48542 Ягільниця,
вул. Центральна, 6

Вперше Ягільниця (Ягельниця, Ягольниця) письмово згадується 1448 року, ї згадка у 1454 і 1473 роках. 1518 року отримала статус містечка, підтверджений 1581 року, та втратила його аж 1934 року. 1785 року тут проживало 761 мешканців, на початку 80-х років ХІХст. - 2906, 1900 року - 3111, 1910 року - 3070, 1921 року - 2702, 1931 року - 2795 (переважна більшість була поляками), 2018 року село мало лише 1199 осіб.

У 70-х роках XV століття в Ягільниці (на теренах Кам'янецької дієцезії) заснували парафію та збудували перший (дерев'яний) костел коштом місцевого власника Зигмунта Ягельницького, кам'янецького судді. Процес переходу цієї парафії до складу Львівської архідієцезії тривав із кінця XVIIIст. і завершився лише 1819 року. Сучасний мурований костел постав, швидше за все, теж у XVIIIст. (ймовірно, в останній його чверті та на іншому місці, ніж попередній) коштом Лянцкоронських, які володіли містечком із 1581 року, а після належного оснащення був консекрований під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії 1824 року.

81122 Ямпіль,
вул. Шевченка, 32

За переказами, село Ямпіль (до 1947 року - Пруси) виникло ще у ХІІІ столітті як поселення полонених прусів, з якими вели боротьбу давньоукраїнські (руські) князі Роман та його син Данило. Проте як окреме село воно постало лише 1433 року, відокремившись від Сорок, хоча у документах згадується ще 1399 року. Населення - понад 2200 мешканців.

Приблизно у 30-ті роки XVст. тут було засновано римсько-католицьку парафію. Відомо, що 1600 року у Прусах був невеликий костел Пресвятої Трійці (ймовірно, дерев'яний), котрий 1620 року знищили татари. У 1710 році завдяки зусиллям о. Станіслава Добжеловського збудували дерев'яний храм з трьома вівтарями, а 1762 року приступили до спорудження нової дерев'яної святині, яке завершили наступного року. У 1766 році тут було встановлено три нові головні вівтарі (у головному знаходились образи Матері Божої і св. Варфоломія). Проте вже станом на 1801 рік цей храм вважався близьким до руїни, а з 1812 року богослужіння перенесли до греко-католицької церкви у Пикуловичах.

81122 Ямпіль

За переказами, село Ямпіль (до 1947 року - Пруси) виникло ще у ХІІІ столітті як поселення полонених прусів, з якими вели боротьбу давньоукраїнські (руські) князі Роман та його син Данило. Проте як окреме село воно постало лише 1433 року, відокремившись від Сорок, хоча у документах згадується ще 1399 року. Населення - понад 2200 мешканців.

Останній костел св. Варфоломія у селі збудували у 1816-1822 роках, проте ще раніше, на початку цього століття львівським будівничим Йосифом Семлером була споруджена коштом місцевих власників Зузанни і Яна Стжембошів та костельного фонду, а також завдяки внескам окремих вірян цвинтарна необарокова каплиця в якості родинної усипальниці. Проте пізніше рештки Стжембошів перенесли в інше місце, а в каплиці знайшли спочинок померлі прусівські священики оо. Ковальський, Фелікс Томашевський, Вінцентій Бонковський і Ян Скужака.

24500 Ямпіль

Поселення згадується у документах у першій половині XVIст., проте містечко вважається заснованим близько 1600 року. З 1797 року (за винятком 1794-1804рр.) Ямпіль був повітовим центром, у 1924р. став селищем (міського типу), 1932 року - райцентром, 1985 року отримав статус міста, 2020 року увійшов до складу Могилів-Подільського району. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 4305 мешканців, у тому числі 357 католиків, 1905 року - 6496, нині - понад 10 тисяч мешканців осіб.

Римо-католики містечка спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у далекій Мястківці, яка нині є Городківкою, а після заснування 1806 року самостійної парафії (Зіслання) Святого Духа у розташованій ближче Дзигівці, перейшли до неї. Ще наприкінці XVIII століття тут постала перша, ймовірно, дерев'яна святиня коштом місцевої власниці Катерини Орловської (у дівоцтві - Прушинської).

32100 Ярмолинці,
вул. Петропавлівська, 63,
+380 (3853) 210-92

Перша писемна згадка про Ярмолинці датується 1400 роком, у 1407 році король Владислав Ягайло подарував поселення Ходькові. 1455 року Ярмолинці отримали магдебурзьке право, були повітовим, а потім волосним центром. 1893 року тут проживало 3383 мешканців, 1905 року - 4419, нині - майже сім з половиною тисяч осіб. У 1958 року стали селищем (міського типу), 1965 року з приєднанням Солобковецького і Михайлівського районів підтвердили статус райцентру, а 2020 року увійшли до Хмельницького району.

Початок спорудження Петропавлівського костелу у Ярмолинцях часто датують 1793 роком. Приблизно тоді і справді розпочалось будівництво мурованої парафіяльної святині, але це був бернардинський храм cвв. Антонія і Яна Непомуцького, при якому душпастирство здійснювали ченці. Ставити майже поруч ще один парафіяльний костел не було сенсу, не кажучи вже про те, що народжений 1780 року Адам Орловський, якому приписують початок спорудження, не міг це зробити не тільки через свій вік, але ще й тому, що його батько Ян Орловський, що розпоряджався місцевими маєтностями, помер аж 1811 року.

32100 Ярмолинці,
провул. Ринковий, 22

Перша писемна згадка про Ярмолинці датується 1400 роком, у 1407 році король Владислав Ягайло подарував поселення Ходькові. 1455 року Ярмолинці отримали магдебурзьке право, були повітовим, а потім волосним центром. 1893 року тут проживало 3383 мешканців, 1905 року - 4419, нині - майже сім з половиною тисяч осіб. У 1958 року стали селищем (міського типу), 1965 року з приєднанням Солобковецького і Михайлівського районів підтвердили статус райцентру, а 2020 року увійшли до Хмельницького району.

У 1761 році в Ярмолинцях місцевий власник Павло Сташинський розпочав спорудження дерев'яних костелу cвв. Антонія і Яна Непомуцького і резиденції оо.-бернардинів як філії монастиря у Збаражі. 14 жовтня 1782 року ярмолинецька бернардинська резиденція отримала офіційний статус монастиря.

90630 Ясіня,
вул. Миру, 50,
+380 (3132) 421-52

Po raz pierwszy wspominana jest w źródłach pisemnych w 1555 roku. Została założona przez Hucułów po stronie galicyjskiej Karpat. W 1919r. przez jakiś czas była stolicą Huculskiej Republiki. Od 1947r. Jasienia jest miasteczkiem, чисельність населення якого нині складає понад вісім з половиною тисяч мешканців.

Першими римо-католиками у Ясіні були лісоруби, переселені за часів правління австрійської імператриці Марії-Терези з Нижньої Австрії. У 1785 році для них було засновано парафію, але вона мала лише тимчасовий костел. У 1814 році коштом королівської казни спорудили сучасний невеликий мурований храм.

32150 Ясенівка,
вул. Грушевського, 1,
+380 (3853) 283-22

Поселення Сказинці, яке в радянські часи назвали Ясенівкою, відоме ще з початку XV століття. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько дев'яти сотень мешканців, 1893 року - 1354, 1905 року - 1872, нині село має понад вісім сотень осіб. До 2020 року входило до Ярмолинецького району.

Перший (дерев'яний) костел Воздвиження Святого Хреста у Сказинцях збудував місцевий власник Францішек Марковський 1766 року після того, як близько 1760 року переселився до цього села та згодом збудував у ньому один із перших на Поділлі поміщицький дім такого типу.

7741? Єзупіль

Єзупіль (до 1597 року - Чешибіси) згадується у документах вперше 7 листопада 1435 року, а 1443 року поселення отримало магдебурзьке право і далі вважалось містечком. У 1940-2003 роках Єзупіль називався Жовтень. Нині є селищем міського типу з населенням понад 2800 мешканців, яке раніше входило до Тисменицького району, а тепер - до Івано-Франківського.

Перший костел в Чесибісах занотовано 1443 роком, а 1489 роком - місцевого душпастиря. У XVIст. парафія стала протестантською, але вже наприкінці цього століття згадується серед католицьких. У 1598 році власник Єзуполя Яків Потоцький збудував на місці спаленого татарами храму невелику дерев'яну каплицю Успіння Пресвятої Діви Марії, відновив парафію та доручив її домініканцям, для яких було споруджено дерев'яний монастир. Тоді ж за участю львівського архітектора Павла Римлянина розпочали будівництво мурованих храму та монастиря, яке продовжив син Якова - Микола, завершивши його 1651 року.

81464 Калинів

Поселення засноване 1783 року німецькими переселенцями під назвою Кайзердорф, проте за польської влади змінило назву на Калинів. У 1939-1940-х роках переважна більшість німецьких колоністів за програмою «Heim ins Reich» виїхала до Німеччини. Від червня 1941р. по серпень 1944р. (під німецькою окупацією) село знову було Кайзердорфом. Нині тут проживає понад чотири сотні мешканців.

Німецькі переселенці були переважно римо-католиками і спочатку належали до парафії св. Йоана Хрестителя у Самборі, проте вже 1791 року у Кайзердорфі постав свій храм під титулом св. Архангела Михаїла та було створено капеланію. Причому, капелан мав також обслуговувати поселення Кранцберг (Війкове), яке нині є частиною Дублян. Відомо, що станом на 1815 рік ця святиня вже була у поганому стані, і коштом австрійської влади розпочалось будівництво нової, мурованої, яке завершили 1817 року, коли її освятив самбірський декан о. Ян Костецький вже під титулом св. Франциска Серафіцького.