81780 Нагірне

Поселення Аннаберг заснували 1835 рку німецькі переселенці з Богемії. 1900 року тут проживало 189 мешканців, з них 184 були німцями, а 1921 року - 237 (211 німців). У 1940 році радянська влада за угодою з нацистською Німеччиною переселила жителів німецького етнічного походження до Вартеґау в окупованій Польщі, а Аннаберг 1950 року перейменували на Нагірне. Нині село нараховує трохи більше сотні осіб. Належало до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, від 1743 року - до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Турці, 1787 року знову увійшли до стрийської парафії, а 1843 року - до новоствореного у селі Климець душпастирського осередку (капеланії). У 1863 році цю капеланію, яка пізніше стала самостійною парафією, перенесли із Климця до Феліцієнталя (нині - Долинівка), де збудували дерев'яний костел св. Яна Непомуцького.

78016 Надорожна,
f.b.: 3813448762091205

Село Надорожна вперше у документах згадується 1492 року таким чином, що це нібито дає підстави вважати його датою заснування 1420 рік. На початку 80-х роках ХІХ століття тут проживало близько восьми сотень мешканців (630 греко- і 170 римо-католиків), нині воно має понад тисячу осіб. Після ІІ світової війни місцевих поляків вивезли до Польщі, а звідти оселили лемків. Село входило до Тлумацького району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Католики латинського обряду Надорожної належали до парафії св. Анни у Тлумачі. В середині ХІХ століття їх чисельність становила лише сотню, наприкінці - дві сотні, а перед І світовою війною та в середині 30-х років ХХ століття - майже три сотні вірян.

47513 Нараїв

Нараїв, утворений колишніми поселеннями Нараїв-місто і Нараїв-село, вперше письмово як містечко згадується 1443 року, є також згадки у 1477, 1479 і 1490 роках. 1578 року отримав магдебурзьке право (за іншою інформацією, його тоді було лише підтверджено, а надано - раніше). 1939 року тут (у місті і селі) проживало понад сім тисяч мешканців, з яких більше п'яти тисяч були українцями, нині ж село має близько 1700 осіб. Входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Нараєві був знищений близько 1591 року та відновлений не пізніше 1600 року. Проте вже 1615 року цей храм знову згадується як зруйнований. Чергова святиня постала перед 1662 роком, але й вона протривало недовго. Парафія ж тут перестала існувати у першій чверті XVII століття. У 1701-1705 роках коштом місцевого власника Адама Сенявського споруджено наступний дерев'яний костел та відновлено парафію, проте вже через чотири роки храм спалили шведські (чи московітські) війська.

77191 Нараївка

Поселення Гербутів відоме, принаймні, від 1375 року, є також документальні згадки 1421 року та 18 березня 1437 року. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало понад сім з половиною сотень мешканців, 282 з яких були римо-католиками, 1939 року - 1220 (795 українців, 420 поляків), нині ж - понад 560. Село 7 червня 1946 року перейменоване на Нараївку (за назвою місцевої річки). Входило до Галицького району, а тепер - до Івано-Франківського.

Католики латинського обряду Гербутова належали до парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Більшівцях. Якщо у середині ХІХ столітті їх було лише дві сотні, то на початку ХХ - вже майже чотири сотні. Саме тоді, 1908 року тут і була споруджена філіальна мурована каплиця, яку освятили 1912 року.

90365 Неветленфолу,
вул. Петефі, 34

Поселення Неветленфолу, яке в радянські часи перейменували на Дяково, відоме з XIV століття (є згадка, принаймні, 1380 року). З 2000 року знову називається Неветленфолу. Переважна більшість населення, чисельність якого складає понад 1600 мешканців, є угорськомовними.

Місцева парафія була заснована також у XIV столітті, проте у XVI столітті і парафія, і костел перейшли до реформатів. Лише 1744 року римо-католикам вдалось повернути храм, а парафію відновили 1790 року. Оскільки стара святиня у Неветленфолу сильно постраждала внаслідок різних лих та землетрусу 1880 року, тому розпочали будівництво нового мурованого костелу, який було освячено 1903 року під титулом Воздвиження Святого Хреста.

32424 Нестерівці,
вул. Лісна, 1

Вперше документально село Нестерівці згадується у податкових списках 1493 року. Нині тут проживає майже 1300 мешканців.

Відомо, що 1583 року у селі був католицький священник, проте відсутня інформація щодо храму у Нестерівцях. Пізніше місцеві римо-католики належали до парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях та своєї святині не мали. Спочатку для богослужінь пристосували каплицю у житловому будинку. У 1993 році під керівництвом о. Марка Бзінковського було розпочато будівництво філіального мурованого храму, яке завершили на початку XXI століття. Костел освятив єпископ Ян Ольшанський MIC.

30100 Нетішин,
вул. Лісова, 8,
www: parafiabmch.com.ua,
f.b.: 100012477691358

Вперше у писемних джерел село Нетішин з'явилося 12 травня 1542 року. З початком будівництва тут у 1977 році АЕС поселення стало стрімко розиватись і вже 5 травня 1981 стало селищем міського типу, 21 серпня 1984 року - містом районного підпорядкування, а 21 жовтня 1993 року було віднесене до категорії міст обласного підпорядкування, в якому нині проживає майже 37 тисяч мешканців.

Оскільки раніше Нетішин був невеликим селом, то костелу свого не мав. З 1994 року проводились богослужіння на квартирах вірних. У 1995 році на виділеній владою земельній ділянці було споруджено тимчасову каплицю, а 1996 року розпочалося будівництво храму. І кожен з місцевих душпастирів зробив свій внесок у його спорудження. Так, стараннями о. Антонія Андрущишина було здійснено підготовчі роботи, закладено фундамент та підвальні приміщення, побудовано тимчасову каплицю.