48127 Струсів

Давньоруське поселення Струсів вперше у документах згадується у 1434 році як Підбогородиче (Підгородиче). 1568 року тут було засноване місто, яке отримало свою нинішню назву за прізвищем його власника. У 1940-1959 роках було райцентром, нині є селом із населенням в півтори тисячі мешканців, яке належить до Тернопільського району (раніше було у Теребовельському).

Парафія у Струсові вважається заснованою не пізніше 1534 року. У II половині XVII століття - I половині XVIII століття тут існувала каплиця, яку обслуговували кармеліти з Теребовлі. 1767 року було відновлено парафію коштом Ф. Потоцького, а 1788 року перетворено на костел (зі збереженням титулу) церкву св. Миколая оо.-василіанів, монастирі яких ліквідувала австрійська влада 1775 року. У 1854 році костел відремонтовано, проте 1891 року його знищила пожежа. Пізніше святиню перебудували як родинну каплицю Баворовських.

82123 Ступниця

Ступниця у документах вперше згадується 10 листопада 1377 року, проте архіологічне досліження місцевого городища свідчать про існування поселення ще у доруські, біло-хорватські часи. 1898 року у селі поселилось 830 переселенців з Польщі, які і утворили Ступницю Польську, а основне село стало Ступницею Руською. У радянські часи поселення об'єднали, і нині тут проживає понад півтисячі мешканців.

Римо-католики села належали до парафії св. Миколая у Дублянах. У 1900 році у Ступниці постала тимчасова мурована пристосована каплиця, а 1903 року було утворено філіальний душпастирський осередок. Цього ж року Перемишльський єпископ Кароль Фішер під час візитації освятив дзвін, придбаний переселенцями, а 1906 року декан о. Ян Киселевич освятив і саму каплицю (під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії).

40022 Суми,
вул. Псільська, 1,
+380 (542) 22-07-72,
f.b.: ecclsumy

Місто було засноване у 1652-1655 роках переселенцями з Правобережної України і називалось спочатку Сумина слобода, з 1656 року - Сумин. Із 60-х років буква «н» зникла і місто отримало сучасну назву - Суми. 1658 року місто стало центром Слобідського козацького полку, а в 1780 році - центром повіту. У 1923-1930 роках було центром округи, а з 1939 року є обласним центром. Населення - понад 263 тисячі мешканців.

У 1890-ті роки Павло Харитоненко подарував римсько-католицькій спільноті Сум земельну ділянку під будівництво філіального костелу парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Харкові, дозвіл на спорудження якого було отримано 1900 року. Неоготичний храм збудували протягом 1901-1911 років коштом парафіян та за фінансової допомоги П. Харитоненка, котрий був православним. 1911 року його консекрував єпископ-помічник Могильовський Ян Цепляк. У 1932 році радянська влада остаточно закрила святиню. У 1945-1953 роках у будівлі костелу знаходився обласний краєзнавчий музей, у 1953-1972 роках храм використовувся як спортивний зал педінституту, а в 1972-1994 роках - спортивний зал школи № 8.

81448 Сусолів

Село Сусолів вперше зустрічається у документах 1559 роком. Нині проживає тут близько семи сотень мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких 1913 року становила сотню осіб, належали до парафії св. Дороти у Тулиголовах. У 1930 році вони спорудили муровану філіальну каплицю, яку було освячено під титулом св. Терези 1931 року.

23320 Сутиски,
вул. Перемоги, 6

Поселення Сутиски відоме у письмових джерелах із другої половини XVI століття. Статус селища міського типу отримало 1972 року. Проживає тут нині майже шість тисяч мешканців.

Місцеві римо-католики свого храму раніше не мали, а доїжджали на богослужіння до Вінниці чи Жмеринки, а пізніше - до Тиврова та Гнівані. 30 липня 1996 року було зареєстровано громаду вірян, а в серпні наступного року розпочалось будівництво власного мурованого костелу поруч із цвинтарем. Здійснювали його майбутній єпископ о. Яцек Пиль OMI та о. Павло Томис OMI.

816?? Суха Долина

Село Суха Долина відоме у документах з початку XVI століття. До ІІсв. війни воно разом з двома частинами села Глухівець утворювало єдину територіальну одиницю. Нині тут проживає менше трьох сотень мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії св. Миколая у Миколаєві. У 1924-1928 роках у Сухій Долині, яка знаходилась посередині між іншими двома частинами Глухівця, було споруджено муровану філіальну святиню. 1935 року місцева римсько-католицька громада перейшла до новоутвореної парафії Пресвятої Діви Марії у Демні. Із 40-х років ХХ століття по 2005 рік каплиця була закрита (колгоспний склад).

80652 Суховоля

Перша згадка у документах про Суховолю датується 1511 роком, згадується також у 1578 році. 1880 року тут проживало 1317 мешканців, у тому числі 36 німців і 24 поляків (переважна більшість була українцями, які також становили більшість римо-католиків). Нині у селі мешкає близько 1200 осіб. Входило до Бродівського району, а від 2020 року є частиною Золочівського.

Католики латинського обряду Суховолі належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Бродах. Їх чисельність в середині ХІХ століття не перевищувала двох сотень, проте на початку ХХ століття вже досягла шести сотень вірян, що спонукало їх не тільки до будівництво власної святині, але й до створення у селі парафії.

80214 Сушно

Село Сушно, яке в радянські часи до 1989 року називалось Сушне, відоме у документах, принаймні, з XVI століття. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало понад 1600 мешканців, з них майже 1300 українців, понад 300 поляків та майже 100 німців, а наприкінці міжвоєнного періоду - 1800 селян (у тому числі лише 400 поляків i 120 німців). Нині ж чисельність населення складає півтисячі осіб. Село входило до Радехівського району, а від 2020 року - до Червоноградського.

Католики латинського обряду Сушна спочатку належали до парафії у Станині, а від 1775-1776 років - до перенесеної зі Станина парафії Непорочного Зачаттю Пресвятої Діви Марії у Радехові. У 1904 році, коли їх кількість перевищила три сотні, коштом місцевих власників Баворовських у селі було збудовано та освячено філіальну неоготичну муровану каплицю.

48131 Сущин

Перша писемна згадка про Сущин датується 1512 роком. 1880 року село мало 877 мешканців, у тому числі 642 українців і 217 поляків, з яких 662 були греко- і 161 римо-католиками. Нині ж тут проживає понад 430 осіб. Село входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Спочатку католики латинського обряду Сущина належали до парафії у Теребовлі, проте потім перейшли до створеної 1869 року капеланії у Лошневі, яка наприкінці 80-х років ХІХ століття стала повноцінною парафією Різдва Пресвятої Діви Марії.

78596 Татарів

Перша письмова згадка про село датується 1671 роком. 1931 року Татарів вилучено із Микуличина, наприкінці міжвоєнного періоду тут проживало 1190 мешканців (630 українців, 300 євреї, 250 поляків і 10 німців). 1946 року назву Татарів замінили на Кремінці (за прізвищем лейтенанта, який загинув тут у 1944 році), але 1992 року стару назву відновили. Належав до Яремчого, але від 2020 року входить до Надвірнянського району, населення - понад півтори тисячі осіб.

Римо-католики поселення належали до капеланії у Делятині, що від 1890 року стала самостійною парафією св. Франциска. На початку ХХ століття з ініціативи Регіни Миколаші, дружини відомого львівського художника і фотографа Генрика, та о.-емерита Владислава Йогана, професора Львівського університету, у Татарові було створено комітет будівництва каплиці, спорудження якої розпочали весною 1911 року на земельній ділянці, подарованій тернопільським адвокатом і нотаріусом Станіславом Погорецьким.