗУПІЛЬ. Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (1775 - 1790, 1840 - 1843). Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н

7741? Єзупіль

Єзупіль (до 1597 року - Чешибіси) згадується у документах вперше 7 листопада 1435 року, а 1443 року поселення отримало магдебурзьке право і далі вважалось містечком. У 1940-2003 роках Єзупіль називався Жовтень. Нині є селищем міського типу з населенням понад 2800 мешканців, яке раніше входило до Тисменицького району, а тепер - до Івано-Франківського.

Перший костел в Чесибісах занотовано 1443 роком, а 1489 роком - місцевого душпастиря. У XVIст. парафія стала протестантською, але вже наприкінці цього століття згадується серед католицьких. У 1598 році власник Єзуполя Яків Потоцький збудував на місці спаленого татарами храму невелику дерев'яну каплицю Успіння Пресвятої Діви Марії, відновив парафію та доручив її домініканцям, для яких було споруджено дерев'яний монастир. Тоді ж за участю львівського архітектора Павла Римлянина розпочали будівництво мурованих храму та монастиря, яке продовжив син Якова - Микола, завершивши його 1651 року.

ЄЛИХОВИЧІ. Костел Воздвиження Святого Хреста (1938). Львівська обл., Золочівський р-н

80716 Єлиховичі

Перша писемна згадка про Єлиховичі датується 1447 роком. Село з 1624 року по ХХ століття було власністю парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві. Нині його населення - менше тисячі мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких у передвоєнний період сягнула півтисячі, теж належали до цієї парафії. У 1938 році у Єлиховичах було споруджено філіальний мурований костел за проектом архітектора Л. Дайчака.

ЄМІЛЬЧИНЕ. Костел св. Ап. Матвія (1909). Житомирська обл., Звягельський р-н

11200 Ємільчине,
вул. Кірова, 69,
+380 (4149) 212-82

Поселення Ємільчине (називалось також Межирічка, Мільчин) вперше згадується 1585 роком. З 1923 року - районний центр, а з 1957 року - селище міського типу. Нині у ньому проживає близько 6600 мешканців.

У 1909 році у Ємільчиному споруджено мурований храм коштом парафіян. У 1934-1945 та 1961-1989 роках костел було відібрано у вірних та облаштовано у ньому склад.

ЄНАКІЄВЕ (Рикове, Орджонікідзе). Костел бл. Терези Калькутської / Воздвиження Святого Хреста (1897 - 1900). Донецька обл., міста

86400 Єнакієве,
вул. Достоєвського, 22

Датою заснування Єнакієвого вважається 1782 рік, коли на березі річки Булавин з'явилося село Федорівка (Гапурівка), про яке вперше згадується в «Списках населенных мест Российской империи». У 1895 році Ф. Єнакієв, Б. Яловецький та бельгійські підприємці заснували Російсько-бельгійське акціонерне товариство, яке протягом двох років поблизу Федорівки збудувало Петровський металургійний завод. Селища навколо нього 1898 року об'єднали в одне та назвали по імені одного із засновників товариства Єнакієвим. 1928 року місто отримало назву Рикове, 1936р. - Орджонікідзе, під час німецької окупації - знову Рикове, а 12.06.1944р. повернулась стара назва Єнакієве. Населення - близько 77 тисяч мешканців.

У 1897 році на кошти парафіян бельгійського та польського етнічного походження розпочалось будівництво місцевого костелу, яке за активної підримки директора заводу Юлія Потьє завершилось, в основному, 1900 року. Оздоблювальні роботи тривали до 1906 року, коли відбулось освячення храму під титулом Воздвиження Святого Хреста.

ЖАБИНЦІ. Колишній костел Різдва Пресвятої Діви Марії (1862). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48271 Жабинці

В документах Жабинці вперше згадуються 1443 року як Старий Ярослав. У 1504р. його знищила орда, але вцілілі мешканці відновили поселення під назвою Новий Ярослав, який пізніше став просто Ярославом. Лише від 1592 року село почало називатись Жабинці. Його власники сприяли переселенню сюди польських селян. 1890 року тут проживало 612 осіб, у тому числі 539 українців і 130 поляків, нині - понад півтисячі. У повоєнний час поляки виїхали до Польщі, а в Жабинцях оселились українці з Польщі. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року - до Чортківського.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Копичинцях. Коли їх чисельність перевищила сотню осіб, у Жабинцях 1862 року коштом власника села Леонарда Городиського завершили, в основному, спорудження філіального мурованого костелу та того ж року освятили його.

ЖЕРЕБКИ. Костел cвв. Апп. Петра і Павла (191?). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47843 Жеребки

Жеребки утворились 1951 року від злиття Королівських (Великих, Перших - 1946-1950 роки) та Шляхетських (Малих, Других - 1946-1950 роки) Жеребків. Останнє село (Жеребки Шляхетські), де на початку XX століття і було споруджено святиню, вперше згадується у 1574 році. 1890 року в Жеребках Королівських проживало майже вісім сотень мешканців (524 українців, 261 поляків), а у Шляхетських - понад півтисячі (460 українців, 69 поляків), 1914 року 1020 і 788 відповідно, 1921 року - 999 і 544, 1931 року - 1003 і 581, а нині об'єднане село нараховує майже сім сотень мешканців. Входило до Підволочиського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Чернелові-Мазовецькому (село після ІІсв. війни називали Жуковим, у 1957-2016рр. - Жовтневим, а нині є Соборним), проте 1851 року перейшли до новоутвореної капеланії Різдва св. Йоана Хрестителя у Галущинцях, яка у 1877-1878 роках стала самостійною парафією. Їх чисельність у період із середини ХІХ століття до І світової війни збільшилась з двох сотень до майже трьох з половиною.

ЖИРІВСЬКЕ (Жирава). Колишня каплиця без титулу (1898). Львівська обл., Стрийський р-н

81776 Жирівське

Поселення Жирівське, яке раніше називали Жиравою чи Жеравою (не плутати із Жиравою біля Ходорова), відоме, принаймні, із XIX століття. У 90-х роках цього століття тут проживало понад 520 українців, майже 120 поляків та 20 німців. Нині чисельність населення становить менше чотирьох сотень осіб. Село входило до Жидачівського району, а тепер - до Стрийського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Кохавині, яка нині є частиною Гніздичева. Наприкінці ХІХ століття за чисельності близько 130 осіб вони збудували коштом Людвика Чайковського муровану філіальну неоготичну каплицю із необароковим фасадом. У 1912 році вони перейшли до парафіяльної експозитури в Антонівці (після її виділення із материнської парафії у Кохавині).