89444 Холмець,
вул. Петефі Шандора, 25

Поселення Холмець (Холмці, Helmech, Putka-Helmecz, Korláthelmec) відоме у документах з 1298 року. Нині проживає тут близько 9 сотень селян.

Вважається, що станом на 1286 рік у Холмці вже був костел, який мав титул Всіх Святих. Проте його перейняли протестанти, які наприкінці XVIII - на початку XIX століть його знесли, спорудивши собі новий храм. Нова римсько- католицька святиня постала, ймовірно, з відродженням парафії на початку 40-х років XIX століття. Проте цей костел 1960 року закрила радянська влада, а 1986 року його було розібрано. Новий храм збудували у 1989-1994 роках на фундаменті старого костелу завдяки фінансовій допомозі уродженця Холмця Яноша Матьі, котрий проживає в США.

81331 Хоросниця

Хоросниця у документах вперше згадується 1456 року. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько шести сотень мешканців, з яких приблизно п'ять з половиною сотень були греко- і до чотирьох десятків - римо-католиками, нині населення Хоросниці - близько шести з половиною сотень селян. Село входило до Мостиського району, а від 2020 року - до Яворівського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Всіх Святих у Стоянцях, яка пізніше отримала присвячення Матері Божої Святого Скапулярію. У 1903 році, коли їх чисельність перевищила півсотні осіб, у Хоросниці було, в основному, споруджено філіальну муровану каплицю. Її після належного оснащення освятили 1905 року під титулом Пресвятої Діви Марії Цариці Польщі.

12100 Хорошів,
майдан Соборний, 18,
+380 (4145) 223-65

Село вперше згадується у 1545 році як Олександрополь, назване так на честь його власника - боярина Олександра Пронського. З XVII століття поселення відоме під назвою Хорошів, Хорошки чи Горошки. 1912 року до сторіччя Вітчизняної війни 1812 року Горошки перейменували у Кутузове (належали цьому відомому полководцю з 1796 року), у 1921 році - у Володарськ (на честь більшовика В. Володарського), в 1927 році - на Володарськ-Волинський, а 2016 року повернули назву Хорошів. Нині - селище міського типу та районний центр з населенням понад 7600 мешканців.

Сучасний костел у Хорошеві споруджено, ймовірно, наприкінці XX - на початку XXI століть. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

77364 Цвітова

Перша письмова згадка про Цвітову датується 1578 роком. У 1880 році тут проживало 550 мешканців, у тому числі 428 греко- і 118 римо-католиків, 1939 року - 870, а нині - чотири з половиною сотні осіб.

Католики латинського обряду Цвітової належали до парафії Пресвятої Трійці у Войнилові. У середині ХІХ століття їх чисельність становила шість десятків вірних, наприкінці цього століття - вісім десятків, а 1936 року - сотню осіб, проте власної святині вони не мали. У 1937 році черговий власник села Роман Смоленський подарував войнилівській парафії земельну ділянку у Цвітовій та зобов'язався своїм коштом вибудувати на ній філіальну муровану каплицю.

Проект храму у вересні цього ж року був виготовлений відомим львівським архітектором Лаврентієм Дайчаком і тоді ж затверджений владою станіславівського (івано-франківського) воєводства. Ймовірно, що і спорудження святині розпочалось також цього, 1937 року.

13000 Цеберка

У 1868 році на землях хуторів Г. Тимбуровського та К. Домалевського польські колоністи заснували село Сяберка. На початку ХХ століття у ньому проживало 570 мешканців, переважна більшість яких була поляками, 1927 року - 1045 осіб (768 поляків). 7 червня 1946 року село перейменували на Цеберку. Нині у ньму проживає лише півсотні селян. Входило до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.

З відродженням релігійного життя в Україні богослужіння в Цеберці спочатку здійснювали у приватних домівках місцевих римо-католиків. Спільноту вірян було засновано 23 березня 1992 року, а вже 27 серпня цього ж року єпископ Ян Пурвінський освятив під титулом св. Моніки пристосовану каплицю, облаштовану у будівлі колишніх сільських клубу та магазину.

78255 Ценява

У документах село Ценява вперше згадується 1714 роком. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало більше тисячі мешканців, з яких половина була римо-католиками, нині ж чисельність населення складає понад 1600 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Коломиї. Коли їх кількість майже досягла семи сотень, у Ценяві 1902 року постав комітет будівництва костелу, завдяки зусиллям якого вже 1904 року на земельній ділянці, подарованій місцевим власником Константином Сівецьким, розпочали спорудження філіального мурованого храму коштом вірян Коломиї та Ценяви, а також з дотацій владних інституцій. Будівництво за спрощеним типовим проектом архітектора Тадеуша Обмінського на 400 осіб здійснювали коломийські муляри Кароль Очко та Йосиф Тимочковський.

80465 Цеперів

Село Цеперів згадується у 1405, 1444, 1563 та 1581 роках. Ймовірно, що на початку ХХ століття виникли присілок Едвардівка та хутір Цепухи із польськими колоністами. 1939 року загальна чисельність населення становила 730 осіб, з них 500 українців та 230 поляків. Село було у складі Кам'янко-Бузького району та 2020 року перейшло до Львівського. Нині тут проживає дві з половиною сотні мешканців.

До ХХ століття кількість римо-католиків у Цеперові не перевищувала двох десятків, а належали вони до парафії св. Якова Ап. у Кукезові. Проте вже від початку цього століття їх чисельність зросла до майже трьох сотень (за рахунок колонії Едвардівка). У 1907-1908 роках завдяки коштам та зусиллям о. Едварда Табачковського у селі збудували, в основному, філіальний мурований костел із червоної цегли.

48712 Цигани

Село Цигани, яке у 1945-1992 роках називалось Рудка, вперше письмово згадуються 1474 роком. Проживає тут близько 1300 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Скалі-Подільській (Скалі-над-Збручем). У 1900 році, коли чисельність католиків латинського обряду у Циганах перевищила сім сотень, тут завершили споруджувати та освятили філіальний мурований костел. А в другій половині 30-х років кількість вірян у Циганах разом із невеличким селом Тересин сягнула півтори тисячі, і Цигани вийшли із складу парафії у Скалі.

30418 Цмівка,
f.b.: 439870723043528

Маленьке село Цмівка зараз нараховує близько двохсот мешканців, з них римо-католиків (разом із сусідніми селами) майже сотня.

У 1920-1922 роках тут було споруджено дерев’яний костел. У 1928 році радянська влада закрила храм і зробила з нього зерносховище. У 1989 році майбутній єпископ о. Станіслав Широкорадюк OFM розпочав клопотання щодо повернення святині, а протягом 1992-1994 років о. Петро Ботвін OFM обмурував цей костел цеглою. 1994 року храм освятив єпископ Ян Ольшанський MIC.

45233 Цумань,
вул. 1-го Травня, 1

Перша згадка у документах про Цумань датується 1557 роком. Вже через чверть століття поселення стало власністю родини Радзивілів, у володінні якої знаходилось аж до 1939 року. У 1940 році отримало статус селища міського типу і до 1962 року було центром району, увійшовши пізніше до Ківерцівського району. Нині ж Цумань вже у Луцькому районі та нараховує близько 12 тисяч мешканців.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Пресвятої Трійці в Олиці. Свій мурований костел у романському стилі під титулом св. Аргентинуса вони отримали лише 1936 року (завдяки родині вищезгаданих Радзивілів), а виокремились у самостійну парафію у 1938-1939 роках. Відомо, що 1939 року настоятелем тут був о. Станіслав Селява, а потім - о. Стефан Завадський. Після 1943 року храм було закрито, а у 50-х роках перетворено на будинок культури.