79037 Львів,
вул. Мазепи, 46

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Перша писемна згадка про поселення Збоїще, яке нині є частиною Львова, датується 1353 роком. Місцеві римо-католики до ІІсв. війни належали до парафії у Малехові, розташованої поблизу Львова.

Філіальну дерев'яну каплицю у Збоїщах почали будувати 1932 року коштом парафіян (найбільше пожертвував Ян Венгінський) на земельній ділянці, подарованій Теодором Богосевичем. Освячення наріжного каменя святині та будівельного майданчика відбулось 21 травня 1933 року, а спорудження каплиці завершили цього ж року. 20 жовтня 1935 року архієпископ Болеслав Твардовський освятив її під титулом Матері Божої Неустанної Допомоги. З 1937 року місцевих вірних та каплицю обслуговували оо.-капуцини.

Львів,
ріг сучасних вулиць
Сяйво (колишя Міська) та Широкої

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Перша письмова згадка про німецьку колонію Льовендорф (Löwendorf - «село левів») датується 1778 роком. 1 квітня 1931 року поселення приєднали до Львова.

Місцеві римо-католики належали до львівської парафії св. Єлизавети. Ще перед Ісв. війною вони намагались отримати земельну ділянку під будівництво своєї святині. Проте лише 1921 року міська рада її виділила. Цього ж року тут постала окрема парафія, що канонічно було підтверджено декретом аж 29.12.1923р., а 24.10.1921р. комітет будівництва храму затвердив його проект, виконаний архітектором Генриком Зарембою.

79049 Львів,
вул. Зелена, 385

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Сихів вперше згадується у документах 1409 роком. Від початку XV століття до ХХ століття поселення було власністю Львова. До 1927 року місцеві римо-католики належали до парафії св. Архангела Михаїла у Зубрі Пустомитівського району. Нині Сихів є частиною Львова, де проживає близько 200 тисяч мешканців.

У 1910 році місцеві парафіяни власним коштом спорудили тут невелику філіальну муровану каплицю. У 1912-1913 році у Сихові було засновано парафіяльну експозитуру, яка 1927 року отримала статус самостійної парафії. У 1923 та 1927 роках придбали два дзвони на кошти парафіян. У 1936 році знову таки ж коштом парафіян каплицю перебудували на костел за проектом львівського архітектора Андрія Фридецького (каплиця стала пресбітерієм храму).

79052 Львів,
вул. Білогорща, 21

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Мікрорайон Львова Білогорща до 1978 року був окремим селом, заснованим 1423 року на землях, подарованих Львову ще 1356 року. Білогорща залишалась у власності міста до початку ХХ століття. Наприкінці 30-х років переважну більшість понад восьми сотень її мешканців становили поляки, проте у середині 40-х років вони переїхали до Польщі, а сюди переселили українців із Польщі.

7900? Львів,
Музей народної архітектури
та побуту у Шевченківському гаї

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Музей народної архітектури та побуту У Шевченківському гаї Львова 2013 року вперше збагатився архітектурним римсько- католицьким сакральним об'єктом - дерев'яним костелом із села Язлівчик Бродівського району на Львівщині. Віряни цього села, які належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього у Бродах, збудували цей філіальний храм у стилі модерн за проектом інженера Стефана Зассовського у 1936-1937 роках. Святиня використовувалась як колгоспний склад та архів, а пізніше стояла пусткою і руйнувалась. Піклуватись про неї у селі не було кому, оскільки там відсутня католицька спільнота латинського обряду.

79058 Львів,
вул. Замарстинівська, 134

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову 1356 року магдебурзьке право. Після 1772 року відійшов до Австрійської імперії, ставши столицею Королівства Галичини і Лодомерії. У II Речі Посполитій був центром воєводства, в радянські часи став обласним центром. Нині тут проживає понад 710 тисяч осіб.

Наприкінці XIV століття майбутні замарстинівські землі придбав міщанин Андреас Зоммерштайн, котрий згодом спорудив тут маєток Зоммерштайнгоф. Німецька назва поступово трансформувалось у «Замарстинів». Село вважається заснованим 1423 року. До складу Львова увійшло 10 квітня 1930 року.

Місцеві римо-католики належали до львівської парафії св. Мартина. 1903 року архієпископ Йосиф Більчевський розпорядився виокремити це село із парафії з утворенням тут душпастирського осередку, опікуватись яким доручив францисканцям-капуцинам. Рада гміни Замарстинів виділили для цього земельну ділянку. 19 травня 1904 року настоятель парафії св. Мартина офіційно передав замарстинівську частину парафії оо.-капуцинам. Цього ж року було освячено наріжні камені під монастир (3 червня) та тимчасову дерев'яну каплицю (12 червня), яку освятили вже 31 липня.

47850 Магдалівка

Перша згадка про Магдалівку у документах датується 1785 роком. У 1880 році це село разом із присілком Теклівка, яка нині є окремим селом, мало 1064 мешканців, з яких лише 235 були римо-католиками, 1939 року - близько 1600 (приблизно 30 відсотків були поляками), нині тут проживає понад вісім сотень осіб. Село входило до Підволочиського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду Магдалівки спочатку належали до парафії св. Вацлава у Баворові. У 1903 році (за чисельності вірних понад 260) у селі завдяки зусиллям баворівського настоятеля о. Яна Шубера збудували муровану каплицю. Земельні ділянки під святиню та для забезпечення душпастирства пожертвували Флорентина Ценська (із Яблоновських), Клементина Чарторийська, Текля Беднарчук, яка також подарувала значні кошти.