81143 Чорнушовичі

Чорнушовичі відомі у документах від 1400 року, згадуються також у 1460 і 1463, а також 1475 року, коли їх придбав львівський архієпископ Григорій Сяноцький. У власності латинських архієпископів у Львові село перебувало аж до ХХ століття. Населене було переважно українцями (1880 року мало 953 греко- і 62 римо-католиків), нині у ньому проживає понад шість сотень осіб. Село входило до Пустомитівського району, а від 2020 року є частиною до Львівського.

Католики латинського обряду села від 1400 року належали до парафії св. Миколая у Вижнянах, залишаючись у її складі аж до ІІ світової війни. Перед І світовою війною їх чисельність збільшилась удвічі в порівнянні із 1880 роком і становила майже 130 вірян, проте своєї святині вони не мали.

48500 Чортків,
вул. Незалежності, 28,
+380 (3552) 236-86,
f.b.: sw.stanislaw

Чортків вперше письмово згадується 1427 року як Чартковіце. 1522 року поселення отримало дерев'яний замок та магдебурзьке право, підтверджене 1560 року. Від 1867 року місто є центром повіту, з радянських часів - районним центром. Населення - майже 29 тисяч мешканців.

Вперше костел (дерев'яний) у Чорткові згадується 1593 року як парафіяльний, проте проіснував порівняно недовго (принаймні, 1718 року його вже точно не було). Інший та вже мурований храм (і монастир) для оо.-домініканців було споруджено у 1603-1609 роках коштом Станіслава Гольського. 1625 року цей костельно-монастирський комплекс оточили муром. Ймовірно, що десь у другій половині XVII століття парафія була інкорпорована домініканцями. А 1731 року храм, відбудований після руйнувань, завданих у середині XVII століття, консекрував під титулом св. Станіслава єп. мч. єпископ-помічник Кам'янець-Подільський Адам Оранський.

48500 Чортків,
вул. Володимира Великого

Чортків вперше письмово згадується 1427 року як Чартковіце. 1522 року поселення отримало дерев'яний замок та магдебурзьке право, підтверджене 1560 року. Від 1867 року місто є центром повіту, з радянських часів - районним центром. Населення - майже 29 тисяч мешканців.

У 1902 році домініканці, які від початку XVII століття опікувались в Чорткові парафією св. Станіслава, збудували на міському кладовищі каплицю-усипальницю для тих ченців, котрі завершували у Чорткові не тільки своє служіння, але й земне життя. До ІІ світової війни тут були поховані о. Ігнатій Кілімовіч (1902р.), брати Матеуш Косьцулек (1912р.) і Яцек Твардохлєб (1916р.), отці Томаш Косьор (1918р.) і Манас Бєнік (1925р.), а також брати Шимон Яніковський (1929р.), Марек Якубік (1934р.) і Клеменс Вєрний (1935р.).

23502 Шаргород,
вул. Нагірна, 2

У 80-х роках XIVст. тут постало поселення Княжа Лука, яке з 1497 року називали Карачевою Пустинею (за ім'ям першого її власника). 1585 року черговий власник князь Ян Замойський одержав від короля грамоту на спорудження замку, який разом з навколишнім поселенням назвали Шаргородом на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого. 26 січня 1588 року Шаргород отримав магдебурзьке право. 1893 року містечко мало понад три тисячі мешканців, 1905 року - 5720, нині тут проживає майже сім тисяч осіб. Було центром повіту, 1923 року стало райцентром, 1985 року - містом, а 2020 року Шаргород увійшов до Тульчинського району.

Розкіш відома, принаймні, з 80-х років ХІХ століття. 1893 року тут проживало 315 мешканців, а 1905 року - 462. 1957 року її приєднали до заснованої у XVIIIст. сусідньої Шостаківки, а 1986 року вона разом із Шостаківкою стала мікрорайоном Шаргорода.

Католики латинського обряду Розкоші належали до парафії св. Флоріана у Шаргороді, проте раніше не мали своєї святині. Від 1989 року шаргородські францисканці проводили тут систематичну катехизацію та регулярно відправляли богослужіння для римо-католиків, які складають більшість населення села.

31336 Шаровечка,
вул. 9 Травня, 1

Перша згадка про село Шаровечка датується 1621 роком. Нині проживає у ньому понад 2300 селян, половина з яких має польське етнічне походження.

У 1920 році у Шаровечці було споруджено на кладовищі цегляну каплицю, яку 1935 року розібрали за вказівкою радянської, влади, а з цієї цегли збудували колгоспний склад. У 70-х роках ХХ століття на місці колишньої каплиці спорудили барак, у якому відбувались богослужіння. У 1999-2004 роках за кошти жителя села Олегу Чарнецького було споруджено мурований костел, а 7 жовтня 2004 року засновано місцеву парафію.

44000 Шацьк

Поселення Сачко (Щачко, Шачко чи навіть Шечко) вперше згадується у документах у 1407 та 1410 роках, а 1595 року - як містечко. Від 17 січня 1940 року Шацьк був районним центром, 13 квітня 1957 року отримав статус селища міського типу, а тепер належить до Ковельського району. Проживає у селищі понад 5300 мешканців.

Нечисленні римо-католики Шацька належали до парафії Пресвятої Трійці у Любомлі. 1927 року вони вирішили збудувати філіальну каплицю, дуже швидко зібрали на це кошти та приступили до її будівництва. 1936 року святиня вже була споруджена, проте не вистачало грошей на її оздоблення та оснащення. Уряд виділив для цього лише незначну суму, решту довелось знову збирати парафіянам.

45540 Шельвів

Перша документальна згадка про Шельвів датується 1577 роком. Нині у селі проживає понад півтисячі мешканців. Входило до Локачинського району, а від 2020 року є частиною Володимирського.

Черговий власник Шельвова Михайло Гуровський 14 серпня 1764 року пожертвував кошти на встановлення латинської вівтарії у місцевій греко-католицькій церкві, душпастирі якої зобов'язувались проводити святкові богослужіння для римо-католиків, а наступного, 1765 року збудував при своєму палаці муровану каплицю св. Архангела Михаїла. 26 серпня цього ж року її за згодою єпископа Антонія Волловича афілювали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Конюхах, 4 вересня храм освятив настоятель о. Андрій Камоцький.