24041 Озаринці,
просп. Щорса, 17

Перша письмова згадка про Озаринці, які ще називались Ожаринці, датується 1431 роком. У 1921-1923 роках поселення було районним центром. Нині у селі проживає понад 1300 мешканців.

У 1800-1842 роках в Озаринцях було споруджено сучасний мурований костел замість дерев'яного храму, збудованого у 40-х роках XVIII століття коштом графа Дзедушицького і хорунжого Трембовальського. Костел представляє собою класичну базиліку зі шестиколонним тосканським портиком під трикутним фронтоном.

44010 Піща

Піща вважається заснованою наприкінці XVIII століття. 1906 року тут проживало 1700 мешканців, нині - менше 1200. Село входило до Шацького району, а тепер - до Ковельського.

Католики латинського обряду Піщи належали до парафії св. Антонія Падуанського в Опалині (нині - Вишнівка). Принаймні, 1820 року у селі вже була дерев'яна каплиця в поміщицькій садибі місцевих власників Гутовських, споруджена їх коштом. Проіснувала до 1830 року. У 1829 році її замінила мурована каплиця в добротному класичному стилі, збудована теж Гутовськими.

22252 Плисків

Можливо, вже 903 року у літописах подається саме цей Плисків (Плъсков), звідки привезли князю Ігорю дружину Ольгу (поблизу знайдені залишки древнього городища та язичницьких капищ). Але у документах вперше згадується лише у 1509, 1510 і 1518 роках. Пізніше став містечком, в якому у 80-х роках XIXст. проживало понад 1100 мешканців, нині є селом, що нараховує понад 1400 осіб. у 1923-1962рр. Плисків був райцентром, потім увійшов до Погребищенського району, а 2020 року - до Вінницького.

В джерелах є згадка про костел у Плискові, збудований приблизно у XVI-XVII століттях. Швидше за все, він був дерев'яним та не пережив буремні роки другої половини XVII століття. Нечисленні місцеві католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Погребищах.

77014 Підкамінь

Вперше у письмових джерелах Підкамінь згадується 30 травня 1440 року, 1515 року отримав магдебурзьке право. 1870 року тут проживало 1052 мешканців, 1880 року - 1125, 1939 року - 1620, у тому числі 700 українців-греко-католиків, 640 українців-латинників, 80 поляків і 120 польських колоністів у колонії Загуменка. Містечко також називали Підкаменем Яблоновським чи Рогатинським, щоб відрізнити від Підкаменя на Львівщині. Нині село Івано-Франківського району, яке до 2020 року входило до Рогатинського, нараховує менше півтисячі осіб.

Про існування парафії у Підкамені, яка не мала фінансово-майнового забезпечення, та її 'малої' (ймовірно, дерев'яної) святині, збудованої 'не так, як потрібно', відомо з кінця XVI століття. Проте на початку 20-х років наступного століття татари знишили костел та інші парафіяльні будинки, їх відновлення разом із парафією довелось очікувати ціле сторіччя.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селищем (міського типу).

Муровану капличку, присвячену канонізованому ще 1455 року іспанському о.-домініканцю Вікентію Феррері, за межами домініканського монастиря у Підкамені збудували наприкінці XVIII - на початку XIX століть. На початку 60-х років ХІХст. Її грунтовно відновив преор о. Далмацій Уфриєвич OP та повторно освятив 17 жовтня 1861 року.

80760 Поморяни,
f.b.: kostel.pomorani

Поморяни виникли в середині XIVст., а вперше у документі згадуються 1391 року, є також письмові згадки у 1437 і 1446 роках. У 1456р. отримали міські права, підтверджені 1504 року. У 60-х роках XVIст. поруч зі старим містом заснували нове, яке 1564 року теж отримало магдебурзьке право. 1880 року у містечку проживало 4605 мешканців, у тому числі 2931 українців, 1381 поляків і 286 німців, у 1913р. - 4500, з яких 2950 були українцями, а 850 - поляками, нині селище має понад 1200 осіб. У 1940-1941 і 1944-1959 роках було райцентром.

У 1483 році вперше згадується місцева парафія та душпастир Яків, а костел, ймовірно, дерев'яний мав би бути спорудженим ще раніше. Проте наприкінці XVIст. цей чи черговий храм перетворив на кальвіністський дім молитви місцевий власник Ян Сенінський, який перейшов в протестантизм. Невдовзі цю святиню знищили нападники разом із усім містечком. Храм як місце зібрання протестантів відбудував Христофор Сенінський, син Яна. А парафію відновив 1633 року наступний власник Поморян Яків Собеський, батько майбутнього короля Польщі.

80320 Потелич

Поселення Теліч впеше згадується у староруському літописі 1223 роком, а в Галицько- Волинській хроніці - 1262 роком. У 1498 році Потелич отримав магдебурзьке право. Нині є селом, де проживає близько двох з половиною тисяч мешканців.

У 1425 році у Потеличі було засновано парафію коштом мазовецького князя Земовіта та збудовано перший дерев'яний костел. 1777 року згорів останній дерев'яний храм. У 1826 році споруджено сучасну муровану святиню, яку 1858 року консекрував архієпископ Л. Баранецький. 1896 року тут постала також цвинтарна каплиця. У період із 40-х років ХХ століття по 8 грудня 1990 року храм було закрито (клуб, музей історії села). Нині костел відновлено.

90600 Рахів,
вул. Миру, 18,
+380 (3132) 256-57,
f.b.: 1572759812975364

Датою заснування Рахова вважається 1447 рік, хоча письмова згадка про це поселення відома ще з 910 року. У 1770 році до Рахова переселили багато німецьких колоністів (з Верхньої Австрії), за участі яких відбувалося становлення лісопереробної галузі (вони були римо-католиками). У 1896 році Рахів став центром Тисодолинянського округу Марамороського комітату. Нині є районним центром з населенням понад 15 тисяч мешканців.

У 1782-1787 роках у Рахові було створено римсько-католицьку спільноту, яка послуговувалась переобладнаним з греко- католицької дерев'яної каплиці храмом (греко-католики мали ще дві церкви, тому віддали цю каплицю). 1791 року постала рахівська філія, а у 1810 році - самостійна парафія. 1818 року повідомляється, що каплиця знаходиться у поганому стані.

80200 Радехів

Перша письмова згадка про Радехів (Радихів) датована 1472 роком, наступна - 1493 роком. 1752 року отримав магдебурзське право. 1880 року місто нараховувало понад 3500 мешканців, причому кількістю українці у десять разів переважали поляків. У 1911-1939 роках був центром повіту, а пізніше - центром району. Від 2020 року входить до Червоноградського району. Нині тут проживає понад 9700 осіб.

Римо-католики Радехова спочатку належали до парафії у Станині та своєї святині не мали. Проте завдяки місцевому власнику Йосифу Мієру у 1775-1776 роках до міста було перенесено парафію зі Станина та розпочали будівництво мурованого костелу св. Анни (можливо, що такий титул мала парафія у Станині). Завершили спорудження храму 1828 року його консекрацією під титулом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

35311 Радивилів

Радивилів вперше у документах згадується 24 травня 1564 року, причому - як містечко. У 1866р. став волосним центром, а 1870 року йому присвоєно статус міста. Із 1939 року був районним центром. У 1940р. місто перейменували на Червоноармійськ, а 3 березня 1993р. повернули стару назву. Тепер належить до Дубенського району. Чисельність населення - понад 10 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1672 року тут вже був костел. Станом на 1726 рік цей чи інший храм, що його замінив, вже не існував. Новий дерев'яний костел постав 1760 року завдяки зусиллям настоятеля о. Павла Моклака, проте 1840 року згорів. Черговий дерев'яний храм збудували 1841 року під керівництвом настоятеля о. Станіслава Сагатовського.