23000 Бар,
вул. св. Миколая, 12,
+380 (4341) 220-09
Перша документальна згадка про місто, яке тоді називалось 'Ров', датується початком XVст., згадується також у наступних роках цього століття. У 1533р. до Ровського замку прибула королева Бона Сфорца та, викупивши місцевість 1537 року, розпочала будівництво нової фортеці, яку назвала Баром. 1540 року місто отримало магдебурзьке право. У 1861р. тут проживало 7965 мешканців, 1880 року - 8277, 1905 року - 19438, 1911 року - 22620, нині - понад 15 тисяч осіб. Бар був райцентром, а 2020 року увійшов до Жмеринського району.
Дерев'яний костел св. Миколая у Барі, фундований 1550 року місцевою власницею королевою Боною, спалили 1648 року козаки. Новий дерев'яний храм (з дуба чи бука на підмурівку) розпочали будувати зусиллями о. Матея Круліковського 1721 року, але навіть у 1741 році, коли його перейняли єзуїти, спорудження ще не було завершене.
12700 Баранівка,
вул. Першотравенська, 30,
+380 (4144) 431-61, 425-74,
www: baranivka.ofm.org.ua,
f.b.: 545542282247896
Відома з 1565-1566 років Баранівка у 1938 році отримала статус селища міського типу, а 2001 року стала містом. Від 1923 року була районним центром, а тепер належить до Новоград-Волинського району. Населення - майже 12 тисяч мешканців.
Спочатку місцеві римо-католики послуговувались тимчасовою, а потім і новозбудованою каплицею на цвинтарі. А споруджений у Баранівці поруч із цвинтарем у першій половині 90-років минулого століття завдяки зусиллям майбутнього єпископа о. Станіслава Широкорадюка OFM мурований парафіяльний костел 29 жовтня 1994 року консекрував єпископ Ян Пурвінський.
47516 Баранівка
Баранівка вперше письмово згадується 1441 року у книгах галицького суду, є також згадка у документах 1469 року. У 80-х роках ХІХ століття нараховувала понад 380 селян, з них приблизно по 175 римо- та греко-католиків, нині ж у селі проживає понад дві сотні мешканців. Належало до Береженського району, а від 19 липня 2020 року - до Тернопільського.
Католики латинського обряду Баранівки спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Бережанах. У 1908-1909 роках у селі коштом вірян та, ймовірно, місцевих власників Потоцьких було споруджено філіальну муровану каплицю, яку освятили 1910 року. Поруч із храмом постала також мурована дзвіниця.
81551 Бартатів
Вперше це поселення під назвою 'Бартольтова корчма' згадується 1433 року як королівський подарунок Львівській архідієцезії, а 1 жовтня 1442 року за проханням архієпископа Яна Одровонжа село перевели на німецьке (магдебурзьке) право. Бартатів залишався власністю архідієцезії аж до ХХ століття. Нині у селі проживає понад сім сотень мешканців. Входило воно до Городоцького району, а від 2020 року - до Львівського.
Місцеві римо-католики, яких у селі у 80-х роках ХІХ століття було майже три сотні (греко-католиків - понад чотири сотні), належали до парафії Воздвиження Святого Хреста в Оброшиному. На початку ХХ століття за фінансової підтримки архієпископа Йосифа Більчевського у Бартатові розпочали спорудження мурованої філіальної каплиці. Будівництвом керував інженер Томаш Кшивородзький. Спорудження святині, в основному, завершилось 1911 року, проте внаслідок браку коштів будівельні та оздоблювальні роботи продовжувались ще довго.
11252 Бастова Рудня,
вул. Центральна, 22
У 1902 році село Бастова Рудня нараховувало 191 мешканців, 1906 року - 188, 1923 року - 280, нині тут проживає приблизно стільки ж осіб. Село входило до Ємільчинського району, а 2020 року стало частиною Звягельського.
Католики латинського обряду спочатку належали до парафії св. Яна Непомуцького у Пулинах, а 1911 року перейшли до новоствореної парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у сусідніх Барашах. Своєї святині вони не мали.
90213 Батрадь
Перша згадка про поселення Батрадь, яке до 1946 року називалось Бовтрадь (Bótrágy), зустрічається в письмових джерелах під 1320 роком, проте вважається, що воно вже існувало у XII столітті. Нині проживає тут понад 1800 мешканців, переважна більшість яких є угорськомовними.
Римсько-католицький храм у Батраді на початку XVI століття спочатку перейшов до євангелістів, а потім - до реформатів, яким і належить досі. Аж у 1946-1950рр. за дозволом радянської влади тут було споруджено свою католицьку святиню, проте через два роки ця ж влада її відібрала та використовувала в якості складу мінеральних добрив.
80423 Батятичі
Село Батятичі вперше у джерелах згадується 1405 року, є також письмові згадки у 1407 і 1455 роках. 1880 року тут проживало 2593 мешканців, з яких 2059 були греко- і 398 римо-католиками, на початку XX століття - 3635, нині ж - приблизно дві тисячі осіб. Село входило до Кам'янко-Бузького району, а від 2020 року - до Львівського.
Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Кам'янці-Бузькій. У 1903 році, коли їх чисельність становила майже 390 вірних, у Батятичах було споруджено філіальний неоготичний мурований костел коштом місцевих власників Лончинських і Папарів (його будівництвом керували Густав Лончинський і Тадеуш Романовський).
84500 Бахмут,
вул. Соборна, 8,
+380 (6274) 229-78
Розповсюджена версія про заснування Бахмута у 1571 році не відповідає дійсності. Острог на річці Бахмут збудували слобідські козаки у 1703 році, перший його опис складено 1704 року, а наприкінці цього століття він вже вважався містом. У 1924 році Бахмут перейменували на Артемівськ на честь революціонера-більшовика Артема (Ф. Сергєєва). Нині - місто обласного значення та районний центр. У лютому 2016 року йому повернули стару назву Бахмут. Населення - близько 80 тисяч мешканців.
Місцеві римо-католики (в основному - переселенці з Європи та західної частини Російської імперії) вже 1865 року придбали дерев'яний будинок, в якому облаштували молитовний дім (каплицю). До 1876-1877 років бахмутську парафію, чисельністю понад 1100 вірних, адміністрував о. Конрад Легович, якого замінив о. Валентин Шамотульський. У 1899-1903 роках адміністратор о. Болеслав Анджейкович обслуговував Бахмут та майже два десятки навколишніх населених пунктів, копалень і заводів, у тому числі Луганськ, Горлівку і Кадіївку.
32043 Бедриківці,
вул. Леніна, 1а,
+380 (3851) 315-83,
www: bedrykiwci-parafia.blogspot.com,
f.b.: bedrykiwci
Поселення Бедриківці вперше згадується у документах 1493 роком. Нині тут проживає близько тисячі селян.
У другій половині ХІХ століття з 1200 мешканців села близько 140 були римо-католиками, і належали вони до парафії св. Станіслава єп. мч. у Заліщиках. Нині ж кожний п'ятий є католиком латинського обряду. Їх зусиллями під керівництвом о. Владислава Ванагса у 1994-1997 роках було споруджено свій костел. Протягом всього часу будівництва святині богослужіння відправлялись у спеціально спорудженій тимчасовій дерев'яній каплиці.
90261 Бене,
вул. Ракоці, 74
Вперше село Бене, яке у радянські часи називалось Добросілля, згадується 1269 роком як Bhene в дарчому листі короля Бели IV. З 1333 року село перейшло у власність Католицької Церкви. Нині тут проживає приблизно 1400 мешканців.
У другій половині XIV століття у Бене було споруджено костел, який 1593 року перейшов до реформатів і належить їм досі.
Лише 1940 року римсько-католицька спільнота села зміцніла настільки, щоб спорудити сучасний мурований храм та заснувати власну парафію. Ймовірно, що цей костел замінив стару каплицю, для якої і був виготовлений 1925 року (майстером Ференцом Егрі) єдиний парафіяльний дзвін. Окрім того, при вході у храм встановлена меморіальна дошка, присвячена місцевому вікарію о. Йосифу Голомбошу (1913-1985рр.), що теж свідчить про існування у Бене римсько-католицької сакральної споруди до 1940 року.